Напередодні торішніх парламентських виборів, 19 вересня, Господарський суд м. Києва частково задовольнив позов міністерства оборони РФ до уряду України та Держказначейства щодо боргу ЄЕСУ, зобов’язавши Кабінет Міністрів виплатити російській стороні 3 млрд. 113 млн. 53 тыс. 506 грн., що становить десь  390 млн. $. Корпорація ЄЕСУ в справі фігурувала в якості третьої особи.
 
Не вдаючись у юридичні нюанси, з правової точки зору такий вердикт виглядав більш ніж абсурдним, оскільки жодних даних відносно державних гарантій та заборгованості по відношенню до МО РФ в обліках Міністерства юстиції та Держказначейства ніколи й ніхто і в очі не бачив. А якщо простіше, то держава Україна жодних зобов’язань на себе по заборгованості ЄЕСУ не брала, а самої корпорації вже не існує у зв’язку з її повною ліквідацією.
 
Однак зважаючи на паталогічне бажання хоч чимось заплямувати Тимошенко, що колись очолювала  ЄЕСУ, як лідера ВО «Батьківщина» напередодні виборів у парламент, з точки зору «регіоналів», для котрих закон завжди існував виключно як «дишло», таке рішення підконтрольного суду мало хоч і бандючу, але логіку будь що обгидити опонента.
 
Цілком логічним було б, якщо вже застосовувати судові «технології», після закінчення виборів у апеляційній чи касаційній інстанції це рішення скасувати, чим вбити двох зайців – і імідж опозиційної сили спробували підірвати, і безпідставно гроші росіянам не повертати.
 
Однак, як колись вже писав, логіка ідіотів незбагненна.
В понеділок 21 січня головуюча в справі суддя Вищого господарського суду Галина Прокопаніч оголосила резолютивну частину рішення, котрим в задоволенні касаційних скарг Держказначейства та Кабінету Міністрів України відмовлено повністю й залишено в силі рішення суду першої інстанції про стягнення 3 113 053 506 грн. на користь МО РФ.
Повний текст рішення буде оголошено завтра 24 січня 2013 року.
Вердикт оскарженню не підлягає.
 
Тим не менш в цих ніяк не пов’язаних з правом діях можна спробувати відшукати хоч і збочені, але резони.
 
Перший.
Опосередковано негативно вплинути на імідж Тимошенко, та під виглядом виконання рішення суду вивести з України зазначену суму та при наявності домовленості з російською стороною по «братськи» її роздеребанити.
 
Другий.
Патологічний страх т.з. «гаранта» перед Юлією Тимошенко примушує його абсолютно безпідставно, вже не кажучи що незаконно,  віддати росіянам  390 млн. $ тільки заради того, щоб в зв’язку з вступившим у законну силу рішенням, заборгованість  корпорації ЄЕСУ, яку колись очолювала Тимошенко, стала встановленим у судовому порядку … фактом.
Варто тільки зауважати – які «суди» такі і встановлені ними «факти»
 
Але параноя, це вже абсолютно не правова проблема, а виключно медицинська, от тільки до чого тут ціла країна?