Нагадаю, що суть пропозиції про СПІЛЬНИЙ пошук Спільного українського проекту прямо випливала із відомої, цитованої у зверненні, думки Ортега-і-Гассета:  «Націю не можуть об`єднати ані кров у жилах, ані перекази минулого, ані – навіть! – пам'ять про звитяги предків. Ефективно об`єднати сучасну націю може лише спільний проект майбутнього – не нав’язаний згори, а вистражданий і усвідомлений усіма активними громадянами».
http://e-democracy.in.ua/politychna-systema/641-ukrajinskyj-test-na-spromozhnist
http://e-democracy.in.ua/spilnyj-proekt/650-rozirvaty-zacharovane-kolo
Як ми повідомляли, зустріч авторів концепцій та пропозицій з оновлення України відбулася 26 листопада, в результаті чого виник перший склад теоретичної Групи Спільного проекту з п’яти осіб: http://e-democracy.in.ua/spilnyj-proekt/651-vsi-my-pragnemo-odnogo-onovlennja-ukrajiny. Ініціативу схвалили чимало активістів, до неї виявили готовність долучитися ще кілька авторів.
Разом з тим, спілкування в мережах протягом останнього місяця виявило, що деякі речі, очевидні на думку одних, на думку інших зовсім не очевидні. Розбіжності в розумінні певних обставин в деяких напрямах гальмують просування Групи до оптимального представництва. Як то кажуть, прийшов час визначитися з визначеннями, уточнити методологічні підходи.
Розпочинати цю справу логічно від самої назви. «Спільний проект майбутнього» (по Ортега-і-Гассета) чимало активістів сприйняли в менеджерськи-технократичному розумінні. Тобто, відповідно власному професійному досвіду: щось на кшталт стосу рисунків (чертежей – рос.) та пояснювальної записки на кілька томів. До ТАКОГО проекту будівельники та монтажники могли би створити цілком конкретну конструкцію – у нашому випадку конструкцію бажаного майбутнього.
Колись й сам лише так уявляв визначення «проект». Перша дипломна робота була Проектом: автоматизація рудничного двору на горизоті 591м. Представлений до захисту проект мав вигляд трьох ватманських листів електричних схем та приладів автоматики на клітях, електровозах та стрілочних переводах. Плюс шість десятків сторінок тексту, де наводилося техніко-економічне обгрунтування, а також технічні характеристики механізмів та пристроїв.  
Якщо виходити з подібного уявлення, на розвиток ТАКОГО Спільного проекту цілком логічно закладати дерево цілей, діаграми Ганта і т.п. технологічні інструменти. В мережах вже відомо чимало подібних розрахунків, таблиць, схем та діаграм. На жаль, ті схеми та графіки практично нікого, за винятком авторів, не надихають і мало кого цікавлять: адже, вони «висять» без соціологічного обгрунтування. Автори не знають, що проектування майбутнього – це не створення бажаної і красивої конструкції/схеми. Що суспільні конструкції – взагалі непорозуміння, бо життя має лише форму процесів, до того ж, нелінійних.
Подібний інструментарій можна і треба створювати (не заглиблюючись до деталей) – але лише для наступних, галузевих напрямів. Адже, Ортега-і-Гассета не інженер і не менеджер, а філософ, який користувався, відповідно, філософськими категоріями. І мав на увазі явно Візію майбутнього нації без жодних технічних та/чи економічних розрахунків: хоча би тому, що розрахунки не можуть бути «вистражданими і усвідомленими усіма активними громадянами».
Інша справа – філософське, історичне та соціологічне ОБГРУНТУВАННЯ цієї Візії. Це обгрунтування має бути логічним і переконливим, разом з тим ЛИШЕ концептуальним – без жодних занурень до деталей тих же філософії, історії та соціології. Очевидно, що обсяг цього сакрального тексту не може складати стосів паперів, а хіба що десяток чи менше сторінок.
Разом з тим, відсутність цих занурень в самому Тексті Спільного проекту зовсім не означає, що обгрунтування може бути поверховим та/чи компілятивним. Наукова модель майбутнього можлива лише на грунті передбачення певної різноманітності процесів і явищ: віяла можливостей. Вивчивши склад цього віяла, дослідники мають обрати той, якого прагне суспільство (Візію), і тут же оцінити вірогідність цього варіанту. А чого  прагне суспільство, і на що воно здатне – це окрема проблема суто соціологічного аналізу.
Наступним етапом має бути визначення екологічних, технологічних, соціологічних, геостратегічних та інших обставин, що ОБ’ЄКТИВНО (незалежно від усвідомленого і цілеспрямованого втручання людей) формують обраний варіант – Візію. Серед цих знайти ті, на які можна справити ЦІЛЕСПРЯМОВАНИЙ вплив аби підвищити вірогідність потрібного сценарію, прискорити його просування в напрямку обраної Візії.  
І вже після всього названого, на наступному етапі соціального моделювання, визначити суб’єкта оновлення, прокласти Дорожню карту від сьогодення до майбутнього: хто, що і яким чином має робити, аби реалізувати позитивний сценарій. (За того: можливий ескіз Дорожньої карти, що має бути в загальних рисах складений ще на прогностичному етапі, треба весь час тримати «на моніторі» під час попередніх етапів пошуку.  
Всі інші МЕТОДИ пошуку Проекту, ІМХО, як мінімум, непродуктивні. Тому  важко буде РАЗОМ працювати особам, які заперечують визнаний науковий метод.
Кожен автор, який має бажання доєднатися до складу теоретичної Групи Спільного проекту, має вивчити свої позиції, переконання, можливості – аби не перетворити спільну роботу на з’ясування обставин, що давно наукою з’ясовані.
Таким чином, як на мене, з багатьох визначень маємо користуватися лише первинним: лат. projectus, «кинутий вперед».
Принаймні, я так думаю
Олександр Тертичний