для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru
Для полноценной работы сайта включите в вашем браузере поддержку JavaScript. В противном случае многие функции сайта будут недоступны.

НЕЛЮДИ, Або ТАЄМНИЦІ ОДНОГО ВБИВСТВА

НЕЛЮДИ, Або ТАЄМНИЦІ ОДНОГО ВБИВСТВА
19 грудня 2011 року, саме на свято святого Миколая в смт. В.Березний Закарпатської області було зухвало вбито вчителя фізкультури Павла  Опаленика.
Читати  історію про Павла Опаленика:
http://www.proza.ru/2012/12/22/1631
Сьогодні вам пропонується ознайомитися з  матеріалами про  головного вбивцю – Володимира Копчу, який в кримінальних колах та правоохоронних органах відомий під погонялом «Копчений». Нині він в розшуку. А також ознайомитися з «досягненнями» кримінальної влади  та таких же самих «правоохоронних» органів завдяки яким  і з’явився в Закарпатті цей нелюдь та його посіпаки.  

Знову про манкуртів
 
У минулій публікації, (http://www.proza.ru/2012/12/22/1631) розповідаючи про зухвало вбитого Павла Опаленика я навів декілька термінів, які характеризують убивць. Друзі Павла  вбивць назвали нелюдами та манкуртами. Багато читачів останнього терміну не зрозуміло, про що і зауважило. Дійсно,  нелюд і манкурт - це різні поняття, які  характеризують деградацію людини, її духовне падіння.
Якщо з нелюдами все зрозуміло, то до чого тут манкурти?
Манкурт - людина зі стертою історичною пам'яттю. Термін походить із тюркського міфу і був популяризований Чингізом Айтматовим у романі «І довше століття триває день». За Айтматовим, людину перетворюють в бездушне рабське створіння, повністю підпорядковане господарю, якщо вона забуває свою батьківщину, мову та історію.
Киргизька легенда, згадана в романі, описує жорстокий шлях створення манкурта, людини, котра забуває все, окрім своїх основних функцій, і тому стає ідеальним рабом. Полоненому вдягали на поголену голову щось схоже на шапку, що була свіжою шкірою верблюда. Раба залишали в пустелі на кілька днів із зв'язаними руками та ногами і колодкою на шиї, аби він не міг доторкнутися головою землі. Шкіра верблюда під сонцем стискалася. Це разом зі спрагою завдавало пекельних мук полоненому. Він або помирав, або залишався жити, забуваючи про своє минуле, та ставав ідеальним рабом. Манкурти цінувалися більше, ніж звичайні раби.
В наш час це слово набуло нового значення. Його почали використовувати для позначення у широкому сенсі - людини без етнічної (національної) культури та національної історичної пам'яті, без релігії та етики, та ще ширше - без культурно-цивілізаційної самоідентифікації.
У зворотному розумінні слово «манкурт» застосовується для визначення людини, яка втратила зв’язок зі своїм корінням, забула  про своє споріднення.
Сучасний манкурт – це людина, у якої, умовно кажучи,  видалили серце й мозок, залишивши тільки шлунок.
Російський журналіст, публіцист Володимир Соловйов про манкуртизм пише:
«…Для мене ці люди не існують. З ними не є про що говорити. Вони – генетична мутація. Історична пам’ять, повага до  пам’яті предків - для них пусті слова. Зрозуміло, що вони дихають, пересуваються, їдять та вживають. Але для мене манкурти не є  людьми. Правий був Чингіз Айтматов. Свою ущербність вони проявляють агресією – у них всі винні, зрозуміло, що окрім них самих. Їх досить багато і вони вважають, що їх кількість виправдовує».
Так до якої категорії віднести В.Копчу та  його посіпак? Великоберезнянці вважають, що скоріше за все він підпадає під  категорію  нелюд, а працівники  правоохоронних органів, які  годувалися та й нині годуються з його рук – манкурти. Чому саме до цієї категорії? Бо гроші зробили їх рабами, а міліціянти підпорядковуються таким нелюдам, як В.Копча.
Як розповідають великоберезнянці, переважна більшість працівників  правоохоронних органів, місцевої влади заради кольорового папірця готові стати на панель, продати свою совість та честь, а, відповідно, забути про своє корівня, про те, що вони ЛЮДИ, а не тварини.
Так це чи ні - сперечатися не буду. Скільки людей, то стільки й точок зору. До якої категорії віднести В.Копчу та його  підлеглих бандюків, судіть самі, прочитавши  матеріали, які надали все ті ж  мешканці В.Березного, у котрих остаточно увірвався терпець. Як кажуть  в народі про такі випадки: «Найшла коса  на камінь».  
 
Етапи кримінального шляху
 
Як вбачається з матеріалів,   розміщених   УМВС України в Закарпатській області в різних ЗМІ та Інтернет-виданнях,  Володимир  Копча з смт. В.Березний.
Свій бізнес починав у 90-х роках минулого століття,  переганяючи автомобілі з Європи в Україну. Потім, як розповідає його оточення, він зайнявся рекетом та бандитизмом. Рекетував не тільки  українських, але і словацьких підприємців. Але і цього йому здалося мало. Увійшовши в кримінальну групу під керівництвом «Файти», він зайнявся переправленням за кордон нелегалів. А в подальшому за дорученням «Файти» та під його щільним контролем взяв на себе цей достатньо прибутковий кримінальний  напрямок діяльності, поставивши його на потік.
Як розповідають все ті ж громадяни, в другій половині 90-х  років, в період  повного занепаду Прикордонної службі України, коли  солдатів-прикордонників  підгодовувало місцеве населення, адже службу при тому харчуванні вони нести не могли, Володимир Копча  переправляв за раз до Словаччини по 200  вихідців  із Афганістану, Ірану, Бангладеш, Індії. В доларах це були астрономічні суми. До півмільйона і більше. Тому на правоохоронних «козлів» цілком вистачало «капусти». Навіть прикордонників підгодовували. За декілька місяців  ледь помітна стежина, яка веде  через українсько-словацький перетворилася у витоптаний ногами чужинців шлях. Якби великоберезнянські  ліси могли говорити, то вони, як твердять місцеві мешканці, розповіли б багато-чого цікавого, в тому числі  і про братські могили, в яких лежать чужинці, які в пошуках кращої долі так і не дійшли до омріяної Європи…
Одного дня 2000 року В.Копчі не пощастило, вірніше,  «капусту» погано поділили. Під час переправи 50 нелегалів, його та ще  декількох закарпатців, які брали участь в «туристичній» операції «Кордон», було затримано поліцією Словаччини. Заарештовано, а згодом і засуджено. Отримали терміни від  5 до 8 місяців ув’язнення. Обізнані стверджують, що з тюрми їх було достроково  викуплено. Але отримали пожиттєву депортацію.
Повернувшись в Україну,  В.Копча знову підключився до переправи за кордон нелегалів, за що одного разу його будинок, де  переховувалися «чорні», навіть брався в облогу підрозділом «К» УСБУ  в Закарпатській області, другим ешелоном йшли прикордонники… В цей час велися перемовини між керівництвом УСБУ та УМВС… В.Копча, в будинку якого сиділи «чорні»,  пропонуючи через керівництво УМВС відкупні в розмірі 70 000 доларів США, в той час жваво розбирав паркан з сусідами… Але це  вже інша історія про «виховно-дахову»» роль  наших правоохоронних органів.    
Потім  В.Копча із цілком зрозумілих причин за  переправу нелегалів за кордон знаходився в Україні у «розшуку». Тобто  був на «роздойці». «Розшук» Генеральною прокуратурою України у 2010 році було покладено на головного «доїльника» –  УСБУ в Закарпатській області. Але його так ретельно шукали, що він,  знаходячись  у смт. В.Березний, спокійно пересувався по селищу,  вів  свій бізнес, у тому числі і нелегальний, не забуваючи при цьому  давати «високі надої».
Мабуть, найпікантнішим в історії з розшуком СБУ Володимира Копчі полягає в тому, що в той час, як його ретельно «шукали», він,   в 400 метрах від управління «найгрізніших» шукачів, спромігся особисто отримати продовження дозволу на носіння травматичної зброї в УМВС України в  Закарпатській області...
От як про це пише народний депутат України Геннадій Москаль, який тримає цю справу на контролі:  
«Мало того, что убийца – криминальный авторитет Владимир Копча – целый год находился в розыске, при этом не таясь жил у себя дома и спокойно скрылся после убийства из-за полного бездействия милиции. Оказывается, что сотрудниками  Великоберезнянского райотдела милиции ему было выдано разрешение на приобретение и ношение травматического пистолета Форт-12Р.
Основание – Закон Украины «Об участии граждан в охране общественного порядка и государственной границы», хотя всем, а милиции – в первую очередь, известно, что В.Копча в своей преступной деятельности специализировался как раз на переправке нелегалов за границу. По моим данным, изданный В.Копча травматический пистолет также был задействован при совершении убийства».
Ви тільки вдумайтесь,  шановні читачі, в написане.  В.Копча, засуджений в Словаччині за переправу нелегалів, і такий, що  розшукується в Україні  за ці ж самі діяння, «охороняє» громадський порядок разом з нашою не менш доблесною міліцією!  Дива тай годі.
Як стверджують компетентні особи, в час його пошуку за вказівкою ГПУ  він спромігся навіть декілька разів відвідати… УСБУ в Закарпатській області, саме той правоохоронний підрозділ, якому було доручено його пошук. Кажуть, що вручав в конвертах  «грамоти» за особистий внесок «лицарів» стакана, виделки та ножа  в «охорону» громадського порядку… Скільки йому коштували  «грамоти» та інші «відзнаки», Феміда, блиснувши   очима з-під пов’язки, сором’язливо мовчить…
 
Мрії вголос, зброя і не тільки…
 
У кожної людини є  не тільки мрія, але і хобі. Свою мрію Володимир Копча ніколи і ні від кого не приховував. Декому написане  здасться дивним, але, як стверджує його оточення, він мріяв стати справжнім бандитом. В цій мрії було і своє логічне продовження. Своїм друзям він неодноразово казав, що мріє про те, щоб його син також став справжнім бандитом. Як для нормальної людини, досить дивні бажання. Хоча, чому дивуватись? На все це були відповідні економічні та  соціально-політичні  умови. Вони нині в розквіті, адже сучасна тюрма, зона - це кузня кадрів не тільки до Верховної Ради, але і для нашого уряду…
В.Копча завжди любив бойову зброю і мав її багато, в тому числі незареєстровану. Зберігав її незаконно у себе в сейфі, в підвалі ресторану. Іноді розкладав її на столі, протираючи ганчіркою з маслом, чим наганяв страшенний жах на  персонал, відвідувачів. У окремих місцевих міліціянтів, які  заходили туди до нього  на шарову склянку оковитої, від такої   картини від заздрощів перехоплювало подих…
До всього цього мав круту «корочку»  журналіста. Кажуть, що незаконно. Але  є думка, що видавалося посвідчення законно, просто  ніхто не хоче в  це лайно лізти… Тим паче, мова йде про київське бізнес-видання. Не настільки він був бідним, щоб  купувати ліві журналістські посвідчення. За 14 років  знаходження в Спілці журналістів України я жодного разу не бачив лівого посвідчення.
 
Штука – постріл!
 
В.Копча, як справжній цінитель зброї, любив постріляти. Але  не в тирі чи то в лісі по цілях, що рухаються,  а на місці  відпочинку,  не відходячи, чи то не встаючи, з-за столу. Якщо ще простіше та зрозуміліше – прямо в барі. Так, зокрема в Перечині,   приблизно у 2005 році він стріляв  у барі з бойового пістолета. Зробив три постріли, за що відстібнув міліціянтам 3000 доларів. По штуці за постріл. Як стверджують на перечинському базарі, ці гроші отримав  заступник начальника райвідділу Перечина. Так це чи ні, краще спитати у  В.Копчі, коли його зловлять, адже люди від заздрощів можуть прибрехати…
Саме кумедне про чутки на «базарові», що про стрілянину в барах та  міліціянтські «тарифи» у В.Березному сам В.Копча розповідав членам своєї банди. Після цього в барах і закріпилася такса: штука – постріл.
 
«Митниця! Струнко!»
 
Добре відомий В.Копча  на місцевій митниці. До скоєння злочину, як розповідають мешканці смт. В.Березний, коли у нього появився власний автосервіс, він,  як  годиться справжньому кримінальному бізнесмену, почав ганяти з Європи  на запчастини беушні автомобілі. Зрозуміло, що надходили вони без митного контролю. Одного разу, коли затримали машину, що йшла  на запчастини, то він, розлючений, на добрячому підпитку виїхав на розбори на КПП в М.Березний,  де хуліганив, погрожуючи митникам  фізичною розправою. При цьому використовував коронний вислів: «Постріляю всіх!»
Митники, під страхом кругової корупції, сором’язливо піджавши хвости, відмовчалися.
 
«Нафтогони»
 
Мешканці В.Березного, які повстали проти  «Копченого» та його посіпак, розповідають, що перед тим, як  вбити Павла Опаленика, він зайнявся новим  для нього видом діяльності – соляркою, яку брали с трубопроводу, врізавшись в нього. Цей бізнес він нібито робив з Едіком Стужицьким. Врізалися в нафтопровід в с. Жорнава. Як стверджують компетентні джерела, встигли вони скачати  біля трьох каміонів   солярки  ( завантажувалася солярка в квадратні цистерни). Таким чином  викрали до 50 тонн солярки. Возили її на фірму італійців  та інших осіб. Вражає розмах справи. Для скачування солярки було закуплено 700 метрів спеціального шлангу, один метр якого коштує 10 євро. Справу зам’яли, бо не знайшли винних. І, вже традиційно, врізку в нафтогін знайшли після вбивства. Чому після - навіть і не треба роз’яснювати. Якщо «курка» несе золоті «яйця»,  то правоохоронні манкурти її не ріжуть.
 
Травка
 
Багато розмов в смт. В.Березний точиться і навколо  наркотиків, до яких нібито причетний «Копчений». Дійсно, якщо проаналізувати навіть скупі повідомлення в Інтернеті, то виникає багато питань. Наведу тільки один приклад, на який мою увагу звернули березнянці.
Це сталося в 2011 році до вбивства Павла Опаленика, в районі  села Стрічава В.Березнянського району, а конкретно  на ділянці державного кордону, за охорону якого відповідала прикордонна застава «Княгиня».
Прикордонний наряд, який  виконував наказ по охороні державного кордону України, під час служби в лісі помітив двох осіб, які на плечах несли два великі тюки. Коли їх спробували зупинити, вони  покидали тюки і кинулися тікати. Оскільки наші прикордонники стріляти не вміють, в тому числі і в повітря, економічний стан прикордонної служби не дозволяє  використовувати набої –  дороге задоволення, то переправники втекли.  Здоганяти їх не стали, адже фізичний стан контрактників -  це  окрема тема. Не дай Боже помре під час погоні від перевантаження…
  Коли дослідили вміст  тюків, то там було знайдено марихуану, аж 66 кілограмів. Добрі гроші! Якщо продати, то вистачить не на один місяць харчування прикордонників. Залишилося  тільки вирішити питання у Верховній Раді про дозвіл прикордонникам  з метою самозабезпечення виставляти травку та іншу наркоту на торги…
За чутками, які відразу поповзли по селищу В.Березний, ці тюки нібито належали Копчі. А скільки контрабандної марихуани пройшло без перешкод за кордон!
 
«Централ»
 
І тепер про майже найцікавіше, що дає відповіді на деякі питання і пояснює причини впливу Володимира Копчі на манкуртів, які працюють в органах влади, правоохоронних органах.
Як розповідають мешканці смт. В.Березний, брудні гроші,  отримані на рекеті, переправленні за кордон «чорних» тощо,  Володимир Копча вклав у  нерухомість. Зокрема, побудував ресторан.
«Копчений», як справжній нелюд, – говорить Сергій Т, – носить при собі для фарту  шматок  мотузки шибеника, яку  йому дали в міліції, знявши з небіжчика. Наче знущаючись над християнськими святинями, він, роблячи виклик Богу,  назву ресторану дав «Святий Георгій». Назва непогана. Але на таку назву потрібно відповідне благословення православної церкви. Було б дуже дивним, якби вона його дала, а ще тим паче  освятила. Ще ніколи  Святий Георгій не опікувався нелюдами та бандитами. Тому за цей   зухвалий виклик Богу  нелюди мають отримати відповідне покарання.  Люди переконані, що воно не за горами».
З паном Василем важко не погодитись. Інакше просто не може бути. Поруч із «Святим Георгієм»  розташувався магазин «Централ». «Це досить символічно! – стверджують друзі вбитого Павла. – І слід розуміти, чим,  врешті-решт,  закінчить «Копчений» та його посіпаки. В кращому випадку, скоріше за все, це буде  одиночна камера з пожиттєвим утриманням.  В гіршому - його люди просто придушать, якщо  зловлять першими…»
Має В.Копча  ще дискотеку «Форсаж», де була скалічена не одна людська доля, зламана не одна щелепа юнака, зґвалтована по п’яні або після  вживання наркотичних речовин не одна дівчина.
Окрім перерахованого, «Копчений» має на базарі у В.Березному  не одну торгову точку: автопарк вантажних автомашин, мийку з автосервісом. Загалом на його об’єктах працює приблизно 40-50 осіб. Для такого селища, як В.Березний,  із 6000  населяння, з яких 2000 ромів, це багато.
За рік, що минув після скоєння злочину, увесь бізнес В.Копчі, який він оформив на дружину, сестру, інших родичів,  безперешкодно працює. Як стверджують мешканці В.Березного,  його люди і далі крадуть ліс, його фірма без  відповідної ліцензії незаконно використовує надра. Зокрема, і далі щодня продає рінча. Люди під час зустрічей розповідали дивні речі. Техніка «Копченого» миє рінча навіть під час   нересту. Великоберезнянці навели цікаву статистику. В день завантажується  рінча в 5 машин, які належать «Копченому». На рік це в середньому від 500 до 700 машин. Якщо брати за машину в середньому по 500-600 гривень,   то на рік навіть за самими скромними підрахунками виходить до 360 000 гривень на рінчі. Покриває все це  місцева влада в особі   Файти, якого не без допомоги «Копченого» та  його грошей вже втретє обирають на посаду голови районної ради. Тому  не є дивним, що там  залякують  депутатів   районної ради, які виступають проти них. Є випадки навіть застосування фізичної сили посіпаками «Копченого» відносно народних обранців.  
Але це, як стверджують мешканці з В.Березного,  далеко не все. В.Копча має  гральний бізнес, який тривалий час він  утримував на території циганського табору. Як до скоєння злочину, так і після нього  ще тривалий час гральні апарати  працювали без перешкод. Кажуть, що тільки недавно  вони припинили свою роботу. Чому такі речі можливі,  мабуть,  недоречно  питати. Манкурти в особі міліції та чисельних подібних чиновників від влади заробляли і заробляють на кримінальному бізнесі «Копченого».
До недавнього часу у посіпак-манкуртів «Копченого» була ще одна тема. Вона стосувалася все тих же ромів. Як усім відомо, роми дістають великі гроші на дітей. Ці гроші опиняються в руках циганських кредиторів. Мова йде про досить серйозні суми  – про 50 000 гривень у місць. Як розповідає Василь П., останнього разу  Валерій Сірохман, Ценклер, Юрій Копча та  Кешкентій  – поганяло  «Кеша», вчинили наїзд на одного  з таких ромських кредиторів. Вони «упакували» його в багажник і вивезли в ліс, де, вимагаючи гроші, – хотіли «прибити на тему» -  били бітою по ногах, наносили руками та ногами чисельні тілесні  ушкодження.  Заява в міліцію від побитого рома не надходила, бо на той час навіть  ром розумів, що у В.Березнянську міліцію краще не звертатися. Як твердять  мешканці  В.Березного, за час, що минув, мало що змінилося в цьому правоохоронному підрозділі. Там ще багато манкуртів, які служили і по нині служать  «Копченому», доповідаючи йому про стан справ, попереджаючи його  про  дії інших правоохоронних органів, які   ведуть його  пошук. До речі, ці В.Березнянські манкурти вже двічі допомогли «Копченому» та його посіпакам, після вказування чесними людьми місць їх переховування, втекти. Але про це  буде окрема публікація, як, зокрема, і про діяльність самих міліцейських манкуртів.
 
Наркотичний «Форсаж»
 
«Дискоклуб «Форсаж», – ділиться своїми спогадами та враженнями Петро Г., – місце в смт. В.Березний дуже відоме. Саме там, майже цілодобово, завжди було можна придбати маріхуану. Її там можна придбати і сьогодні…
Цей кримінальний нічний заклад «відпочинку» мало чим відрізняється від багатьох нічних клубів України. В ньому так же само під фон виступи стриптизерш із Ужгорода. Там постійно продавалися ліва горілка, наркотики, на які наші правоохоронні органи із цілком зрозумілих причин щільно затуляли очі (про ці причини більш детально буде в подальших випусках, – прим. автора). Тому не були дивними для цього нічного клубу і регулярні бійки та знущання хлопців над дівчатами».
Як свідчить медична статистика, щотижня з дискоклубу «Форсаж» одна-дві особи потрапляли в лікарню з важкими тілесними побоями. Побої, як твердять місцеві мешканці, які погодилася розповісти про цей нічний дискоклуб, як правило,  наносили сам В.Копча та його син Юрій з охоронниками Валерієм Сирохманом та Емілом Ценклером. Останній, до речі, вельми цікавий свідок, який, зі слів очевидців, причетний до багатьох підпалів в смт. В.Березний. Перш за все - це машини Василя Симочко, а також машини покійного депутата селищної ради Юрія Тисянчина, до якого звернулися люди зі скаргами на шум, який вчиняють посіпаки «Копченого». Він, реагуючи на звернення громади, підняв це питання на сесії селищної ради. Реакція не забарилася. Йому відразу вище зазначені бандюки спалили машину і гараж. Про це Еміл Ценклер сам вихвалявся серед мешканців – ровесників В.Березного. Зрозуміло, що міліція справу і цього разу зам’яла.
Місцеві добродії стверджують, що у В.Копчі є підпільна нарколабораторія, на якій виробляється первінтін – сильна наркотична речовина збуджуючої дії на основі ефедрину. Що реалізовується вона як у дискоклубі «Форсаж», так і по області. Можливо, з лабораторією це і вигадки, але коли про це говорить не одна людина, то правоохоронним органам слід зайнятися перевіркою цієї інформації.
Звісно, що на дискотеках під впливом наркотичних засобів молодь хуліганила, поводила себе неадекватно. Тому В.Копча, як власник цієї дискотеки, полюбляв особисто розбиратися з винуватцями порушення громадського порядку, яких приводили до нього в кабінет підпорядковані йому вище вказані посіпаки.
«Копчений» прикладав бойового пістолета до скроні юнака, – розповів Володимир Т., – а іноді навіть вставляв його у рота і таким чином, клацаючи курком, заспокоював порушника до напівсмерті».
Багато-хто з місцевих мешканців пам’ятають випадок, коли у 2010 році одного з великоберезнянців його посіпаки так побили, що йому ледве врятували життя, зробивши операцію в обласній нейрохірургії на кістках обличчя, голови.
Такі важкі випадки були досить частими, адже нанесенням побоїв опікувалися Валерій Сирохман та Юрій Копча, який також мріяв стати справжнім бандитом.
У В.Березнянському РВ УМВС про всі ці випадки було відомо,  але за відповідну винагороду вони успішно заминалися. Відповідній профілактичній обробці піддавалися і потерпілі.
 
Кримінальні розваги
 
Стан населення, яке мешкає в смт. В.Березний, - це суцільний страх. Люди не вірять владі. Вже давно зневірилися в правоохоронних органах. Навіть зараз мешканці В.Березнянського району не вірять у те, що Копчу з його бандитами буде знайдено, заарештовано та притягнуто за злочини до кримінальної відповідальності.
Їх зрозуміти можна, адже реально на ситуацію в районі, на місцеву владу з правоохоронними органами, як раніше, так і тепер має вплив все той же В.Копча, хоча він у бігах. Чому саме так – окрема тема, яка буде розкрита в подальших публікаціях.
Як маленький штрих, як про вище зазначених бандитів, так і правоохоронних органів, наведу одну відому в смт. В.Березний кримінальну історію, яка цілком характеризує процес суцільного беззаконня.
Цей випадок стався у 2010 році. В.Сирохман, Еміл Ценклер та ще декілька їхніх спільників, перепивши оковитої та чогось обнюхавшись, забажали гострих відчуттів і подалися шукати їх.
Уночі в смт. В.Березний, вони, увірвалися в квартиру сім’ї Шенглович. З невідомо яких мотивів господарів жорстоко побили бітами. Зятю Шенгловича зламали щелепу. Як цього слід було й очікувати, в добрих манкуртівських традиціях, поламали та порозбивали майно.
Питання про те, як зреагували наші правоохоронні органи, можна майже не піднімати. Відповідь із тих реалій, які стали нормою для мешканців В.Березнянського району, була цілком прогнозована та очікувана. Результатом цього страшного, зухвалого злочину був лише один умовний термін, який отримав Валерій Сирохман. Він, як «справжній» пацан, усю вину взяв на себе. Тому інші уникнули покарання, відкупившись від жертв,  органів «правопорядку» та, зрозуміло, що «правосуддя».
В цей же час в оточенні В.Копчі пішла інформація, що він за таке м’яке рішення суду по усіх особах, що вчинили розбій в квартирі Шенглович, заплатив 10 000 доларів США. Так це чи ні - краще знають у все тій же прокуратурі, яка підтримувала обвинувачення,  та суді.
 
Далі буде.
 
При підготовці  публікації були використані матеріали: українські ЗМІ: «Все Новости», газета «Факти», сайт Ua-Reporter.com
 
 
Михайло Темнов,
голова комітету по боротьбі з корупцією.
Громадський Конституційний конгрес.

 

 
P.S. Як стало відомо, мешканці  смт. В.Березний, не вірячи  владі та корумпованим правоохоронним органам, які «не спроможні»  знайти вбивць і до того ж допомагають їм уникнути покарання,   почали самостійний пошук В.Копчі та його посіпак. З цього приводу вони звертаються до всіх порядних людей, які не втратили  людської гідності і мають совість, з проханням допомогти їм знайти цих нелюдів.  За  інформацію, - у УМВС в Закарпатські області, на їхню думку,  брак грошей, кадрів та совісті, обіцяна винагорода. З цього приводу вони розпочали збір коштів під гаслом:
«Краянин! Подай гривню на поїмку нелюдів-манкуртів!
Звертаючись до ініціаторів пошуку В.Копчі просимо їх утриматися від самосуду. Нелюди і манкурти за будь-яких обставин мають постати перед судом! І судити їх треба відкрито, в центральному клубі В.Березного. Тільки тоді мешканці цього селища повірять  не тільки в суд, але, можливо, і владу з її «правоохоронними» органами.    
Як на нас, то новому начальнику УМВС в Закарпатській області пану Варцабі  мало б бути соромно за дії минулого керівництва, і за честь швидко знайти та арештувати В.Копчу та його посіпак.
Нині, у зв’язку із  злочинною бездіяльністю  правоохоронних органів,  громадськістю В.Березнянського району готується звернення  до керівництва країни, правоохоронних органів, щоб там   допомогли поставити крапку на банді «Копченого» та тих, хто допомагає їм вже  другий рік уникнути  кримінальної відповідальності.  
 

 
Читати:  http://www.proza.ru/2013/01/05/809

© temnov1950 [05.01.2013] | Рейтинг: 47.7/30 | Переглядів: 6168

2 3 4 5 47.7/30




Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Facebook-login



загрузка...




programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2020 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Будь ласка, увійдіть за допомогою
Facebook-login