для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Не стрибайте під потяг.


Не стрибайте під потяг.
Грузинські демократичні парламентські вибори уже дають свої перші результати. Новим генеральним прокурором Грузії призначений особистий адвокат Бідзіни Іванішвілі, міністром МВС – топ-менеджер його ж благочинного фонду, а міністром енергетики – колишній футболіст Каха Каладзе. Інфраструктурні проекти усе ще чинного президента Саакашвілі наражаються на нищівну критику, а самому Саакашвілі пропонують відмовитися від президентського палацу і переїхати до будинку уряду. А тим часом оточення Саакашвілі тиранять репресіями. Тво міністра оборони Дмітрій Шишкін, заступник міністра оборони Дата Ахалая та голова Мін’юсту Зураб Адеішвілі мусили втекти за кордон. Їхні страхи не безпідставні – щойно візит і засідання верховного комітету НАТО в Грузії було відкладене через арешт на робочому місці начальника об’єднаного штабу грузинських Збройних сил Георгія Каланадзе, колишнього голови МВС Грузії Бачо Малахая та командувача 4-ї бригади ЗС Грузії Зураба Шаматави.
 
У всіх цих подіях найбільше дивує та мовчанка, яка лунає з боку грузинського президентського палацу. Міхо Саакашвілі немов води в рот набрав. Ще чинний президент держави не втручається в події, не виводить своїх прибічників на вулиці (а їх у нього все ще чимало), і навіть не робить заяв для преси. Невже автор грузинських реформ банально злякався? Не думаю. Набагато більш вірогідний варіант, що Саакашвілі просто реалізує певний заздалегідь продуманий план.
 
Китайці казали: «сидячи біля ріки ти можеш побачити як повз тебе пропливає труп твого ворога». Історія знає чимало прикладів коли найбільш розумною лінією поведінки для політика було не лізти в бійку, а чекати, позаяк обставини самі виконували нього за всю брудну роботу. У 1812 році швецький король Карл Юхан, відомий загалу до 1810 року як наполеонівський маршал Бернадот, відверто продинамив заклики свого колишнього «патрона» долучитися до походу проти Росії. Жарти з Бонапартом для жартівників завжди закінчувалися дуже гірко і Бернадот знав про це. Але так само він знав, що Росія до 1812 року була вже двічі болісно бита французами під Аустерліцем та Фрідландом і об’єктивно протистояти Бонапарту не могла. Він бачив також що на початку 1812 року Росія сама пішла на порушення Тильзитського миру, фактично порушила торгівельну блокаду Англії, ввела загороджувальні мита на французькі товари та почала концентрувати війська на кордонах. Тобто – москалі самі наривалися на бійку. А ще король знав що за планами військового міністра Барклая-де-Толлі російська армія відпрацьовувала на маневрах переважно два прийоми – відступ та переслідування. Що все це могло означати? Про це Бернадот міг здогадатися після розмови з Олександром І, який в лоб спитав маршала, як перемогти, мовляв, вашого імператора? Бернадот відповів що битися з Бонапартом в лоб для москалів – самогубство і нагадав, що переможений Наполеон був тільки раз – у Єгипті, де його здолав не ворог, а погодні умови.
 
Висновок був очевидний. Англія з Росією готували для Бонапарта новий Єгипет – голодний і морозний. Лізти в це пекло у слід за Бонапартом Бернадот не бачив жодних потреб. Результат – Бонапарт опинився на острові Св.. Олени, а син адвоката Бернадот помер королем країни яка не влізла у м’ясорубку Третьої коаліції, та дав початок династії, яка править Швецією по цей день.
 
Схожа ситуація відбувається й зараз і Саакашвілі не може не знати про неї. Причина з якої президент Грузії мусив віддати владу своїм політичним ворогам має дві складові – російські війська під грузинським кордоном і США, яка зажадала аби вибори пройшли «згідно ідеалів демократії». Справа не у наївності американців. Просто містер Обама, збільшивши зовнішній борг країни і проваливши всю свою зовнішню політику (одне вбивство посла США у північній Африці чого варте), вчепився за останній свій міжнародний проект – The perezagruzka. Обома був готовий пожертвувати і Грузією і ще парою країн, аби зберегти «шоколадні» стосунки з Росією. В таких умовах Саакашвілі смикатися було явно не доречно.
 
Проте ситуація не виглядає катастрофічною, позаяк у світі повільно але неухильно набирає обертів друга хвиля економічної кризи. Судіть самі. У травні цього року Єврокомісія підтвердила свій лютневий прогноз про рецесію у 17 країнах Єврозони цього року. ВВП регіону скорочується на 0,3%, при чому статистику витягує економіка Німеччини, яка єдина демонструє бодай якесь зростання. За Євростатом на 4-й квартал цього року обсяг боргових зобов’язань ЄС сягнув 83,7% ВВП. Згідно ставок на міжнародному майданчикові Intrade, вірогідність розпаду ЄС, уже становить 53,5%. 4 вересня міжнародна рейтингова агенція Moody's знизила прогноз кредитного рейтингу ЄС до негативного. А канцлер Німеччини Ангела Меркель уже визнала, що для поліпшення європейської економіки знадобиться не менше 5 років.
 
Що це означає в економічній сфері вже відчула на своїй шкірі Росія. Наприкінці жовтня Газпром програв суд чеському відділенню RWE Transgas у результаті чого росіянам посміхнулися штрафні санкції за недобір чехами газу. На початку листопаду Газпром надав 10%-ву знижку на газ польській газовій компанії PGNiG. Причина щирості росіян очевидна – не надавши знижку вони ризикують втратити ринок взагалі. І це далеко не перша знижка надана Газпромом європейським споживачам.
В умовах коли експорт вуглеводнів становить 70% російського експорту можна тільки гадати наскільки болісним був такий «атракціон щедрість» для газпромівського керівництва. А тепер зважте, що експерти пророкують падіння цін на нафту і до 60 і до 40 доларів за барель.
 
Що станеться, якщо в наслідок рецесії, на європейському ринкові впадуть ціни на нафту-газ? А станеться те, що у Кремля зникнуть гроші на підгодовування зграй російського люмпена, чеченців Кадирова та армії російських ментів. Що станеться далі – можна тільки гадати, але одне можна стверджувати точно, Росії стане різко і не до Грузії і не до України. А в той самий час грузини встигнуть так розсмакувати «грузинську мрію» від Іванішвілі, що одного гнівного гуку Саакашвілі «Доколи?!» вистачить аби широкі маси грузинських виборців знесли Іванішвілі разом з його палацом, з якого він нині має намір правити Грузією, прямо у Чорне море.
 

 
PS. Для України, до речі, чинник світової економічної кризи теж дуже важливий. Не варто забувати, біда прем’єра Тимошенко була не в тому, що вона погано керувала економікою, а в тому що саме на її прем’єрство припала світова криза. Тепер варто регіоналам блиснути хистом в боротьбі за економіку. Держкомстат вже обрадував громадян 7%-м падіння промвиробництва цього року. Про економічну кризу в Україні заспівав уже й прем’єр Азаров.
Як там казали регіонали, коли були в опозиції? «Піде влада – зникне криза»? Тож не варто кидатися під потяг з метою його зупинити. Достатньо почекати.
 
Дмитро Калинчук
© Дракон [11.11.2012] | Переглядів: 7560

2 3 4 5
 Рейтинг: 43.3/74

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook