Не тільки Україна зазнає сирно-молочних воєн. З 10 грудня Росія забороняє імпорт сільськогосподарської продукції з Німеччини – конкретно, молочних і м’ясних продуктів. Голова Россільгоспнагляду Сергій Данковерт пояснив це рішення тим, що процес сертифікації та маркування м’ясо-молочної продукції в Німеччині не відповідає російським стандартам. Так наприклад, німецькі компанії, на яких нещодавно побували російські інспектори, начебто використовують сировину з третіх країн – Китаю, Пакистану та країн СНД, чиї фірми не мають права здійснювати поставки до Росії. «У Німеччині відсутній якісний ветеринарний контроль», - заявив господін Данковерт і додав ще кілька подробиць, що навіюють сумнів чи справді інспектори перевіряли м'ясо-молочні заводи Німеччини. Може, таки, лікеро-горілчані?
 
Проте німцям зараз не до жартів. Рішення Росії б’є Німеччину у найбільш болюче – по економиці. Російська Федерація – найбільший ринок німецької сільгосппродукції за межами ЄС. У 2011 р. обсяг експорту продукції АПК з Німеччини до Росії становив 2 млрд 347,9 млн доларів США. Німеччина просто не може дозволити собі втратити такий ринок у нинішніх умовах, ні з економічних, ні з політичних причин.
 
З економікою все зрозуміло – іншого ринку на такий обсяг Німеччина в пожежному порядку може і не знайти. Німецькі продукти проходять багаторівневий контроль і це відбивається на їхній ціні. Результат – для ринку Єгипту або Йорданії німецька продукція аж надто дорога. У той самий час Німеччина – єдина країна ЄС яка в минулому році продемонструвала бодай якесь економічне зростання. Ба-більше, саме Німеччина зараз витягує з прірви економіку єврозони і саме на Німеччину припадають зараз розходи по реструктуризації боргів Греції та інших 17 «двоєчників» з ЄС. На цьому тлі втрата Російського ринку може стати тим самим пір’ячком яке зламає хребта верблюдові.
 
Обвал економіки ЄС бумерангом вдарить по економіці самої Росії. Країна в якої бюджет формується фактично з експорту вуглеводнів, істотно залежить від своїх покупців. Економічний колапс Європи призведе до падіння споживання нафти й газу так само як це було у 2008 р., що у свою чергу призведе до падіння ціни на вуглеводні. А це – 70% російського експорту. СССР розвалився завдяки падінню цін на нафту при 46%.
 
Що ж змушує росіян іти на такий відчайдушний крок? Тільки й виключно загроза лягти пузиком на бетон без європейського колапсу. І тут наріжним каменем стає український газовий ринок. Сайт Держкомстату – головний оплот української свободи слова. Згідно йому за дев’ять місяців поточного року (січень - вересень) Україна закупила 24,6 млрд м. куб газу, сплативши за нього 10,4 млн доларів США. Всі 100% обсягу були закуплені в Росії. А тепер порівняємо цей показник з минулорічним. За той самий період 2011 р. Україна закупила 35,6 млрд м куб газу, і заплатила за них 10,3 млрд доларів. Коли українські можновладці говорять що вони на третину зменшили обсяги газу експортованого з Росії – вони не брешуть. Вони просто забувають додати, що за цей, зменшений обсяг вони платять навіть трохи більше грошей ніж за минулорічний. Тобто в доларовому еквіваленті Росія не втратила нічогісінько.
 
Партія Регіонів, яка колись критикувала помаранчевих за збільшення ціни на кілька десятків доларів, нині платить ціну значно вищу ніж передбачено контрактом Тимошенко. І все б добре – але в регіоналів у самих абсолютно немає грошей. Тому вони змушені шукати інші джерела. Один з них – купівля газу у німецького концерну RWE (Німеччина). Фактично – це той самий російський газ який німці куплять у Газпрому і перепродадуть Україні. Його поставки почнуться вже з 1 січня 2013 р. Фізично, цей газ ніколи не покине українських ПГС. Оцініть гумор моменту – Росія щойно знизила для країн Європи ціну на газ на 10%, аби втримати ринок як такий, а тепер ризикує втратити український ринок. Український уряд неодноразово заявляв що Росії він залишить лише 20 млрд кубів… якщо не знайде їх ще десь. І це в умовах, коли виручка Газпрому у поточному році і так бахнулася на 34% проти року попереднього.
 
Ще один шлях диверсифікації газових джерел – купівля скрапленого газу через LNG-термінал. Отут зразу ж виникає більше питань ніж відповідей на них. Щойно прем’єр-міністр України Коля-кровосісь (відомий також як Микола Азаров) провів переговори про співпрацю з Норвегією, серед іншого – у купівлі скрапленого газу для українського LNG-терміналу. 26 листопада Україна розпочала будівництво 65-кілометрового газопроводу для з’єднання терміналу з українською ГТС. «Але ж гроші на термінал щойно профукав керівник групи по нацпроектам Владислав Каськів!» - спитаєте ви, і будете праві.
 
У цій історії з терміналом вельми дивним виглядає інша подія. На початку цього року під час міжнародної конференції Invest Kyiv, коли Віктор Янукович і Владислав Каськів переконували потенційних інвесторів вкладатися в будівництво стаціонарного LNG-терміналу, голова проекту «LNG-термінал» Віталій Дем’янюк заявив в інтерв’ю, що будувати його немає жодної потреби, бо можна орендувати меншу за потужністю, але набагато дешевшу плавучу LNG-установку. 21 січня слова голови проекту підтвердив енергетичний міністр Юрій Бойко: «Можна обійтися і без спорудження дорогої інфраструктури та дворічного періоду її освоєння».
 
Тільки лінивий ще не писав що нацпроекти від самого початку були проектом розпилу бюджетного бабла на потреби осіб і угрупувань наближених до влади. Саме такою напевно й була оборудка яку намагався прокрутити Каськів, але не зміг через галас у пресі, здійнятий… Віктором Медведчуком. Урядові доведеться тепер або якось викручуватися, або – визнати що їх спіймали на гарячому прямо під час крадіжки бюджетних статків.
 
Майже зірвавши або принаймні сильно відклавши проект з поставок скрапленого газу з Норвегії, Росія взялася за інше джерело газу для України – Німеччину. 11 компаній, продукція яких буде заборонена для ввезення у Росію знаходяться у Баварії (наразі – найпотужнішого економічного регіону Німеччини) та у землі Північний Рейн-Вестфалія, де партія Ангели Меркель щойно програла вибори. Натяк більш ніж прозорий – «створіть перешкоди своїм компаніям для постачання газу в Україну, бо інакше…»
 
Не дарма німецьке Федеральне міністерство захисту прав споживачів, продовольства та сільського господарства, коментуючи ситуацію, повідомили: Відомства ведуть переговори з російською стороною, для з’ясування відкритих питань».
 
Дмитро Калинчук