для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Про Сірожу-Лизуна


Про Сірожу-Лизуна
Сергій Ларін став заступником глави Адміністрації Президента
http://www.ukrinform.ua/ukr/news/sergiy_larin_stav_zastupnikom_glavi_administratsiii_prezidenta_1785014

Жив собі та був мальчик Сірожа.
Не сказать шоб він був бовдур чи бидло, а просто чмо.
І угараздила його злая доля вступити до ПР.
 
З дитинства Сірожа страждав від нарцисізму.
А тому, як вступив до партії, все марилося йому прем’єрське крісло.
 
Сірьожа, як вже говорилося, не був тупий. Він знав як дійти до цілі.
«Нада тіки підлизнуть начальству, шоб потом всі лизали мені»- метикнув кмітливий Сіргєй.
І став старатись. Він старався багато, натхненно, напоказ.
 
Старання довело його до посади губернатора Кіровоградській області.
Сірожа почав старатися більше:
- Розхрєн@чив к єб…ні-матєрі обласний канал і переробив під себе.
Із ранку до ночі тамо тепер був він. І він старався. І хвалили його.
- Зніс к чєртям перший в Україні професійний театр, що носив ім’я Марка Кропивницького і переробив наново.
І хіба не пофіг, що угробив акустику? Зато театр красівий- розовий, со статуями і подсвєткой.
- Создав гарячу лінію для общєнія со страждущими. Прєдусмотрітєльно тільки одну (шоб дозвонювались тільки самі бойкі старухи)
- Виєзжав з мером на мєста…
 
Вобчєм, много настарався. Надєлав дєлов.
Но шось не поперло. Губернатором був- губернатором став.
 
«Шото засідєлся я в етом болотє,- подумав Сірожа,- жена в Києві соскучилась, мать її так… Чи лижу я не так, шо по лєсніце по кар’єрной не движусь, чи шо?..»
 
І от осіяло-таки кмітливого парня, шо він в партії урок.
І пойняв він, шо «помогать» нада не народу, а партії…
 
І от одного осєннього дня пригласив він к собі в кабінєт одну сім’ю…
А було це приблизно так:
 
- Тату, шо ми тут дєлаєм?
- Подожді синок, щас папа всьо уладіт і ми пойдьом домой. Сєргєй Ніколаіч, зачєм ви нас звалі?
- Та є тут одне дєло… Не согласились би ви слітся с намі воєдіно?
- Ми- опозіция. С бандітамі нє сотруднічаєм. Уходім, сина…
- Ой, мать… Ладно, скіки?
- Двацать.
- А срака не склєїця?
- Уходім, сина…
- Сиш, опозіция, а якшо ми твою монопольку так чісто спонтанно националізіруєм. А?
- Шо?..
- Капшо. Іді к нам- нє тронєм. Ібо завєщал вєлікій: «Братва, нє стрєляйтє друг в друга…»
- Но ми нє можем. Скоро вибори. А социологія нам говоріт, что ОО дайот нам большиє шанси, чєм…
- Ну так і нічьо. Вибори кончаються- і ви йдете к нам.
- А єслі…
- Националізіруєм.
 
Ну, а далі всі все знають…
Прєдвкушая побєду, Сєрий ше виступив на любімом каналє со словами: «Якшо пройде Та…лов- увольняюсь нахрєн…»
 
І став ждать…
 
І от, уже зімой, ше перед Новим годом Сєргєй получив свій подарок.
С утра приятний бас по тєлєфону сообщив слєдующе:
- Ай да Л…рін, ай да маладєц! Як тєбя тока атблагадаріть за таку партію свєжей крові? Іді ка мнє в адміністрацию. А? Заступніком. Глави. Как сотріш?..... ту- ту- ту…
 
І от, дєвятого января Сіргєй урочисто звільняється і уєзжа в Київ- робить кар'єру...
 
Шо ж дальше жде нашого гєроя на тєрністом путі кар'єрного роста?
Поживем- увідім.
© @ндрійко [09.01.2013] | Переглядів: 5661

2 3 4 5
 Рейтинг: 43.6/33

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook