Найголовніша подія минулого тижня в розрізі загальнодержавному, озвучується так: Єгипет відмовився від продукції українського агропромислового комплексу. Головне управління постачання сировини (GASC) Єгипту, офіційно заявило що вони викреслить Україну зі списку постачальників зерна на наступний рік. У свою чергу це рішення GASC було викликане офіційним повідомленням від уряду України про те що з 1 грудня пшениця за кордон постачатися не буде. Як наслідок – у січні Україна буде офіційно послана Каїром під три чорти. На секундочку, Єгипет – найбільший у світі імпортер пшениці.
 
Здавалося б, а чи не забагато ті єгиптяни хочуть? Ну як в України проблеми з харчами? Ну як нашій країні треба негайно втримати внутрішні ціни? На це, будь-яка ділова людина зазвичай відповідає: «визначиться, де ви – удома, чи в шлюбі?» Чого ви хочете? Торгувати збіжжям та дотримуватися угод, чи вирішувати внутрішні проблеми коштом експортників та кінцевого покупця продукції?
 
Історія питання така. Українська галузь АПК – експортоорієнтована. Україна – одна з небагатьох країн світу яка забезпечує себе харчами більше ніж на 90%. Природно, далеко не все Україна виробляє сама. Банани, апельсини, кава, чай, рис для суши та океанська скумбрія у нас від роду-віку не водилися, проте успіх на ринку мають. Через те – їх завозять з-за кордону. Проте Держкомстат свідчить – у минулому році Україна закупила харчів на 6,3 млрд, а експортувала на 12,8 млрд доларів. Найбільша позиція українського харчового експорту – зерно, 3,6 млрд американських зелених баксів (завозимо аж на 0,2 млрд).
 
Передбачаю бридкі ремствування затятих українофобів на кшталт «у незалежній все зерно іде на експорт, а люди бідують». Українофобія лікується просто – згідно того ж Держкомстату у 2011 році Україна експортувала 4 млн т. пшениці, 7,8 млн т кукурудзи і ще 1,2 млн т ячменю (решта - несуттєво), тобто 13 млн т зернових, а виробила - 56,7 млн т. Тобто експортовано було лише 23% зібраної пшениці. Пересічний шанувальник ПР та КПУ більшу частку свого бюджету пропиває.
 
Подібна ситуація – аж ніяк не заслуга нинішньої влади, зростання українського АПК відбувалося за часи «помаранчевого безладу». На сьогоднішній день Україна демонструє показники врожайності трохи вищі за Брежнєвський СРСР (36,5 ц/га зараз проти 35,1 за розвинутого совка), і має величезний потенціал для зростання. У туманній Великій Британії середня врожайність зернових 71 ц/га, а в Данії – 81,1 ц/га. І поля у них іще ні разу не виснажувалися.
 
Ми часто ремствуємо, що от нема у нас мовляв нафти і газу, й через те Москва з її Газпромом крутить з нас мотузки як хоче. Насправді це казочка для простаків, люди розумні знають, що Україна насправді сидить на чистому золоті – ми володіємо 24,6% світових площ чорноземів. Ба-більше, аграрне виробництво вже стало одною з головних галузей української економіки. У списку найбагатших українців – четверо аграріїв (Косюк, Веревський, Бахматюк та Вадатурський), позаяк на АПК припадає 18,8% всієї виручки за експорт. Зміцнення бізнесменів-аграріїв для державотворення процес безперечно позитивний – серед них дуже сильні патріотичні настрої. Олег Бахматюк, наприклад, не приховує свого шанобливого ставлення до повстанського руху ОУН-УПА, і регулярно спонсорує різні патріотичні фестивалі та інші культурні заходи.
 
Отримавши від помаранчевих зростаючу аграрну галузь, чинна влада докладає усіх зусиль аби поставити її під контроль, а доходи покласти до власної кишені. Вже у перший рік президентства Януковича були запроваджені квоти на експорт зернових. Справжню причину цих квот та історію майже вертикального зростання нібито-напівдержавної компанії «Хліб Інвестбуд», я вже описував, тож повторюватися не стану. Лихо у тому що всі ці квотні вихиляси уряду жахливо вдарили по міжнародній репутації українських компаній як надійних ділових партнерів. «Нас позбавили квот у першому кварталі цього року. Тому ми не могли постачати кукурудзу й пшеницю до Єгипту теж… Звичайно ж, наш єгипетський партнер знайшов нам заміну, розв'язав цю проблему без України. Світова торгівля зерном можлива і без нас… Неприємно про це говорити, але наша компанія була поставлена в такі умови, що просто не могла виконувати свої зобов'язання. Тільки завдяки тому, що ми давно співпрацюємо з нашим імпортером у Єгипті, нас там знають, нам довіряють, ми можемо відновити поставки» - поремствував в одному з інтерв’ю власник і гендиректор компанії «Нібулон» Олексій Вадатурський. Ще різкіше висловився директор Українського клубу аграрного бізнесу Володимир Лапа: «АПК - це досить консервативна економічна сфера, в якій цикл виробництва триває рік… Наприклад, в Європі та США аграрні бюджети розписуються на п’ять років наперед… Тому в таких умовах українським аграріям дуже складно оптимізувати собівартість, реалізовувати бізнес-плани і нарощувати виробництво».
 
Але повна хурделиця починається коли до бізнес-стосунків починають домішувати політику. Напередодні парламентських виборів, 24 жовтня, міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк оголосив намір уряду з 15 листопаду припинити експорт зернових. Заява міністра викликала паніку у світі. Ситуація на світових ринках харчів зараз така що у серпні поточного року для її обговорення була зібрана рада «Великої двадцятки» (G-20). Через тривалу посуху у США та країнах причорноморського регіону протягом літа ціни на зернові підскочили на 25-30%. Процес зростання цін розпочався не вчора – експерти давно кажуть про наявність у світі процесу агфляції, тобто ситуації коли зростання цін на харчі значно випереджає інфляцію. На початку жовтня у світі було знову зафіксовано зростання цін на харчі. За таких умов, на Україну має золотий дощ посипатися. Але тільки не з нашим урядом.
 
На слова міністра Присяжнюка зразу ж відреагував заявою європейський комісар з сільського господарства Дачіан Чолош: «Це додасть зайвого навантаження на міжнародні сільськогосподарчі ринки, і на тих, хто більше за всіх страждає у самих бідних країнах світу». Євпрочиновник закликав Київ уникати таких заходів як заборона на експорт.
 
Експерти так само не збагнули логіки уряду. Плани на експорт зерна були складені давно і ніхто не збирався вивозити чогось зайвого. Очевидно, причина заяви Присяжнюка мала не економічний, а політичний зміст. Напередодні парламентських виборів урядова команда «регіоналів» заходилася шантажувати Захід обвалом цін на харчі. Мовляв: «У вас і так уже масові акції протесту проходять, тож  не визнаєте наші вибори – заборонимо експорт зерна, і боріться з голодними бунтами»!
 
Вибори пройшли, Захід побурчав-побурчав, але їхні результати визнав, проте неприємний холодок лишився. Той самий єгипетський GASC нагадав Україні, що на вказаний період припадає виконання двох контрактів компанією Venus на 110 тис т. Не дивно що уряд зразу ж після виборів заявив, що ніяких обмежень на експорт він вводити не збирався.
 
Проте ситуація складається не на користь регіоналів. Очевидно – невдоволення ними росте, а в той самий час уряд з останніх сил стримує ціни на хліб. Дійшло до того, що експерти почали бити на сполох – якщо хліб не подорожчає, його стане небезпечно їсти. Як стримати ціну на хліб, за умови що ціни на нього ростуть космічними швидкостями у всьому світі? Фантазії регіонала в таких умовах вистачає тільки щоби заборонити експорт і цим збити внутрішню ціну на хліб, мовляв, якщо зерно почне гнити – виробник продасть і задешево. Певно саме цим пояснюється повідомлення до GASC про припинення експорту зернових до Єгипту з 1 грудня. Я не знаю як буде арабською «ну все пацани, ви задовбали». Але переконаний – єгиптяни відповіли на повідомлення саме так. Маємо вітати уряд – в результаті їхніх викрутасів ринок Єгипту для українських аграріїв посміхнувся.
 
А тепер полічимо. У 2011 році Україна продала Єгиптові на 100,9 млн доларів пшениці, на 1768 млн кукурудзи та на 7,5 млн – ячменю. Загальна виручка – 1,88 мільярдів зелених американських баксів. Україна вже має політика який сидить у в’язниці за дії, що «призвели до збитків державі» у розмірі 189,5 млн доларів (так у вироку). Нині свободівця Артема Семініхіна так заарештовують за шахрайство, що суд не знаходить підстав для арешту. І скрізь правляча партія нам розповідає що у всіх цих справах нема ніякої політики – чистий кримінал.
 
Наразі ми бачимо дії конкретних урядовців в результаті яких Україна має усі шанси позбутися майже 2 млрд доларів на рік. Ви бачите суди? Чуєте вироки? Я теж не чую і не бачу.  

Дмитро Калинчук