для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

До питань УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ


До питань УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ
На сторінках ДД пройшла хвиля обговорення проблем української системи освіти та її інтеграції до європейських стандартів згідно Болонської декларації (Болонський процес). І ось знову на рівень моди виходить питання НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ.
 
Багато запитань поставив Pavlotex у своєму дописі «Чи можливе формулювання національної ідеї?».http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/16679.phtml
Як я зрозумів, відповіді він не намагався шукати, а більше звести до думки про неможливість її встановлення. Вести дискусію у коментарях вважаю малоефективним, а тому попробую викласти свої погляди в окремому ІМХО.
 
Розглядати окремі, вузько НАЦІОНАЛЬНІ ІДЕЇ, у ХХІ столітті, очевидно, є нераціональним. Так чи інакше, людство вступило в такий рівень міжнародної інтеграції, що відмежовувати свої вузькі національні ідеї від всезагального розвитку цивілізації не вийде. Невипадково весь світ об’єднується в різні союзи, об’єднання, заключають різні угоди про міжнародне співробітництво.
 
Так чи інакше в сучасному світі на перші ролі виступає об’єднання народів у рамках інтеграції різних держав. Отже, на перші місця виноситься розуміння ЛЮДИНИ будь-якої національності, будь-якого громадянства. Людина в цьому процесі виступає і як власник міжнародного майна, і як просто працівник того міжнародного майна. І охоплює цей процес багатьох ЛЮДЕЙ на різних площинах відносин до того міжнародного майна – від власника до менеджера та рядового працівника.
 
Але процес інтеграції відбувається не в напрямі стирання національних відмінностей між різними людьми, як це намагалась подати радянська ідеологія у створенні «единой общности советский народ». У того «советского народа» так чи інакше залишаться національності росіянин, українець, татарин, грузин, латиш і т.д.
 
Ці теоретичні філософські роздуми підтверджуються практичними інтеграційними процесами, які відбуваються у світі. В такому діалектичному розвитку об’єднань відбулись створення трестів, корпорацій, консорціумів, митних союзів, зони вільної торгівлі, економічний та валютний союз, Європейський союз.
 
Тобто, відбуваються інтеграційні процеси виробництва, визначення єдиних стандартів у законодавстві, соціальних і економічних процесах. Але залишається незмінними національні інтереси кожної ВИСОКОЇ СТОРОНИ із створюваних угод.
 
На перший план виступає сама ЛЮДИНА будь-якої національності і будь-якого громадянства. Вищий ступінь такого процесу міжнародної інтеграції – це створення спільного ринку трудових ресурсів, капіталу і праці.
 
В рамках цієї інтеграції підтримується розвиток держави союзних країн та їх громадян. У розвитку держави і становлення добробуту громадян цих держав, як форми реалізації завдань та мети тих інтеграційних процесів, виступає і розвиток громадян різних національностей. Реалізація основної мети інтеграційних процесів – всесторнній розвиток рівня виробництва і рівня життя кожного громадянина різних груп населення, різних національностей. Це виступає як і основне завдання кожної держави і кожної партії, яка вийшла переможцем у виборах на право управляти тією державою та населенням.
 
В рамках цього розвитку велика роль відводиться законодавству про розвиток у цих державах різних національностей, різних об’єднань громадян. Отже, відповідно розвитку світової цивілізації, на перший план виходить ЛЮДИНА, як суб’єкт світової цивілізації, далі іде громадянин країни союзних держав і далі йде як суб’єкт розвитку групи людей об’єднаних національною ідеєю. В рамках держави різні національності повинні мати всі умови для свого розвитку.
 
В Україні також перше, що повинно звучати – це громадянин країни. Далі деталізація цього громадянина може виводити його приналежність до певної рівноправної національності. Як країна Україна, переважно заселена громадянами УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОСТІ. Їх чисельність найбільша. Вони, ці громадяни України, визначають характер держави України, визначають державну мову та ідентифікують у світі, взагалі, як Україну.
 
Громадяни різних національностей України, проживаючи на її території, незалежно від віросповідування, так чи інакше у світовому співтоваристві, ідентифікують Україну як державу. Тобто, громадяни України різних національностей, різних релігійних поглядів вже у світі проявляються тільки в першу чергу як громадяни України і в другу чергу як громадяни України української, чи російської, чи єврейської та інших національностей.
 
В Україні, ми громадяни цієї держави, можемо деталізувати себе до українців, до росіян, до татар чи будь-якої національності. Звичайно, тут має значення кількість тієї чи іншої національності. Оскільки, в Україні переважна більшість українців, то вони і визначають характер та ідентифікацію України. І треба розуміти, що так чи інакше, але та частина (відсоток) українців зростає, а частка у відсотках інших національностей зменшується. Буде перепис і він підтвердить ці тенденції у фактичних показниках. Але вже у світі, перебуваючи десь за межами митної території України, ми ідентифікуємо себе як громадянин України і в рамках деталізації, можемо доповнити розуміннями якої національності. Але це вже переважно у світі нікого не цікавить. І десь перебуваючи за кордоном України і росіянин, і татарин, і єврей там сприймається як українець, український громадянин.
 
Отже, що таке Україна, ми тут у себе знаємо. Якщо десь перебуваємо у світі і на запитання наших зарубіжних партнерів: «Що за держава Україна»? Ми повинні дати відповідно до рівня деталізації, але достовірну, повну і коротку характеристику України. Що може характеризувати країну? Звичайно, в першу чергу кількість населення (5 країна у Європі за чисельністю). Не громадян якої національності, а, взагалі, кількість громадян. Тут ми можемо тільки додатково деталізувати скільки громадян якої національності проживає в Україні.
 
Другим і третім показником ми можемо назвати її територію (4 у Європі) та що вона виробляє, її ВВП. Далі ми вже можемо деталізувати, що це східна, південна, західна частина, що є Південний берег Криму, що є Карпати і т. д.
 
І коли десь на якомусь форумі наш громадянин скаже, що 5 країна за населенням та 4 країна за територією у Європі виробляє на душу населення 28 тис. грн ВВП або це є 3-4 тис. дол. та середня зарплата за місяць становить 2700 грн (біля 400 дол.), то вже стає повністю зрозумілим – що являє собою Україна. І тут не буде фігурувати президент України Янукович, чи прем’єр-міністр Азаров чи їхні папередніки. Це є показники країни, що РОЗВИВАЄТЬСЯ, тобто відсталої країни.
 
Отже, що так чи інакше виходить за національну ідею українців і як громадян, і як титульної національності держави, як переважної її більшості – це нарощування виробництва до стандартів середніх за своїм розвитком країн та становлення економічних і соціальних стандартів рівня життя населення на рівні середньоєвропейських. Такими середніми показниками у світі вважається виробництво ВВП на душу населення біля 10 тис. дол.. В нашому випадку, для населення у 45,5 млн осіб таке виробництво повинно становити біля 455 млрд дол.. Досягнемо ми цього, можливо буде встановити і середні показники соціального розвитку. А це є затрати на харчування біля 20-30 % від доходів, затрати на утримання житла та проживання біля 25 %. Тоді будуть залишатись (45 %) кошти і для товарів довгострокового користування і для культурного відпочинку, і для заощадження.
 
Це є національна ідея, можливо, швидше для українських громадян. Але при досягненні її зростуть можливості для економічного, соціального, духовного і культурного розвитку всіх національностей. І, особливо, розвитку і поширення національної української ідентичності. Розвиток української ідентичності на заході України не викликає сумніву. Вона тут тримається в українській культурі виробництва, способу життя і відпочинку. І то, навіть, незалежно від національності. Особливо це проявляється у святкуванні її визначних дат. Але ці звичаї в нормальних економічних умовах будуть розвиватись і поширюватись на сході і на півдні.
 
Чи можливо це. Я впевнений, що так. За різними оцінками із України за роки незалежності виведено за межі митної території порядку 70-120 млрд дол. Кожного року тепер виводиться біля 10-30 млрд дол.. А якби ці кошти залишались в Україні та інвестувались у виробництво. Звичайно, Україна могла би за кілька років вийти на ті середні показники.
© dobryj51 [06.01.2013] | Переглядів: 2358

2 3 4 5
 Рейтинг: 46.2/24

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook