Традиційно нагадую, що «патєшниє» - це    таке,   трошки винайдене мною слово, яке може означати окремо, а може об'єднувати в купу і примітивного клоуна, і блазня, і просто смішного або дурнуватого. Про «етимологію» цього слова докладно в Патєшниє, Патєшниє-2 і Патєшниє-3. Боюся тільки, сьогоднішня патєшная трошки випадає з ряду типових. Тим не менше...
 
Якось непомітно, принаймні для мене, останнім часом стерва з великої проблеми в сім'ї, «трудовому колективі» або на сходовому майданчику стала неодмінним «атрибутом», і навіть позитивним персонажем літературних романів, телесеріалів, публікацій. За останнє десятиліття-півтора  цей жіночий епітет   з різко негативного став практично позитивним і, більше того, дуже популярним.
 
Постійно доводиться читати (чути): вона взагалі-то  нічого…, але для «повної повноцінності» вона повинна стати стервою. Телемило так те взагалі без конкретної стерви сьогодні сприймається, як борщ без томату і солі. Чому? Чому громадська думка сьогодні стала на бік тієї, яка завжди була проблемою для оточуючих? У мене є, звичайно, власна версія, але це інша тема. З якої я хотів би тільки побажати читачеві не опинитися зі стервою не тільки на   загальній житловій площі або сусідніх робочих місцях, але навіть в одному під'їзді або розташованих поруч дачних ділянках.
 
Сперечатися з громадською думкою - собі дорожче. Але не втримаюся.
 
Чуть-чуть  стервозності – це, можливо, куди не йшло. Як трішки хрону до молочного поросяти. Справа смаку, як говориться. Але коли цієї самої стервозності дуже багато і крім неї більше нічого... Коли ВОНА – одна  суцільна стерва?! Ну, вибачте. Один хрін на накритому для гостей столі - це всього лише один хрін. І нічого більше. Спочатку це навіть потішно. Але потім від нього обов’язково виверне.
 
Ті, хто, можливо, читав мої попередні «Патєшниє» можуть дорікнути, що я десь не  туди... Адже заявлена тема – це  політичний цирк в Україні  і клоуни в ньому. Тому поспішаю внести ясність. Сьогодні я хочу написати про стерву на політичній арені. Особисто я вважаю, що це смішно. А вирішувати остаточно, патєшная вона   чи ні – читачеві.
 
І от станьте на моє місце і спробуйте вибрати Місіс Політичну стерву України. Якщо кожні дві з трьох-чотирьох жінок-політиків претендують різною мірою на це звання. А, наприклад, Патєшная №4 і Патєшная №5  - взагалі  суперпретендентки.   Але, я думаю,  є в них суперниця крутіша. Бо перед колегами у неї величезна перевага. Бо вона плюс до того, що велика стерва ще і класична запекла хабалка. Що робить її, на моє переконання, стервою в квадраті.   Олена Володимирівна Бондаренко. Це не просто один хрін на обідньому столі. Це хрін навпіл з чорним перцем.
 

Віртуозно володіє полемічними прийомами «сам дурень», «подивися на себе», «від такого чую». Потішає її повсякчасна абсолютна впевненість у своїй правоті, аргументованості і переконливості (це в неї від висококваліфікованої стерви). В крайньому випадку, стикнувшись з незручним опонентом, легко і невимушено переходить на дохідливу вуличну лексику і аргументацію типу «не надо ля-ля!», «заткнись!», «закрой рот!», «надень намордник!», «без базара!» (а це вже – запекла  хабалка). Плюс до всього цього, козирне – її  посмішечка. О-о-о! Тільки вона, слухаючи візаві або видавши чергову ахінею, вміє так уїдливо-поблажливо, зневажливо і тріумфально посміхатися – ну  просто усмішка Джоконди навпаки. Тут їй немає рівних.
 

 
Боюся,  важко буде пояснити, чому я цю стерву плюс хабалку помістив у «потішні». І все ж спробую.
 
Особисто мені смішно, коли особа, чиї «таланти» затребувані на базарній площі, низькопробному  борделі і т. ін.  сама себе, багатьма політиками і частиною публіки політичного цирку серйозно сприймається як громадський діяч. Коли я дивлюсь і слухаю Лєночку, мені чомусь уявляється, як запекла, ідейно переконана професійна повія раптом почала на повному серйозі розмірковувати   про високі почуття, неземну любов, святість сімейних уз і неприпустимість адюльтеру. (Поклавши руку на серце – ніякого  натяку на сексуальну розбещеність Лєночки. Що зі свічкою не стояв, то таки не стояв). Просто чомусь мені дуже легко малюється така картинка… Хоча з путанами мені якось і не трапляється часто стикатися впритул. Навіть віртуально. А ось Олену Анатоліївну, яка закликає до совісті, порядності і толерантності в політиці, останнім часом бачу мало не щодня. Варто тільки включити телеящик. І  з задоволенням потішаюсь, коли вона після чергового «одень намордник!» починає тут же, як безневинна восьмикласниця, обурюватися засиллям вульгарності і нецензурщини в Інтернеті, закликати опонентів «зберігати гідну поведінку» або вмовляти опозицію і народ в цілому тісно і ніжно дружити і співпрацювати з владою.
 
А може, я все-таки видаю бажане за дійсне? І це зовсім не смішно?
 
Європейці, наприклад, побачивши і послухавши політика Лєночку, точно не сміялися б. Вони, ну ніяк би не змогли сприйняти її як клоунесу в цирку. Вони б швидше побачили в ній кобру, що виповзли з кошика факіра і   вирушила «гуляти» між глядацькими рядами. І були б в шоці. Як нещодавно від «заявочок» Патєшного № 6   на Ялтинському саміті.
 
Втім, що з них візьмеш, з тих європейців з їх «товстим» гумором і незрозумілою ментальністю? Звідки їм знати, що в українському політичному цирку лєночки та кузьміни – звичайна  справа. І вони нас, український соціум, давно  не шокують. Але  і   не смішать...  Звичні ми. Ще не таке бачимо і чуємо кожен день...
 
І все ж я мрію...
 
Уявіть собі, що на ток-шоу, «зустрічі з виборцями» або іншому публічному заході з «номером» Лєночки після кожного її «плавного» переходу від «не надо ля-ля!» або «надень намордник!» до докорів опонента в неінтеллігентності, до закликів «к достойному поведению», взаєморозумінню і толерантності лунає вибух реготу. Да... Чи довго після цього Лєночка погарцює на політичній арені? Хоч одна людина сприйме її «регіональні» «сентеції» і «меседжі» серйозно?
 
А якщо мріяти далі, то чи набере сама Партія регіонів на яких-небудь наступних виборах стільки ж голосів, як на минулих? Якщо ми дружно почнемо сміятися не тільки з Лєночки, але і всіх інших «регіональних» патєшних. Яких там – о-го-го!
 
Втім, погоджуся і з тими, хто вважає: поки що всі політичні лєночки - це скоріше привід для смутку, ніж для сміху.
 
prokop14
 
P.S. Дякую колезі oliverliv за класний фотоприкол. Про  всяк випадок вибачаюсь, що використовую його самовільно.