Колись, я у дитинстві пробував відігнати свиню від корита. Я лупив її нещадно. Свиня тільки рохкала від болю та люті, але не припиняла їсти. І від корита не відійшла. Це нормально. Нормальна, фізично здорова тварина НІКОЛИ не покине їсти якщо її життю нічого не загрожує. Матінка – природа так розставляє пріоритети, що інстинкти завжди сильніші за набуті умовні рефлекси… До чого це я? Та так. Просто. Роздуми про природу… А до речі: хтось ще сумнівається, що Партія Регіонів фізично абсолютно здорова? По-моєму – ні. У них рефлекси – на вищому рівні, не те що у вимираючо-хворому НУНСі. Там, здається, уже, навіть, втратили інстинкт самозбереження. А, втім, нащо він їм? Вони ж інтелігенти і люблять грати в шахи, а тут, як завжди дали на вибір або в «Чапаєва», або в «наперстки». Знову сіли в «наперстки». Знову здивувались. Як же так? Тут же був «шарік»!!! Тут! А фіг там!
 

 
Булава, вчергове в українській історії, перемогла голову.  
 
Кажуть, Олександру Матросову, свого часу, дуже допомогла прославитись ожеледиця. Цікаво, а Лук’янову сьогодні допомогла звичка? Як він у Яценюка карточку свиснув! Талант не проп’єш! А Сєня сьогодні виглядав як кімнатна болонка у зграї бродячих двіртер’єрів. Видно, що у дитинстві він на питання, - «Чюєш, малий, маєш какіє-та дєньгі?», щось тихо мимрив про несправедливість а далі просив, -  «Віддай! Ну, віддай!» І абсолютно не дивувався тому, що не віддають. Тут тобі, Арсеню, не банк, не міністерство і не інститут. Тут парламент демократичної країни! Тут матом і горлом будують нову сучасну державу. Тут «кидняк», «тьорки», «філки», «відкат» і «сука, уб’ю – ето «Бріоні!»   – це робоча лексика нарівні з «регламент», «конституція» і «права людини». Тут тобі в’їдуть в морду, виб’ють зуби, а потім розкажуть всій країні, що ти якось непереконливо говориш і не вмієш обґрунтувати свою думку, бо нечітко артикулюєш слова. А чого можна чекати від людей, які не дотримуються навіть Правил дорожнього руху? Що вони будуть дотримуватись Регламенту? Конституції? Кримінального кодексу? Це ж для лахов! Для порядочних людей є нармальні панятія!
 
От сьогодні вся ПР в один голос побивалася за сплюндрованим Яценюком Регламентом і те, що він не мав права ставити питання з обрання прем’єр – міністра  на голосування другий раз. І якось забувається, що за політреформу а-ля Леонід Данілич голосували взагалі в кутку залу і руками. Засуха обома. Отак стояла хенде-хох і – звонкая ж баба! – за двох давала! Голоси давала…
У принципі, якщо вони там зараз перекусаються до пів-смерті то виграємо тільки ми, любі друзі. Бо це означає, що вони будуть один за одним пильнувати! Тобто, стане реальною така проста норма закону, що кожен депутат голосує своєю карткою. Їм же ж треба буде на засідання ходити! Кожен день! Труд неймовірний. Висидіти під цим куполом повний робочий день…
 
Ех, халва, халва! Демократія, демократія! Чим більше кажеш такі слова тим менше в роті солодко, а на душі спокійно. Колись один хороший чоловік (його потім вибрали президентом однієї великої європейської держави) казав, що ця країна по поняттях жити не буде, а виявилось – живе! Правда, зараз ситуація не зовсім однозначна – коли треба країна живе по-понятіях, а коли треба – по закону. Коли що треба – визначають певні люди, але біда в тому, що цих людей розвелось забагато і процес стає некерованим. Більш того – здається, що все-таки хтось когось має з’їсти і тут треба просто набратись терпцю і почекати коли ж, врешті-решт, ХТОСЬ ЩОСЬ зробить!? От зараз коаліціянти лунко прокричали, що вони ЦЕ так не залишать… Яценюк заяву подав в прокуратуру, а я ладен сперечатись на пляшку коньяку, що НІЧОГО не буде. Як і завжди. Оберуть врешті-решт Тимошенко прем’єром, а факт викрадення картки для голосування у Голови Верховної Ради так і залишиться просто фактом.  Про нього забудуть уже за тиждень. І знов будуть домовлятися та вирішувати, та дружити проти, та ділити на всіх… А закон? Закон  - для ворогів, а ми ж усі друзі. Любі друзі.
 
Мабуть, все-таки, я лишнє сказав. Гіперболізував. Захопився. Не може ж бути, щоб така дія, як вилучення (скажімо так) картки у спікера парламенту залишилась без усякої реакції. Ні! Не може. Тому, я думаю, за рік Владислав у Лук’янову дадуть орден. Я думаю, що це буде аж ніяк не менше, як Ярослава Мудрого І ступеню. Тому що! Тому що гасударствєнний він чєлавєк, Владік! Гасударствєнний.
 
Власне, тут ні про що і говорити. Подумаєш – третій місяць країна не може сформувати уряд. Що від цього комусь гірше? Та аж ніяк ні. Це у якійсь гнилій Франції народ виходить бунтувати, коли парламент затверджує бюджет, який не подобається бюджетникам. Це у забитій податками Фінляндії поліція штрафує депутата парламенту за порушення правил руху і, з огляду на те, що він депутат, жорсткіше його карає. Це у Чехії міністр подає у відставку за те, що журналісти виявили, що він на державній машині підвозив на роботу свою дружину (!). Нам з цими напів-фашистськими режимами не по дорозі. Нам ні з ким не по дорозі. В України свій, особливий шлях. Його їй вказав колишній депутат Волков. От туди і йдемо.