Якось поза увагою широкої української громадськості залишилася концепція нового шкільного підручника з історії, який уже розробляється науковою групою під керівництвом професора Києво-Могилянської академії Наталії Яковенко (ось лекція Н.Яковенко про цей підручник: http://www.youtube.com/watch?v=k20qO_2zcbE&feature=em-uploademail). А між тим, концепція цього підручника дуже добре кореспондується з імперською міфологією підручника Росії, і це непокоїть.
 
Розгляд цього питання пропоную розпочати з характеристики особистості керівника наукової групи, особливо враховуючи той факт, що пані Наталії є що приховувати у своїй біографії. І вона таки приховує.
Так, указавши в українській Вікіпедії рік свого народження (1942-й), вона вважає за достатнє вказати місцем свого народження село Апрелівка, без називання району, області й навіть країни народження. А між іншим, дві Апрелівки є в Україні та одна в Росії. І лише в російській Вікіпедії можна знайти інформацію про те, що доктор історії Яковенко народилась на Кировоградщині.
Це, погодьтеся, цікаво, враховуючи, що це село російське та переселенське, як виходить з його назви. І можна припустити, що утворилося воно саме у квітні 1933-го року зі сталінських переселенців з Росії у вимерлі після Голодомору українські села. Це дуже схоже на істину, враховуючи те, що пані Наталя у своїх розлогих лекціях з популяризації свого нового підручника слово «Голодомор» воліє взагалі не вимовляти.
Далі. Як виходить, її дитинство та юність пройшли у повоєнному Львові в настільки щільно російському середовищі, що навіть сьогодні Яковенко стверджує, що тоді те місто було не лише суцільно російськомовним, але й взагалі російським!
Так чи інакше, а виросла гранд-дама української історіографії не інакше як у середовищі радянських силовиків та держслужбовців, де панувала світоглядна українофобія, і припустити, що вона виховувалась у патріотичному дусі до України, погодьтеся, дуже проблематично.
У 1967-му році пані Яковенко закінчила філологічне відділення Львівського державного університету, вийшла заміж за Яковенка та оволоділа вишуканою галицькою мовою. Але й сьогодні її специфічно розширені вилиці та подовжена верхня губа видають в ній типову представницю угро-фінського етносу. Але то вже таке...
Сучасна історія України знає багато прикладів того, що етнічні росіяни були і є її щирими патріотами. Але, на відміну від пані Наталії, вони чомусь не соромляться називати своїх батьків та не приховують своє етнічне походження...
А тепер по суті. Сьогодні завідувач кафедри історії Києво-Могилянської академії Наталія Яковенко не залишає за українцями права на створення власної національної держави. Крім того, вона не допускає ані використання елементів державної ідеології, ані елементів міфології при створенні підручника з історії України для середньої школи. І що виглядає вже абсолютно самовбивчим для молодої української державності – це те, що пані професор виключає висвітлення нашої історії з позицій нашої державності та української нації. Звісно, що національними світочами культури в такому випадку в нас стають на рівні з Шевченком та Франком – Рєпін з Малєвічем та Алейхем з Мазохом.
Замість цього ця впливова пані (а Яковенко входить у першу сотню найвпливовіших жінок України, за даними журналу «Фокус») пропонує з одного боку сторінки того підручника подавити лише голі історичні факти, а з другого – ставлення до них їхніх сучасників з протилежних боків тих подій. Так, наприклад, при висвітленні визвольних змагань ОУН-УПА до фактів, за Яковенко, будуть надані листи додому енкеведиста та упівця.  
Дитина ж, прочитавши їх, зрозуміє, на чиєму боці була історична правда. Це, на думку професорки, буде розвивати в неї критичне мислення, яке не дозволить тій дитині в майбутньому продати свій голос на виборах за гречку.
Але дійсність свідчить дещо про інше. Як відомо, людей з критичним мисленням у будь-якого народу не більше 3% від природи. Тобто 97% українських школярів, прочитавши ті листи, або нічого не зрозуміють, або, в найкращому випадку, звернуться до своїх батьків за поясненням. Ураховуючи той факт, що 75% населення України сьогодні складають пострадянські люди, наслідки тих звернень для майбутнього нашої держави не важко передбачити.
Тепер заглянімо через кордон до російського підручника з історії. Суцільна державна міфологія, яка виховує людей, які ладні вмерти і вмирають за Росію в будь-якому куточку земної кулі. В Україні в недалекому майбутньому їм, схоже, вмирати не доведеться – все закінчиться мирним аншлюсом «молодшого брата», вихованого на підручниках пані Яковенко.
Для тих, хто сумнівається в цьому, наведу загальновідомий приклад. Обидві частини Біблії, як відомо, писали представники одного й того самого народу, які не забули при цьому назвати себе «богообраним» народом і в Старому заповіті, і в Новому. При цьому, якщо для себе той народ установив правило «око за око», то для всіх інших народів запропонував підставляти праву щоку після того, як їх ударили по лівій. Наслідки кореспонденції цих двох настанов у сучасному світі вже очевидні для багатьох...
 
P.S. Як з'ясувалося вже після написання цієї статті, дівоче прізвище Натілії Яковенко - Ісавкіна.