Йому закололо в боці. Щось під печінкою... Вчора здуру нажерся шкварок, от сьогодні й на тобі - маєш приступ холецесціту. Проковтнув пігулку но-шпа, випив завар з трав...Після  такої "терапії" його, як правило, раніше попускало. До наступних шкварок. Цього разу не обійшлося. Викликали "скору"...Повезли в гастроентерологію...
 
"Ага, хлопче, бач, які в тебе очі  вже жовтуваті. З тим шуткувать не будем. Ми тебе трошки чикнемо і підлатаємо. Будеш, як новий" , - навівсурйозно-напівшуткуючи басив хірург з булькати очима та червоним носом  поціновувача медичного спирту та коньяків з підношень благодарної публіки, якій вдалося вислизнути живою з під-ножа ескулапа.
- Ось вже й аналізи твої готові... Ага, аналізи..." , - хірург раптом замовк, рвучко підвівся й швидко поклигав до Зав.віділення.
 
Останнє, що побачив на цьому світі бідний поціновувач шкварок -  зеленоголових ескулапів, що скупчились навкруг його одра, запнуті в маски, деякі були в окулярах, що холодно поблискували в світлі хірургічного залу. Він запримітив великі гарні холодні очі медсестрички, й на рахунку "...десять"  впав у  запаморочення анестезії.
 
Під лікарнею чергувала якась "скора", в ній дрімав водій. Хтось швиденько вийшов з дверей, на яких було написано "Вход запрещен", в руці в нього була якась біленька пластмасова валізка.
Двері в "скорій" відчинилися, рука когось невидимого прийняла ту валізку й "скора" поїхала. Дуже швидко, хоча за нею ніхто й не гнався. А аби хто й гнався, то побачив би, як вона заїхала до "Служебного входа" міського аеропорту...Ото й усе.
 
- Да, нє відержало сердце.  Ето біваєт. Ми же нє богі. Ми только врачі , - в лікарняному коридорі бубнів ескулап з булькатими очима до старенької жіночки. Пробубнів та й побіг собі далі, тільки поли білого халату замайоріли.
 
Одягаючи сина в морзі, вона побачила, що він порізаний та зашитий вздовж і впоперек.
- Ето нормально. Так і должно бить. Наша задача узнать, по какой причине он умер. Причина - сердце" ,- бубнів санітар. Патологоанатом навіть не вийшов до неї.
 
Вона його поховала. Вона не знала - й добре, що не знала, що в домовині лежав не весь її син. Що його нирки вже були в тушці мільярдера з далекої заокеанської країни. А серце продано барону одного наркокартелю з Латинської Америки. Барон був старий, але вмирати не хотів.
Шоб вони жили -  мав померти хтось інший. Бідний та незахищений. З далекої країни, де поціновувалися їх гроші, а людське життя було варте того, що за нього заплатять.
 
Добре, що вона того не знала. Вона, що колись так сподівалась на покращення від ПР.
 

(Фантастика проти ночі...Хай нас Бог милує від закону Богатирьової)