Є невтішний сьогоднішній результат виборчого процесу, згідно якого до влади в країні знову прийшла олігархічна політсила ПР. П’ять політсил у ВР не характеризують кардинальних змін у політичному житті країни, лише нова «Свобода» поки що декларує та підтверджує радикальними діями свою антагоністичність діючій владі. Сьогодні в Україні немає кризи якоїсь однієї політичної партії, є криза усіх політсил, є криза становлення держави, відсутність самоуправління, відсутність місцевого самоврядування, самоідентифікації українців, нашої здатності ставати державотворчим народом.
На цьому тлі особливою є криза лівого руху в країні, з одного баку лівоцентристські заклики усіх провідних політичних сил, а з іншого боку практичні олігархічно-корупційні дії їх же. На Заході праві сили говорять і діють, як справжні праві сили – консерватори та неоконсерватори, прихильники державного капіталізму і та інші радикальні праві. У нас же – і ліві, і праві говорять про одне і те ж саме – заклики до справедливості, солідарізму, демократії, а діють зовсім по різному. І це серйозно бентежить! Риторика РЕГіонала чи УДАРівця, БЮТівця чи СОЦіаліста майже однакова – ВСЕ ДЛЯ ЛЮДЕЙ! А оскільки олігархи та їх прихвостні чешуть про це все невтомно з екрану, то ліва риторика людьми сприймається, як піна, як атрибут кожного савіковського політшоу. Атрибут, за яким нічого не слідує, ні дій, ні рухів, ні справ! Лапшу з вухів вже не знімають, то вона відпадає вже автоматично, під миготіння віками стурбованих обдурених очей. Невтомні комуністи пропагують нам соціальну рівність, кожен раз лягаючи за фінанси чи преференції перед ригівською владою. Граблі вже червоні від крові на лобі чи комуняцьких гасл. Питання народу до них стає вже риторичним, але нічого не вдієш з ними для кардинальних змін сучасного життя. Голосуючи за них, онукам і дітям, лишається лише одвічне питання – що робить? А нам лише питання - ну де ж ти чоловік з рушницею? Надія на свободівців, що вони за нас підуть проливати свою кров примарна, за себе, то так. а за нас, то вони лише на канапці можуть полежати.
Отож.
Все це людей дезорієнтує, люди зневірюються у навколишньому, вони не квапляться підтримувати тих, хто від душі говорить про добрі християнські справедливі речі, бо про це всі кажуть, а вірити всім це не вірити нікому… Люди живуть одним днем! Голосування на дільницях за одноразові виплати та преференції вражають. На одному з округів васали ригівського кандидата ходили по хатам і записували бажаючих на відпочинок до Єгипту, ну й що? Всі баби хором проголосували і їдуть хором на волах ще й досі. Але визнати себе лохами та обдуреними то зась, бо ми нація сама розумніша, то тільки ми можемо обдурити сусіда, державу, продати кума, але визнати себе лохами ніколи. Заорати межу, вкрасти курку або дрова у сусіда - це величенька перемога! А стати проти влади, то не для них, а нащо? Все одно нічого не вдієш... Голосували ж за принципом – з поганої вівці – хоч шерсті клок, й катма. Голосують же в нас за самого бурхливішого, гострішого, сильнішого, воровитівшого, багатшого, успішнішого – з думкою: може й ми так само станемо багатшими… Але нічого з цього не виходить. І нідо чого тут Донбас та й лінія Ланецького. І ні до чого противсіхи. Озерніться… Озерніться кожен навколо себе… Бачите? Це все навколо нас. Ех….
Отож.
