для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

На захист Депардьє


На захист Депардьє
Однією з найбільш згадуваних осіб кінця минулого і початку нового років став французький актор Жерар Депардьє.
 

 
Для цього було дві різні, але пов’язані між собою причини.
 

 
Перша причина – демарш актора (публічна відмова від французького громадянства) в зв’язку з наміром нового керівництва Франції ввести для тих, хто заробляє більше мільйона євро на рік податок в 75%. Актор заявив, що він відмовляється від французького паспорта та соціального страхування, яким він ніколи не користувався.
 

 
Друга причина – указ президента Росії Володимира Путіна від 3 січня 2013, яким він надав Жерару Депардьє російське громадянство. У відповідь на це новоспечений громадянин федерації розродився пишномовним панегіриком на адресу, як самого Путіна, так і «демократичної» Росії.
 

 
Захищаючи Депардьє, почну з причини другої.
 

 
Багато кого обурило, як актор міг назвати Росію демократичною країною. ВО «Свобода» аж закликала бойкотувати Депардьє. Цікаво, яким чином вони збираються це робити? Не пити вина з виноградників, які належать актору, чи не дивитися видатні фільми з його участю?
 

 
Чому актор похвалив далеку від демократію Росію й тоталітарного Путіна. Тут два пояснення. Перше – це звичайна вдячність за підтримку й бажання дошкулити французькій владі. У рідній Франції влада і частина преси влаштували Депардьє справжню обструкцію, а тут такий жест від президента «великої» Росії. Це не могло не розчулити актора, який видно не дуже вже й розбирається в політиці. Власне оце «не розбирається в політиці» і є другим поясненням. Припускаю, що Депардьє знає про Росію рівно ж стільки, як і пересічний француз, який не цікавиться політикою. Це велика (за розмірами) держава десь на Півночі, де живуть ведмеді, де горілку п’ють замість вранішньої кави і де будували (а може й продовжують будувати) комунізм. Не дарма ж в своєму листі до Першого російського каналу актор згадав, що його батько був комуністом. А ще в Росії є письменник Достоєвський та актор Машков.
 

 
І таке уявлення про Росію притаманне більшості громадян старої Європи. Про істинну Московію більше знають ті, хто був під п’ятою цієї соціалістичної демократії, та й то лише старше покоління, бо молодше цим не переймається. Це ми в Україні, ніяк не можемо вирватися (або, бодай, вислизнути) з міцних «братніх» обіймів, наш ефір загиджений російською продукцією, по наших селах слухають москальський блатняк, а в містах (окрім Західної України) зневажують державну мову на користь общєпонятного. Це болить нам, а не Депардьє.

 
А тепер стосовно причини першої – податків. Я натрапляв на коментарі типу «товста скупа свиня не хоче ділитися». Хочеться запитати в таких коментаторів «А ви б ділилися?». Бо кому хочеться, отримавши, скажімо, гонорар за фільм у три мільйони євро залишитися з сімсот п’ятдесятьма тисячами на руках. Я розумію, що 750 тисяч євро – це теж не малі гроші, та все ж.
 

 
Давно вичислено, що ті, хто багато заробляє (мова про мільйони) готові платити податки в розмірі 30%. Ну 35%. А далі вже з’являється відчуття, що тебе грабують. І, вважаю, це відчуття небезпідставне.
 

 
Рок-зірки чи зірки кіно, або тікають з країн де їх «грабує» влада, або вигадують схеми, як уникнути занадто високих податків. Наприклад, у Великобританії свого часу теж підняли податки до захмарних висот, але існував закон, що податки не сплачують ті, хто працює в іноземних компаніях. Тому багаті почали реєструвати фірми за кордоном й наймати самих себе на роботу. Таку схему, наприклад, провернули Rolling Stones, створивши фірму в Італії й найнявши себе в якості працівників цієї фірми. Гроші почали обминати державну скарбницю.
 

 
Тепер в Королівстві, якщо не помиляюся,  податок з населення: з доходом 2 500 ф. ст. складає 20%, з доходом від 2 500 до 23 700 ф. ст. -25%, а з доходом більше 23 700 ф. ст.  - 40%. Як бачимо, багатші платять більше, але майже в межах розумного.
 

 
Про це також писали в коментарях, що в Україні, мовляв, і багаті і бідні платять однаково. Тут я згоден. Тут треба щось міняти. Але не за рахунок підвищення податків для багатих (вони правда в нас взагалі ніяких податків не платять, а відстьогують в общак, але це тема для окремої статті), а за рахунок зменшення податкового тиску на тих, хто заробляє мало. Можна навіть так, як в Німеччині, де оподатковують сукупний дохід сім’ї, а не окремо кожного члена цієї сім’ї. Тобто, якщо чоловік заробляє 4 000, а жінка 2 000, то податок вони платитимуть з 6 000 розділених на двох. В США, якщо ваші річні прибутки виявилися меншими за певну суму, то вам повернуть частину сплачених протягом року податків. Тобто, якщо в першу половину року ви заробляли по $ 5 000 в місяць й платили з цих грошей щомісяця відповідні податки, а в другій половині року справи пішли гірше й ви почали заробляти всього по тисячі, то податкова в кінці року підіб’є результати вашої декларації й поверне частину грошей переплачених в першій половині року.
 

 
Тому, повертаючись до захисту Жерара Депардьє, котрий був третьою дитиною в сім’ї бідного бляхаря, до 18 років страждав від заїкання й дефектів вимови і котрий зумів здолати немало на своєму шляху до успіху, котрий знявся більш, ніж в 170-ти фільмах (я промовчу вже про театральні постановки), який є лауреатом премій «Золотий глобус» і «Сезар» і який за своє життя сплатив Франції 185 мільйонів євро податків, зазначу – ніяка держава не має права грабувати своїх громадян. Ні таких видатних, як Депардьє, ні таких невидатних, як я.
© R`n`R [08.01.2013] | Переглядів: 2393
Мітки: #Путін 

2 3 4 5
 Рейтинг: 40.6/47

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook