Am
В країні ми росли одній,
І мали трохи скромних мрій:
  A7                      Dm
Про дім і про вишневенький садок,
Були в нас предки козаки,
   Am
Він жив в селі Семиполки,
E7                      Am   (A7)
Не знав, коли терпцю настане срок.
 
Відомо, модно буть мєнтом
І так гламурнєнько братком,
Та він в такеє щастя не вступив.
Мєнтами битий був не раз,
Та зла накоплював запас,
І ось одного разу не стерпів-.
 
Додому повернувся він
Щоб зброєю віддать уклін
Боржок тоді сплатив, як джентльмен.
На справедливість не чекав
З рушниці вцілив і попав
Мєнтярі в пузо,наче в манекен.
 
В калюжі крові мєнт конав
Ніхто "швидку" не викликав
Бо кожен, мабуть пригадав своє
Так Лінч прийшов, і вирок був
Образи жоден не забув:
Нехай здиха і більше кров не п'є!
 
А вранці сотні дві бійців
Селу наставили синців
Учили крєпчє родіну любіть
Кого хапали - били тих
По ниркам, в зуби і під дих
І ребра не забули полічить.
 
Мєнти заручників взяли,
До буцегарні привезли
Набили в воронки десятків двух.
Окупаційна тактика,
І вертухайськії війська
Аби свободи витравити дух.
 
Хай не радіють холуї,
Царюють бо не на свої,
Не все в житті - змагання гаманців.
І дозріва у гронах гнів
На всю систему пацанів
Прийде й розплата у кінці кінців.