Російський Газпром офіційно визнав – обидві газові війни Росії з Україною сталися виключно через злу волю, і з вини самого Газпрому. Я не глузую. 24 грудня минулого р. заступник голови правління Газпрому Валерій Голубєв чистою регіональною російською мовою заявив: «"Газпром" пока не сталкивался с проблемами при транзите газа через территорию Украины в Европу». А ми ж гадали! Це дивовижне визнання газпромівський топ-чиновник доповнив не менш цінною інформацією: «Украина полностью платит, Украина полностью транзитирует. У нас нет никаких проблем с нашими украинскими коллегами». Чули? То якщо ви почуєте з якогось ЗМІ чергову качку про те як «хохли крадуть газ», або «Росія спонсорує Україну шаровим газом» – не вірте власним вухам. Брешуть! Підступно брешуть. Голубєв – свідок.
 
Тим більше, що практика показує, качки поширює не багато не мало – сам голова «Газпрому». Лише у травні минулого року керівник російського газового монополіста стверджував, що Україна двічі блокувала поставки російського газу до ЄС. Лишається припустити одне з двох, або – найближчим часом Валерія Голубєва звільнять з роботи як брехуна, або – цінність слів голови Газпрому, умовно дорівнює цінності написів на паркані.
 
Хоча існує ще й третій варіант. Озвучується він так, справи Газпрому ідуть настільки кепсько, що його керівництву таки довелося відкласти подалі свою звичну імперську пиху і вдатися до тактики, гарно змальованої у творі відомого російського байкаря Івана Крилова «Вовк на псарні». Пам’ятаєте?
 
Зубами щелкая и ощетиня шерсть,
Глазами, кажется, хотел бы всех он съесть;
Но, видя то, что тут не перед стадом
И что приходит, наконец,
Ему расчесться за овец,-
Пустился мой хитрец
В переговоры
И начал так: "Друзья! к чему весь этот шум?
Я, ваш старинный сват и кум,
Пришел мириться к вам, совсем не ради ссоры;
Забудем прошлое, уставим общий лад!...»

В сучасному виконані це звучить так. «Інтенсивно ведуться переговори зі створення нових форматів співробітництва у сфері поставок до України і транзиту через Україну європейським споживачам російського газу. Ми виходимо з необхідності забезпечення у цій сфері стабільних і взаємовигідних умов, що відповідають довготерміновим інтересам Росії та України» - заявив голова російського МЗС Сергій Лавров під час засідання підкомітету з міжнародного співробітництва україно-російської міждержавної комісії у Чернівцях. Автор смалить: «Ми не бачимо протиріч між зближенням наших країн із європейськими структурами і поглибленням різноформатної інтеграції на просторах СНД, оскільки йдеться про два взаємододаючі напрямки наших дій», - заявив голова російського МЗС.
 
Нагадаю – лише нещодавно російське керівництво заявляло, що ні про які зміни у газових стосунках України та Росії не йтиметься доти, доки Україна не приєднається до митного союзу. Тепер же виявляється що приєднання до МС – не вимога, а лише добра рекомендація, і проти єврооінтеграції України Росія нічого не має. Цінне зізнання.
 
До солодкої діжки російських заяв додається давно набридла ложка дьогтю у вигляді чергової розповіді російського посла Міхаіла Зурабова про те що варто розглянути проект двостороннього консорціуму з керування української ГТС. На це представник України при ЄС Костянтин Єлисєєв вже заявив: «Європейський Союз зацікавлений в участі у створенні спільного консорціуму з Україною і Росією, тобто у трьостророньому форматі, але, звичайно, Брюссель розуміє, що для доручення ЄС до цього проекту має бути, перш за все, політична воля української та російської сторін…»
 
Хочеться порадіти за патріотизм українських чиновників. Але важко забути ту обставину, що в разі контролю Кремля над українською ГТС, українські олігархи спочатку отримають рекордну ціну на газ, а потім – можливість з меридіану Лондона спостерігати як їхні заводи переходять в теплі руки Вексельбарега, Фрідмана, Дерипаски та інших осіб з кіпрськими й ізраїльськими паспортами та російською власністю.
 
Держкомстат свідчить – за 9 місяців 2012 р. прибуток від українського турбопроводного транспорту (читай – від російського транзиту газу) зменшився до відповідного періоду минулого року на 13% - до 2,4 млрд доларів. Певно саме через цю інформацію російська Агенція газової інформації поспішила розголосити, що українська доля російського транзиту, мовляв зменшилася до 42%. Цифра виглядає жахливою, якщо не згадати що навіть за СССР вона не перевищувала 66% і якщо забути яка ситуація була в українському експорті у попередні роки. А була вона такою. За 9 місяців 2008 р. доходи трубопровідного транспорту в Україні становили $ 1,9 млрд, що становило 106% до відповідного періоду попереднього року. У 2009 р., відповідно, 1,56 млрд – 82%. У 2010 р. – 2,5 млрд – 160%, у 2011 р. – 2,8 млрд – 115%.
 
Регіоналам неодноразово казали – брехати шкідливо. Видавання природного зростання попиту на газ після першої хвилі економічної кризи, за нечуваний результат роботи їхнього уряду - погано закінчиться. Нині коли внаслідок рецесії у ЄС падає споживання газу у Європі і відповідно – обсяги експорту, регіоналам прийдеться добряче постаратися, аби доказати, що зростання доходів було наслідком роботи уряду, а падіння – природний економічний процес. І я ніколи не взявся б наводити ці дані, якби через піар-махінації ригів не страждала б репутація нашої країни.
 
А падіння попиту в ЄС – реальний факт. Голова Газпрому Алєксєй Міллер уже визнав що видобуток газу Росією цього року впав на 4,9 % до 488 млрд кубів, а експорт – на 8%, відповідно до 138 млрд кубів. Щоправда, як і у випадку з транзитом через Україну, голова Газпрому збрехав, сказавши не всю правду. На 8% упав експорт лише у дальнє закордоння. На скільки ж усього бахнувся російський газовий експорт – Газпром мовчить. Бо лише Україна за 10 місяців 2012 р. скоротила закупівлю російського газу на 39% до 27,7 млрд кубів проти 38,6 млрд минулого року. І зупинятися – не збирається. Так само як і європейські споживачі, які вже зараз виграють у Газпрома один суд за другим, вибиваючи знижки на блакитне паливо.
 
От саме цим, а не міфічними «Північними потоками» викликане падіння транзиту газу через Україну. Саме цим викликана зміна у поведінці російського керівництва. Газпром втрачає ринки, а для країни де вуглеводні – це 70% експорту, де десятки тисяч громадян вже зараз виходять на мітинги у центрі Москви, і рахунки чиновників якої уже зараз заарештовують на Заході, це надто загрозлива тенденція. Саме тому Газпром, який ще вчора пиху виказував і диктував волю, раптом почав торгуватися.
 
Дмитро Калинчук