Заголовки в українських «незалежних» ЗМІ: “Тягнибок із Мірошниченком потрапили в світову десятку антисемітів”, “ Тягнибока з Мірошниченком внесли до п'ятірки найзатятіших антисемітів у світі”...
 
А ось всесвітньо відомий Центр Симона Візенталя цілком серйозно визнав цих двох українських політиків найбільшими ворогами світового єврейства. Саме так - найбільшими ворогами світового єврейства!
 
Тягнибок заслужив на “почесне” п’яте місце за вирване з контесту слово “жидва”, вжите одноразово, у промові восьмирічної давності, а Мірошніченко, взагалі, за вживання слова “жидівка” (в контексті національності) у приватному записі на Фейсбук!!!
 
Що це? Чиясь розумова неповноцінність (бо здорова людина до такого б не додумалась) чи цілеспрямована інформаційна війна проти українців?
Не думаю, що в таких поважних інституціях працюють дурні, то, схоже, маємо справу з другим.
 
«Рейтинг» центру Візенталя є досить вибірковим, адже щось не пригадується в ньому імені Леоніда Кучми за його вислів зі славнозвісних «плівок Мельниченка»: «Суркіс, да я на цього, б***ь, жида, б***ь...», можливо тому, що справа не в слові “жид”, а в особі, яка його вжила і в певному історично-суспільному контексті, коли комусь стає вигідно роздмухувати скандал?
 
Державні установи Ізраїлю заявили про “стурбованість поширенням в Україні антисемітизму, ксенофобії, неонацизму”. Ці всі звинувачення абсолютно безпідставні, позаяк не мають нічого спільного з реальним станом справ в Україні. Як і, зрештою, з ВО “Свобода”, про що недавно заявив і сам голова цієї партії (1:08):
http://www.youtube.com/watch?v=DQDNExI4afU
Гідна відповідь однак. До речі, останні вибори в Ізраїлі підтвердили його слова…
 
А тепер давайте подивимось, як стурбована з цього приводу «вся світова прогресивна громадськість» (1:37):
http://www.youtube.com/watch?v=DQDNExI4afU
Абсолютно безпідставні, висмоктані з пальця чи виколупані з носу, звинування! Покажіть мені, будь ласка, де зараз в Україні є антисемітизм. В чому він проявляється?
Він в нас абсолютно відсутній!  Як такий…
Євреї є складовою частиною нашого народу, мають можливість вільно розвивати свою культуру, освіту і релігію, вносячи свій вклад у розвиток України. Багато з них є депутатами всіх рівнів, науковцями, успішними підприємцями. Досить поглянути, так би мовити, на національний склад найбагатших людей України – переважно євреї…
 

Ціль цієї, з дозволу сказати, компанії очевидна – це максимально дискредитувати опозицію в очах міжнародної спільноти, створити вкрай негативний образ “Свободи”, а відповідно, і всіх тих, хто буде з нею в коаліції.
Тепер зрозуміло, чому немає офіційного протесту українського МЗС проти подібних антиукраїнських випадів. Адже “антисемітська” карта буде головною на наступних президентських виборах: з одного боку поділить опозицію, а з іншого – нейтралізує протести Європи і США, відкриваючи шлях Януковичу до другого президентського терміну. А згодом і до третього, і, в подальшому, до успадкування цієї посади «по праву крові». Адже є в нас робочі чи наукові династії, то чому б не заснувати президентську (читай – царську) династію? Сумний жарт…
 
Вже навчена неприємним досвідом з Тимошенко, влада заздалегідь готує негативний імідж опозиції, щоб в 2015 році просто сказати світу: «А ви що, хотіли щоб до влади прийшли антисеміти і неонацисти?»
Звинувачення в антисемітизмі чи ксенофобії є дуже серйозним аргументами в сучасному світі. Адже є неприйнятно, коли в третьому тисячолітті стаються переслідування за расовою чи національною ознакою, тому такі випадки осуджуються, а часом і караються кримінально. А от, коли такі звинувачення є надуманими, то вони стають грізною інформаційною зброєю проти урядів, а інколи, цілих народів.
Тому подібні безпідставні звинувачення потрібно відразу ж спростовувати, однак наша влада цього не робить. Свідомо…
 
Так ось, моє питання звучить так: «Це «український антисемітизм» чи цілеспрямована інформаційна війна проти українців?»
 
Питання риторичне однак.
 
Отож бо і воно.