Громадянські активісти багато років кружляють лісом, шукаючи відповідь на сакраментальне ЩО РОБИТИ?
 
Дехто крокує за РЕактивним принципом – у відповідь на кривди влади:
Підприємницький майдан,
чорнобильські і афганські виступи,
мовний Український дім,
антифальсифікаторські протести під час і після виборів
і т.д. і т.п.
 
Такі виступи сприяють формуванню громадянського суспільства, і з часом можуть перерости у масовий рух.
 
Але якраз ЧАСУ не вистачає українському суспільству для ПРИРОДНОГО дорослішання.
    
Тому сотні і тисячі освічених осіб шукають шляхи прискорення і організації руху, аби відвернути Україну від провалля, куди штовхає її олігархічна Система.  
  
Цим шукачам зрозуміло, що зробити хоч би перший крок УСВІДОМЛЕНО і цілеспрямовано не можна без перспективи:
 
куди, як, навіщо рухатися?
 
Перспектива – це Пропозиція для суспільства.
 
Такої пропозиції не надають і не можуть надати ні державні органи, ні наявні партії та ГО – бо це суперечить їхнім ІНТЕРЕСАМ.  
 
На сьогодні відомо кілька десятків авторських проектів Пропозиції, з них близько десятка досить обгрунтованих і деталізованих (деякі – аж надмірно). Робота кипить і далі, проте дехто вже помітив, що ці інтелектуальні вправи не мають перспективи, бо не враховують суто ПСИХОЛОГІЧНИЙ фактор РЕАЛІЗАЦІЇ:
 
практично ніхто з активістів не хоче ПРИЄДНАТИСЯ до проекту, який створено без його участі, ПРИЧЕТНОСТІ.
 
ІМХО, навіть найкращий проект отримає перспективу ЛИШЕ за умови, що він буде СПІЛЬНИМ – принаймні, для тієї частини громадянського активу, яка має що запропонувати КОНСТРУКТИВНОГО (принаймні, так вважає).
 
Тим часом, частина авторів знайшла час ознайомилися з іншими пропозиціями, і побачили в більшості проектів СПІЛЬНІ риси:
 
подібно до різних проекцій ОДНІЄЇ фігури (як ТРИ фото ОДНІЄЇ людини: анфас, профіль і ¾).
 
Так під час дискусій в мережах народилася наступна методологічна пропозиція:
 
- автори, які усвідомили психологічну (не інтелектуальну!) тупиковість попередього процесу, відкладають власні (найдорожчі!) пропозиції, концепції і проекти) до шухляди;
- автори збираються разом без будь-яких попередніх умов;
- погоджують мінімальні методологічні вимоги до СПІЛЬНОЇ (безіменної) концепції та ухвалюють методику (алгоритм) її створення;
- оприлюднюють вимоги та алгоритм, запрошують всіх відомих та потенційних авторів;
- формують відносно мале коло фахівців, яке у визначений термін  напрацює СПІЛЬНІ мінімальні КЛЮЧОВІ РИСИ проекту СПІЛЬНОГО бачення майбутнього (СПІЛЬНА візія України) і проект Дорожньої мапи (карти) до того майбутнього;
- виносять Ключові риси проекту СПІЛЬНОЇ концепції (за підписами всіх співавторів, які цього не заперечують) на загальний розгляд громадянського активу – задля створення ЗАГАЛЬНОгромадянської Пропозиції українському суспільству;
- ініціюють стоплений процес загальнонародного творення Спільного українського проекту і масового руху для його реалізації.    
 
Паралельно в одній з груп ФБ обговорюється інша Об’єднавча пропозиція:
 
ініціація масового позапартійного руху.
 
Зрозуміло, що це обговорення не може оминути проблему програми-мінімум, отже – див. вище: Український тест на спроможність