для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru
Для полноценной работы сайта включите в вашем браузере поддержку JavaScript. В противном случае многие функции сайта будут недоступны.

Нелюди! Або у нас все схвачено!

Нелюди! Або у нас все схвачено!
Нелюди
Або таємниці одного злочину.
Історія 4. «Черговий» прокурор

 
Читати: http://www.proza.ru/2013/01/18/1045
 
Минула публікація: http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/16676/user_id/11398.phtml
 
У минулих статтях розповідалося про членів бандитського угрупування кримінального ватажка «Копченого» – в миру Володимира Копчі - та пригоди підпорядкованих йому кримінальних посіпак. Планувався матеріал про його сина – Юрія Копчу, який того дня скоїв злочин і нині в розшуку. Але ситуація кардинально змінилася. Надійшов інший, більш резонансний матеріал, який виник несподівано, після чергового судового засідання, коли представник державного обвинувачення прокурор Ісак В.М., по кримінальній справі Е.Каганця не допитавши нового свідка, який мав намір назвати ім’я вбивць  чоловіка Жанни Опаленик, чим  фактично не забезпечив право потерпілої на об’єктивне та неупереджене судове слідство.
В наслідок цих прокурорських дій свідок був вимушений подати заяву про злочин в обласну та Генеральну прокуратури України, інші контролюючі інстанції.
Пропонуємо вам ознайомитися з нею. Заява друкується із незначними скороченнями.

 
Закарпатському обласному прокурору.
Копія: Генеральному прокурору України
 
Симочко Василя Васильовича,
мешканця смт. В.Березний,
вул. Духновича, 6.
 
 
ЗАЯВА
про злочин
 
 
Перечинським районним судом розглядається кримінальна справа по хуліганських діях Едуарда Каганця, мешканця с. Стужиця В.Березнянського району.
Я не являюся свідком по зазначеній справі, адже не був присутнім на місці подій тої ночі 19 грудня 2011 року. В ту ніч мені в смт. В.Березний, після вбивства Павла Опаленика, було спалено автомашину. Тому по послідовності дій осіб, які проходять по кримінальні справі, яку розглядає Перечинський районний суд, я нічого розповісти не можу.
З метою не допущення судової помилки (Перечинський суд відмовив у клопотанні представника потерпілої Жанни Опаленик про допит мене в якості свідка, оскільки я був присутнім на першому судовому засіданні) хочу довести слідчому прокуратури про ті обставини, які мені стали відомі в силу різних причин та обставин.
Опівночі 19 грудня 2011 року мені по мобільному подзвонили і повідомили, що Володимир Копча постріляв мого сусіда Пашу Опаленика. Я швиденько одягнувся та поїхав до В.Березнянської районної лікарні. Згодом за декілька хвилин до приміщення районної лікарні під’їхала швидка, в якій на носилках знаходився Павло Опаленик. Я допоміг нести носилки з швидкої до приймального відділення. На той момент Павло був при ясній свідомості. Я задав йому питання:
– Хто в тебе стріляв?
На що він відповів мені:
– Копча… Копча стріляв і Каганець також, в черево, блін.
Це відбувалося під час його переносу від карети швидкої до приймального відділення лікарні. Після того, як я допоміг його занести,  медсестри попросили мене вийти з приміщення.
Я одразу передзвонив одному з хірургів В.Березнянської районної лікарні і поїхав за ним додому. Приблизно через півгодини я привіз хірурга до лікарні. А потім мені передзвонила моя дружина і сказала, що у нас у дворі горить наш автомобіль. Я змушений був покинути лікарню та викликати пожежників. Потів я був викликаний в міліцію для дачі показів.
В одному з приміщень райвідділу міліції я мимоволі через сусідні двері став свідком розмови працівників В.Березнянського райвідділу. Голос одного з них я впізнав. Це був голос начальника штаба.  Він, зокрема, сказав:
– Все нормально! Половка гільз сховавем (половину гільз сховав).
Після чого його співбесідник похвалив його. Хто це був, я по голосу не впізнав. Голос начальника штаба… я впізнав тому, що безпосередньо спілкувався з ним у себе в дворі цієї ж ночі, коли мені спалили автомобіль. Адже він туди виїжджав у складі оперативної групи.
Потім мене викликали для дачі пояснень. Брав їх спочатку слідчий В. Березнського відділення, а вже потім через декілька годин слідчий слідчого управління УМВС в Закарпатській області. Тоді я давав покази тільки з питань подій, пов’язаних з підпалом мого автомобіля.
Після спілкування з працівниками міліції я поїхав до лікарні, де дізнався,  що Опаленик Павло помер. Там же в лікарні я чув розмову лікарів з медсестрами. Дослівно: «Печінка була така посічена, що це було не сумісним із життям…».
Медсестри і лікарі плакали, адже Павла у В.Березному усі знали та поважали. Там же я бачив, як двоє ужгородських хірургів уже пішли до свого автомобіля (операцію робило 4 хірурги, на допомогу приїхали лікарі з Ужгорода).
Через дві години, в центрі В.Березного, до мене підійшов співробітник УБОЗ… і попросив всіляко допомагати йому в розшуку копчевських бандитів. У розмові він акцентував увагу на Едуардові Каганцеві, тому що, з його слів, у нього була оперативна інформація, що Е.Каганець цілу ніч знаходився біля Володимира Копчі і розпивав з ним коньяк, постійно намовляв стріляти всіх. В.Копча не відразу відреагував на його намовляння. Він вагався. На що Е.Каганець навіть вийняв з кишені декілька патронів до «Сайги» і поклав їх перед В.Копчею на стіл зі словами: «Кідь не маєш патрону, то я ті дам». Зі слів співробітника УБОЗ, це бачив та чув персонал ресторану.
Після тривалих намовлянь В.Копча погодився піти палити та стріляти. Вони разом поїхали на білому мерседесі за машиною Павла Опаленика. Разом стріляли в Опаленика. А після скоєного відмітили злочини в клубі «Віссон» та подалися в біга.
Майже по обіді другого дня я випадково зустрівся з хірургом В.Березнянської райлікарні і він сказав мені, що вони як могли, так і рятували Павла, але знайшлася дірка в аорті, яку пробила дробинка, через яку він і помер через втрату крові на операційному столі.
Через певний період часу слідчий слідчого управління вручив мені направлення на проведення судово-медичної експертизи щодо мене. Під час оформлення судово-медичної експертизи працівник експертної установи сказав мені, що в Павла стріляли з двох дробовиків та одного травматичного пістолета. Він також зазначив, що дуже давно не зустрічав таких звірячих поранень.
Через деякий час після здачі Е.Каганця у мене відбулася розмова з моєю старою знайомою пані Оксаною М., з якою я обговорював вбивство Опаленика і особисту в ньому участь Каганця Едуарда. Оскільки вона була з ним завжди у дружніх стосунках, відповіла мені, що дуже боїться Е.Каганця, тому що він здатний на все. Що вона буде свідчити в суді на користь Е.Каганця і не важливо, правда це чи ні. А ще, крім того, вона додала, як їй сказав Е.Каганець, що експертизу по його зброї йому «порішав» колишній працівник цієї установи, адвокат…, замінивши бойок та розточивши ствола на рушниці, а відстріляні гільзи відклали на зберігання, і тому він здався.
Слід зазначити, що працівник дозвільної системи Великоберезнянського відділення міліції, який вирішував це питання, є зятем цієї пані, і логічно припустити, що без його «допомоги» фальсифікація збройної експертизи була б неможлива.
Окрім вище викладеного, хочу додати, що, як мені розповів свідок Деніс Грідін, якого Перечинський суд на клопотання представника потерпілої відмовився передопитати, також розмовляв з Павлом Опалеником після отримання ним поранень. Коли Деніс Грідін підбіг до пораненого Паші і спитав, хто в нього стріляв, той повів: «Сріляв Копча та Каганець».
Звертаючись до вас, прошу допитати мене в якості свідка.
 
Про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів попереджений, про що розписуюсь.

 
Василь Симочко.
15 січня 2013 року.
 
P.S. Але на цьому пригоди Василя Симочко не закінчилися. Вони мали продовження вже в прокуратурі області, куди він 16 січня приніс для здачі вище надруковану заяву про злочин. Там на нього чекала вельми несподівана зустріч. Ви, шановні читачі, не повірте у дивний «збіг» обставин. Приймав заяву про злочин не хто-небудь, а саме той прокурор,  який підтримує державне обвинувачення в суді: пан Ісак В.М. власною персоною.
Не важко здогадатися, про що була розмова. Зі слів Василя Симочко, прокурор Ісак В.М. лякав його кримінальною відповідальністю за неправдиві покази, порушенням проти нього кримінальної справи, якщо він здасть на реєстрацію заяву про злочин. Вас це не дивує? Нас також, і дуже. І на це є серйозні підстави. Спробуємо довести вам їх.
По-перше, не зрозуміло, як саме на прийомі громадян опинився пан Ісак В.М., якого на прийомах заявників про злочини, як твердять адвокати, ніколи не бачили. Чи не схоже це на домовленість з черговим, який реєструє усіх відвідувачів, про попередження його про прихід Василя Симочко, яка давала йому можливість, залякавши скаржника кримінальною відповідальністю, схилити його до відмови в подачі заяви про злочин і таким чином владнати це питання? Якщо це так, то керівництву прокуратури буде не важко з’ясувати, як пан Ісак В.М. став «черговим» по прийому громадян саме із заявами про злочин.
По-друге, якщо навіть пан Ісак В.М. і був черговим на цей день, то за будь-яких обставин він не мав права розглядати заяву про злочин, де,  зокрема, оскаржуються і його дії. Він мав відмовитись, повідомивши про причини своє керівництво. Але цього не сталося. Виходить, що пан Ісак В.М. свідомо йшов на порушення інструкцій з метою нейтралізації ним же створеного порушення. До речі, з приводу конкретних дій та бездіяльності пана Ісака В.М. у кримінальному процесі, де він підтримує державне обвинувачення проти Едуарда Каганця, на нього по всіх  епізодах представником потерпілої подано скаргу з вимогою перевірити наведене та притягнути цього працівника до дисциплінарної відповідальності. Також готуються інші документи.
Залишилося відповісти, що стоїть за діями та бездіяльністю прокурора не тільки цього, а, наприклад, В.Конара?
Чому слідство, яке з самого першого дня з метою розкриття резонансного злочину мало б потурбуватися про безпеку свідків, підключити їх до програми захисту свідків, цього не зробило? А ті, котрі  мали б вже давно заарештувати В.Копчу, чомусь не роблять жодних кроків для його затримання та арешту. Інформація про місця переховування В.Копчі неодноразово передавалася правоохоронним органам. Повідомлялася вона письмово і про відвідини ним В.Березного в грудні 2012 року, вказувалися прізвища міліцейських перевертнів, які докладали обстановку за час відсутності, та інших осіб, які допомагають йому.
До речі, Ю.Копчу, який нині в розшуку, великоберезнянці на початку січня 2013 року постійно бачили на дискотеках у клубі «Форсаж», скромно сидячим у куточку. Сидів він там і минулої  дискотеки. «Правоохоронцям» чудово відомо, і де він нині живе. Питання в іншому. Що їм заважає виконати вимоги законодавства? Відповісти не важко: гроші, які, фактично, знищили правоохоронні органи на В.Березнянщині. Тому залякуються свідки. Тому ще на свободі і злочинці. А тим часом  ця свинська країна, у якій такі ж само правоохоронні органи та суди поступово  стрімко котиться до такогож самого правоохоронного бандитизму.
Нині свідками, які втомилися боятися та громадськістю у вищі інстанції скеровуються різні документи по тій катастрофічній ситуації, яка склалася в правоохоронних органах В.Березнянського району. Про це та багато що інше - в подальших матеріалах.


© temnov1950 [18.01.2013] | Рейтинг: 38.6/24 | Переглядів: 4628

2 3 4 5 38.6/24




Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Facebook-login



загрузка...




programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2020 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Будь ласка, увійдіть за допомогою
Facebook-login