для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru
Для полноценной работы сайта включите в вашем браузере поддержку JavaScript. В противном случае многие функции сайта будут недоступны

Національність – що це за звір?


Національність  –  що це за звір?
На сторінках ДД мені доводилось приймати участь в суперечках навколо національностей і належності до них. Говорячи сьогодні про національність, люди мимоволі вирішують в голові доволі складну задачу з багатьма параметрами і змінними. Причому, загальної формули не існує,  і шлях отримання відповіді – у кожного свій. Специфіка моєї роботи пов’язана з класифікацією різних речей, знаходження у них загальних рис і відмінностей, тому мені захотілось виділити список властивостей класу “Національність” щоб кожен міг класифікувати себе.
З чого ж почати? Очевидно, почати треба з мови. Наскільки мова визначає національність? Якщо людина володіє лише одною мовою – відповідь стає дещо простішою але, не остаточною. І сьогодні переважна більшість людей володіє більше, ніж одною мовою – наприклад, в Україні люди володіють і російською і українською. В об’єднаній Європі люди окрім мови країни проживання можуть володіти ще якоюсь місцевою мовою (або діалектом), та ще і англійською.  А в США – англійською і мексиканською.
Мені можуть закинути щось на кшталт того, що, мовляв, якою мовою думаєш, такою і володієш. Тільки проблема в тому, що знаходячись в певному середовищі якийсь час, мимоволі переходиш на мову місцеву. Я, наприклад, читав спогади лікаря Голяховського, який в 50 років поїхав до США, і через 10 років раптом помітив, що він забуває російську і думає англійською.  Хто він тоді за національністю , якщо визначати по мові?  І в сьогоднішньому глобалізованому світі такі приклади не просто не поодинокі, а масові. Звісно, можна запропонувати визначатись по мові, яка є більш близькою на дійсний момент. Але тоді, виходить, національність, це властивість змінна.
Як змінною може бути країна (або місце) проживання, за допомогою якої теж можна визначати національність.  Що доволі донедавна люди рідко подорожували далі, ніж на 50 кілометрів від місця постійного проживання.  Тоді все було дещо простіше – живеш, наприлад, на галявині – ти полянин.  А якщо на дереві – древлянин. Все буцімто просто. А якщо вирішив знайти собі дружину не серед своїх (бо всіх тут уже знаєш, або тебе всі уже знають) , і купив (викрав, зманив, тощо) дівку з іншого племені. Або сам до неї пішов.  Цікаво, як тоді визначати належність до національності?  А сьогоднішньою свободою переміщення по планеті таким чином міняти місце проживання (а, виходить, і національність) можна десятки разів.
Існує спокуса визначити національність за генетичними ознаками. Але і тут є кілька підводних каменів. Вивчачи геном людини, вчені виявили цікавий факт, що 85% людства має одного спільного предка по чоловічій лінії. Тобто, кількасот тисяч років тому трапилась якась катастрофа, в результаті якої більшість людей вимерла. І якийсь хлопчина мав дуже постаратись, щоб людство не вимерло остаточно.  Та і за останньою теорією все людство вийшло з Африки, з Великої рифтової долини… Потім людство знову розмножилося, заселило Землю, і, в результаті впливу довколишнього середовища сформувались раси, які ми можемо визначити сьогодні. Звісно, це не робить всіх людей браттями і сестрами. Але генетичні відмінності між людьми попри все розмаїття – мінімальні.  Чи може мати відношення раса до національності? Чи може бути негр українцем? Чи може біла людина після відповідного обряду  ініціації стати членом племені мумбо-юмбо? Власне кажучи, за 40 тисяч років, коли людина вийшла з Африки, людство перемішалось стільки разів, що говорити про якусь чисту генетичну лінію просто смішно.  Звісно, є племена, що живуть в Африці і Південній Америці з прадавніх часів.  Але ж це тільки окремі випадки.
 
І на закуску, залишилось найбільш смачне, те, за допомогою чого в більшості випадків і визначають національність – культурно-релігійні відмінності. І тут величезний простір для фантазії – належність до відповідної церкви (або навіть не належність), виконання певних обрядів, правил,  дотримання традицій, віддавання переваги певному одягу, уподобання в їжі, пряма заборона на вживання деякої їжі, носіння певних зачісок, догляд за рослинністю на обличчі, стиль і матеріали будування традиційного житла, співи і танці – ось що допомагає визначатись з національністю. Це все можна описати одним словом – традиція. І традиції не є якостями самої людині  – вони набуваються лише під впливом оточення, лише за допомогою виховання. Сьогодні, доречі,  проявляється ще один чинник для визначення національності – відношення до історичних подій.
Коли роблять висновок щодо належності до національності,  береться вся ця суміш чинників (в кращому випадку, а частіше – один -два), виділяються очевидні і безжально відкидаються ті, що в картину не лізуть. І все. Особливо цікаво виглядають випадки, коли людина на базі якихось розумових вивертів сама визначає свою національність. Чомусь коли хтось починає вважати себе Наполеоном – його запроторюють до божевільні, роблять болючі впорскування і “лікують” ударами току. А хтось вважає себе справжнім українцем і його за це обирають в Верховну  Раду, або навіть в Президенти…
Виходить, що національність людини в різні моменти життя буде різною – людина протягом життя, таки, змінюється.  В залежності від оточення, від  дійсних уподобань, від настрою, національність буде іншою. Інша справа, що називаючи будь-яку національність, не дуже визначають  чіткі ознаки належності. До одної національності можуть належати люди з зовсім різними наборами ознак, які іноді навіть можуть бути протилежними по значенню.
Що ж таке національність? Як на мене – ніщо, така собі уявна сутність. Тому що кінцевий результат процесу визначення національності – власне назва – дуже погано пов’язаний і з ознаками, і з шляхом його отримання. Питаєте мене, як тоді ми живемо з уявною річчю? А точнісінько так само, як з величезною кількістю уявних речей – Бог, атом, любов, мораль, віра,  тощо…  Для чого тоді люди визначаються з національністю? Як на мене – частіше за все через те, що не мають чогось, чим можна було б реально пишатись, щоб потішити Відчуття Власної Величі.  А також для впливу на інших людей для отримання дивідендів.
© AlexLoL [25.11.2012] | Переглядів: 3582

2 3 4 5
 Рейтинг: 34.6/75

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Facebook-login



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2021 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook