***
 
     В рамках цієї замітки немає жодної різниці в тому, як кожен з Вас сприймає Євангельську історію про Іісуса Христа,
якщо тільки ви визнаєте історичну достовірність самого його існування.
Можете вважати що Він – Сам Бог, або що Він пророк, чи посланець Божий.
 
     Можете не визнавати його Божественість, і вважати за дивака, або, наприклад за великого гуманіста...
В будь якому разі, очевидно те – що користі з своєї діяльності Він не отримав, і корисного мотиву не мав.
     Як би Він себе не поводив: чи з викликом, розганяючи храмових міняйл і спекулянтів, чи покоряючись владі в момент арешту – Він діяв в інтересах людства, відвертаючи його від закоснілого гріха,
і навертаючі на шлях, який Він вважав спасінням.
 
   Чудеса, описані апостолами теж ніколи не були зроблені для демонстрації своєї надзвичайності, а були направлені безпосередньо до потреб і нужд оточующих.
І тепер, коли промайнули тисячеліття, майже кожній людині неозброєним оком видна та єпохальна роль, яку Іісус із Назарету відіграв у історіі людства і формуванні нового, більш людяного суспільства.
 
    Інша річ, що більшість співвітчизників, яка звикла до усталених звичаїв життя і правил поведінки не бажала змін, і не розуміла необхідності його шляху і самовідданості. На це, у віках збереглися його слова: - «Маючий вуха – нехай же чує!!!», бо Він знав, що почує його далеко не кожний, і прибічників буде – меншість, і що ця меншість після арешту розбіжиться, і що Петро – улюблений його учень - тричі зречеться свого наставника.
 
     Ісус здолав свій шлях. Здолав його заради людства, жертвуючі своє життя, і понісши на собі безневинну кару.
- «Наші гріхи він поніс на собі...» - Так це визначає Евангеліє
Він був не зрозумілим для своїх співвітчизників тоді, не зрозумілий лишився для них в більшості і зараз, і це було, і мабуть є, найбільш гірким його випробуванням.
 
     Дехто зараз почне заперечувати його святість... Не тужтеся. Це вже робилося на протязі віків, і давно не новина... Головне ж те, що його роль від цих намаганнь аж ніяк не зменшилась.
     Він міг би відмовитись від свого призначення, мовляв: – «Для кого я розпинаюсь?!!» (Відчуйте присмак цієї приказки...)
Але Він не шукав собі ані користі, ані слави, і тому лишився незламним у вічності.
 

 
     Хтось мені скаже – не треба порівнювати святе з грішним – але, вибачте, чому ж?
Хіба не все пізнається в порівнянні? Не суть цієї замітки в обожествленні Юлії Володимирівни, а суть в наших з Вами правільних оцінках дійсності. А в цьому варто розібратися. І, знаєте, не у саміх постатях Христа і Юлі я знаходжу деякі паралелі, а у їх вчинках, і, головне, у вчинках їх катів.
     Ну, наприклад - ви пам’ятаєте за що був засуджений Христос?
За яким звинувачуванням?
     Мабуть все, що можна з лету згадати – це ритуальне обмивання рук прокуратором Пілатом, який не знайшов за Іісусом ніякої вини, про що вголос заявив після допиту звинувачуваного.
     Тож виникає питання: які саме були інкріміновані йому звинувачення, що було пред'явлено Ісусу на суді?
 
                                                    ***
 
     Перше, що одразу кидається в око при уважному читанні писань апостолів, (в цім питанні), це те, що звинувачення, висунуті проти Ісуса, - явно не ті, на основі яких він був засуджений...  ...    
А друге, це те, що звинувачення висувались, як і у випадку з Юлею – як у шулера карти -на вибір, і на потребу, аби тільки засудити до страти.
     Після арешту Ісуса, його одразу ж, серед ночі привели в дім первосвященника (а не в сінедріон, і не у в’язницю тимчасового утримання) на первинний допит...
     Той допитує Ісуса , йому роблять очну ставку зі свідками, з ним жорстоко поводяться, і, нарешті, засуджують на смерть
«За богохульство». Попередньо, так би мовити... Ніякого суду ще не було, а первосвященник вже виголосив вирок...
Як схоже на сучасну дійсність!!! Але не дивно, бо ж про презумпцію невинуватості вони в ті часи ще не знали,
на відміну від сьогоднішньої нашої влади...  
 
Далі невеличка ремарочка...
 
                   ***
    Синедріон (івр. סנהדרין, букв. «Спільне засідання») - в Стародавній Юдеї - вища релігійна установа, а також вищий судовий орган в кожному місті, що складався з 23 осіб.
В часи римської окупації мав повноваження місцевого самоврядування, і право вирішення релігійних, дрібних судових питаннь, тощо... Виносилися і смертні вироки, але всі вони повинні були візуватися ставлеником Риму - прокуратором (тепер – прокурор, прокуратура). На час суду над Ісусом – прокуратором Іудеї був Понтій Пілат.
 
                   ***
     На наступний ранок відбувається ще одне засідання, тепер, мабуть кворуму зібрання синедріону, який вирішує передати Ісуса Пілатові, тобто окупаційній владі. І тут знову привіт сучасним фарисеям:
 
                                                УВАГА!!!:
 
     - Формулювання звинувачення, при цьому, підміняється на таке, яке повинно зачепить сферу інтересів Римлян, щоб найвірогідніше спонукати їх до ймовірної страти підсудного.
Звинувачення, яке наводиться в Євангелії від Луки (23:2), звучить так:
 
«Підбурювання народу до заколоту, заборона народу платити данину кесареві і видача себе самого за Месію.»
 
     Це звинувачення повністю відрізняється
від справжніх причин переслідування Ісуса Христа!!!!!
Після допиту, Пілат  вийшов до євреїв, і сказав їм що він не знайшов у ньому ніякої провини, і запропонував, в якості компромісу, звільнити Ісуса заради свята Великодня.
Іудеї відмовилися, зажадавши замість цього - звільнення бандита Варави.
     Тоді Пілат пропонує висікти Ісуса, що, принаймні, врятувало б тому життя, задовольнивши агресивність фарисеїв.
Але і це йому не вдалося: іудеї наполягали на вимозі стратити Ісуса, «бо він зробив себе Сином Бога»(Ін. 19:5-7).
Це було нове звинувачування... (привіт, Пшонка!)
     Пілат допитав Ісуса з приводу цього нового звинувачення і знову знайшов його невинним. (Пшонка з Кузьміним нервово палять косяки).
     Тоді юдеї знову підняли політичне звинувачення і, погрожуючи Пілату засудженням в Римі за недружню поведінку по відношенню до влади Цезаря, переконали його винести бажаний для юдеїв вирок. (Привіт нашому Цезарю!!!)
« Пілат же написав і напис, і поставив на хресті. Написано було: «Ісус Назарянин, Цар Юдейський» (Ін. 19:19).
На таких табличках звично писалася суть злочину, чи визначення злочинця.
Що ж це за вердикт: «Цар Юдейський»???
Цей вердикт фактично говорить про відсутність злочину. Нічого було Пілату написать, та й годі.
Та й кому писать? Хто там, на вулиці буде читать? Довкола ж одні безграмотні Іудеї...
 
                                                 ***
В цих двох історіях, звісно немає повної відповідності персоналій їх ролям.  
Так, наприклад немає ідентичності в святості життя підсудних.
Та й Понтій Пілат ніколи не виступав обвинувачувальником, а вигравав роль судді, в той час, як доводили вину Ісуса інші "зацікавлені особи". А от українські прокурори з кожи пнуться довести вину Тимошенко. Тож тим тяжче довести свою невинуватість, якщо і суддя, і прокуратура явно заангажовані. Але у Юлії Володимирівни хоч є адвокати, і натовп на вулиці не волає: «Розпни її !!!»
Але є і паралелі, такі, як зради і доноси Іуд, неправдиве звинувачення, вплив на судей, фальсіфікація правосуддя, фальшиві свідки – як під копірку, сучасна підлота користується тими ж методами, що користувались їх прапрадіди дві тисячі років тому.
Та й тридцять срібників ще ніхто не відміняв...
     Відверто кажучі, прокуратор Понтій Пілат як на мене, виглядає просто янгелом,
в рівнянні з нашими сучасними Прокураторами.
Пілат зробив не одну спробу виправдати, чи полегшити участь невинної людини, а українські пілати завжди раді зшити білими нитками справу на будь яку невинну людину, під заказ, тим паче на політичного опонента сановного замовника.
    
     До того ж Пілат взагалі не вішав на Христа ніякого вбивства, а якось обійшовся без крайнощів...
Може це через те, що Пілат був справжнім воїном, який у жорстоких боях отримав, за заслуги, тиху пенсію в Єрусалимі?
 
   Натомість, Якби  він перед цим десятиріччями правив донецькою прокуратурою, і тим, що там відбувалося, та ще й до того був кумом нинішнього президента України, тоді може і Понтій Пілат легко повісив би на Ісуса
розстріл якого-небудь Мордехая Щєрбцмана???... Чи ні?  Хто зна...  
     Втім, Судіть самі...