Байка про лісові вибори
 
    Якби І.І. Шишкін  захотів увіковічнити на полотні  ранок в нашому лісі, то на соснових РУЇНАХ змалював би свиней на чолі з Кабаном , писок якого найвище задраний догори. Справа в тому, що в нашому лісі не водяться великі та благородні звірі. Здебільшого жирують свині та їхні друзі шакали. Вони і обрали лісовим царем авторитета Кабана, бо той голосніше всіх кувікав і несамовито кричав, що уриє усіх. По правді сказати, ще недавно жила на пагорбі Тигриця, але зграя свиней і шакалів вирішила, що той, хто не вміє кувікати і гавкати не повинен топтати лісові галявини, які всеціло належали їм. Тому загнали тигрицю в мисливську яму та ще й приставили до неї цілодобового  наглядача, щоб не вибралася на волю.
   Ось такого ранку  Кабан в гарному настрої лежав під золотим пеньком і розглядав свої ратиці.
«Як добре, що до нашого болота прислали Крокодила проповідувати демократичні цінності! А то ніколи б не мав гідного взуття» - задоволено кувікнула смердюча туша.  «От якби ще до зими справити пальто з тигрячої шкіри»- Кабан мрійливо закотив очі під вузького але міцного лоба. Та ви всі знаєте, як він це може.
     Раптом роздуми перервав якийсь галас. Кабан підвівся на передні ратиці і грізно рявкнув: «Хто посмів?!»  Навпростець  через тенісну галявину  котилася галаслива юрба шакалів. Найстарший з них пригальмував і кинувся в ноги своєму царю.
- О великорилий цар, ми тобі в поміч хотіли обрати Лісову Раду, - нарешті перевівши подих проверещав шакал-аксакал.  
- Молодці, хвалю, то що ж вам заважає? – Кабан підвівся на ноги і почухався об золотий пеньок.
- Та справа в тому, що по Конституції, яку Дятел видовбав на самій високій сосні, Раду ми повинні обирати на демократичних виборах, - зам’явся шакал.
- Демократія, це добре, - кувікнув Кабан і виставив праву ратицю з начищеною туфлею, шкіра якої викликала приємні спогади про болотного демократа.
- Все так, але нам для підкорення всього лісу необхідна сучо-свиняча більшість. Тому ми поставили голоси рахувати Лисицю-Ківалицю. І все йшло як по маслу.Та наші опоненти, домашні звірі, що вже третє десятиліття проживають в НАШОМУ лісі, ще ніяк не можуть до кінця здичавіти, і вимагають дотримуватися Законів, а не наших лісових понять.
Ось і баламутять хом’ячків, їжачків та інших неблагонадійних звірят, до перевиборів на деяких галявинах, - хекаючи випалив шакал.
- Ну, й що з того, нехай Лисиця з Зозулею проведуть їм перевибори, а ми розведемо їх, як кошенят, - голосно зареготав Кабан. – Головне, щоб не вимагали випустити Тигрицю з її друзями, бо тоді вибори завершаться для нас усіх он тією норою, що прорили кроти до сусіднього лісу.
- Слава мудрому Кабану! Скоро в нашому лісі відчутно зросте кількість кошенят! – голосно
викрикуючи покотилась шакаляча юрба на переговори з котами та іншими домашніми звірятами, що волею долі проживали в цьому темному лісі.
А тим часом на лісовій галявині коти обіцяли обдуреним виборцям, що будуть подавати позови до лісового суду на дії  лисиць і зозуль, висували вимоги до Кабана, але  і ніхто не згадав, що вибори без Тигриці неможливі. Мабуть, почали дичавіти…