Перша частина тут
 
ЧАСТИНА ДРУГА
 
Лунають фанфари. Завіса повзе догори, відкриваючи у три ряди вишикуваний Бойовий Церковний Пресвятої Червоної Хоругви Лаврсько-Почаївський Ордена Леніна Московського Патріархату хор. Хор одягнений у ряси. На головах – камилавки стилізовані під високі фуражки з двоголовими орлами. На грудях співаків – стоп’ятидесятиграмові золоті хрести, почеплені на аксельбанти.  
 
Дикторша з пафосною задишкою декламує:
 
У полях хлібороби замахались косить,
Сталевари забили сталь у виливки лить,
Не рубає вугілля шахтар ні фіга –
На Вітчизну чигає із НАТО біда!
 
У виконанні Бойового Церковного Пресвятої Червоної Хоругви Лаврсько-Почаївського ордена Леніна Московського Патріархату хору прозвучить ораторія «Ната! Не надо НАТО!», солістка – прогресивна артистка України, володарка титулу «Золота печінка Криму» Наталія  Вітренко. Хореографічну композицію «Хресний хід» виконує шоу-балет «Бабки проти сексу». Хореограф-постановник заслужений інтернаціоналіст України, народний артист Гуцульщини, почесний Говерлянин Радянського Союзу Валерій Кауров.
 
Ораторія:
 
Ой ти НАТО, НАТО
Ти жівьош богато
А жівьош богато,
Потому што НАТО,
Только нам нє надо
Того шоколада,
Потому что ми
Сілою сільнИ!
Славою славнИ,
І умом умнИ!
 
Ізиді же НАТО,
От дома, от хати,
Потому что НАТО
Нє надо Рінату,
І нікак оно
Нам нє надобно,
Ібо і Владіміру
Да і нє вигодно!
 
Хор разом з шоу-балетом організовано і в ногу сходить зі сцени.
 

Дикторша оголошує:
 

З нагоди Третіх Роковин Великої Листопадової Капіталістичної революції нагородити почесними відзнаками Президента України:
 
Медаллю за «Клаустрофобію» та іменними валянками з гравіровкою «За мужність при обороні «Кабміну»  Толстоухова  Анатолія Володимировича.
 
Присвоїти звання «Дружина – героїня» та нагородити орденом «Плач Ярославни» ІІ ступеню Янукович Людмилу Олександрівну за вагомий особистий внесок у справу державного будівництва України та надихаючу працю на благо Великої Листопадової Капіталістичної революції.
 
Орденом «За послуги» І-го ступеню нагородити Азарова Миколу Яновича за значний вклад в сцену Майдану та розсіяння ілюзій громадян України.
 
Почесною грамотою за вагомий особистий внесок у забезпечення реалізації конституційних виборчих прав громадян України нагороджується Ківалов Сергій Васильович*. [/I]
 
Дикторша:
 
У буремні роки ти зростала, Вкраїно!
І дебіли тебе до могили водили,  
Всі моральні та добрі, наче сірі воли:
Плуга б перли на пана, воювать – не могли…
 
Розпускали війська у сусідстві з Москвою,
Потім гнали на бійню школярів за собою…
І латали Вкраїну, як уміли й могли,
А мільйони за лідерів дурість лягли…
 
Голод,  війни та люта біда –
Це Вкраїно була нагорода твоя,
За розмиті дивацтва гуманістів-вождів,
Що хотіли без зброї захистити свій дім…
 
У виконанні заслуженого діяча мистецтв, народного артиста Радянського Союзу  Йосифа Кобзона прозвучить легендарна революційна пісня «Єсли нє будєт гражданской войни»
 
Виходить Йосиф Давидович Кобзон, - «Когда меня спрашивают, что для меня 2004 год, я всегда говорю – хороший заработок! Сегодня я искренне рад, что люди, которые так много вложили в победу Виктора Януковича на выборах смогли после 2005 года отбить все деньги и неплохо заработать… Я рад за вас друзья!»
 
Кобзон доспівує пісню.
 
Дикторша:
 
Слово для привітання надається Юлії Тимошенко. Виходить Юля Тимошенко зі своїми революційними соратниками: Б.Губським, братами Буряками, Т.Васадзе, К.Жеваго і О.Турчиновим. Усі, крім К.Жеваго, одягнені в білі балахони з гостроверхими капюшонами і великими червоними серцями на грудях і спині. Ззаду на ковзанах, підпираючись костилем,  дибає Микола Томенко.
 
Ю.Тимошенко:
 
«Любі мої! Коли я стояла на Майдані то побачила, що на нашому прапорі є дві смужки - синя і жовта. І коли мене відправили у відставку злі люди у сльозах і соплях (а Президент не знав про це!), то я пригадала цю кльову фішку про два кольори нашого прапора (а Президент не знав про це!) і про те, що ми стояли під помаранчевими прапорами, а вони – під синіми (а Президент не знав про це!). І тоді я, в прямому ефірі, склала докупи дві стрічки і вийшов прапор! Наш прапор. Всі плакали. Навіть мій зять Шон, хоч він нібельмеса не смислить ні в українській мові ні в фінансових патоках… Мені часто говорять, а чому я не з Президентом? А я відповідаю. Любі мої! Хіба я можу зруйнувати хоч частинку його поступу?  Тим більше, що він так гарно ступає туди, куди йому й дорога!»
 
Зал шалено скандує: «Ю-ля! Ю-ля! Ю-ля! Ю-ля! Ю-ля! Ю-ля! Ю-ля!!!!» Юля знічено всміхається… Зненацька по залу прокочується якась хвиля і люди спонтанно згадують, що у Юлі День Народження (відповідальні – О.Мєдвєдєв, О.Турчинов). Понад головами людей з глибини залу передають велику плюшеву помаранчеву жабу. Ззаду до жаби двома болтами пришпандорена бляха з написом «Louis Vitton” Жабу подають на сцену і Юля зі сльозами на очах обіймає подарунок. Вона махає рукою і, посилаючи повітряні поцілунки, сходить зі сцени. Слідом за нею сходять всі воїни світла і Жеваго.  
 

Дикторша пафосно:
 
І стабільність росте в тобі, мирна країно,
Наче дріжджове тісто випира ВеВеПе,
Демократії квіти покладем до могили
Тих надій, що так гріли, народе тебе!

 
Лунає гімн.
Спадає завіса.
Фуршет.
 

 

 
Почесною грамотою за вагомий особистий внесок у забезпечення реалізації конституційних виборчих прав громадян України нагороджується Ківалов Сергій Васильович* - іноді фантазія автора набагато вбогіша за реальність.