Закінчилися вибори. Були оголошені дані екзіт-полів. Потім стали з’являтися дані про результати виборів від ЦВК. І світ з’їхав з глузду. Принаймні якась його частина – так точно.
 
Стара знайома, етнічна росіянка подзвонила досить пізно і явно під шафе. «Як ви могли?! Що там робиться у вас в Києві?! Чим вам нашкодили росіяни? Невже вас так легко перетворити на горлорізів та бузувірів? Як ви так легко стали бандерівцями?» - кричала вона крізь сльози. Причина її збурення очевидна – результат якого досягла на виборах ВО «Свобода». Партнер – поляк за національністю, завівся зі знайомим співробітником через те що той проголосував за політсилу Олега Тягнибока. «Я знаю, фашизм у вас в крові! Вам тільки дай волю – ви знову виріжете всіх хто не балакає вашою мовою! Даремно ми сварилися з москалями – тільки вони були здатні втримати вас в узді!» Приятель-єврей після того як я вступився за знайомих що проголосували за Свободу, раптом надувся і заявив, що йому нема про що спілкуватися з нащадком гайдамака. У слід він додав, аби я частіше носив квіти до пам’ятника Хмельницького, натякнувши, що то для нас Хмельницький – герой, а для євреїв…
 
Про шанувальників «Рускава міра» я взагалі мовчу – там враження таке, що всіх тотально охопила істерика. Оглядач щотижневика «2000» Дмітрій Скворцов договорився до того, що: «Киев давно уже – не русский город и не город интеллектуалов, и даже, по своему менталитету, скорее не город, а большое, разросшееся не только вширь, но и в рост село». Дуже цікаво, ще нещодавно ця компанія вітала заяву Андруховича про те що Київ – не українське місто, а тепер самі стверджують що Київ для них – вже чужий.
 
Харківський письменник та ессеіст Станіслав Мінаков смалить ще дужче: «Откуда берутся эти громадные числа проголосовавших, если почти вся сельская Галичина находится на заработках в Европе и России? А студенческая молодежь учится в вузах, скажем, Востока страны (на наш взгляд, это именно она по преимуществу дала тот позорный для Харькова уровень проголосовавших за тягныбоковскую «Свободу» — в 5,1%, (примерно столько же, на удивление, и в русской Одессе), а по двум самым «интеллигентным» районам Харькова, Киевскому и Дзержинскому, даже 6%!. Эта цифирь уступает, конечно, позорной жути Киева, давшего нацистам примерно 25%». Про сільську Галичину на заробітках – це можна тільки здивуватися якими стійкими серед «русскамірцев» лишаються стереотипи. А що до галичан у Харківських вишах – я просто раджу порахувати кількість учбових місць в харківських вишах і порівняти з кількістю голосів за «Свободу». Виникає враження що геть чисто уся освіта  Харкова окупована галичанами. А чим же тоді займається слобожанська молодь?
 
Але хай йому так. Пересічні люди живуть серед своїх фобій. Шанувальники «Русскава міра» швидше задушаться, ніж похвалять Україну. Але як розуміти отаку заяву? «Голова парламентської комісії по абсорбції Дані Данон («Лікуд»)звернувся до посла України Генадія Недоленка з проханням передати владі його країни вимогу прийняти заходи проти ісламістів і антисемітів, що загрожують українським євреям. Звернення депутата стало реакцією на результати виборів до Верховної Ради, куди потрапили націоналістична партія ВО «Свобода»… Данон підкреслив, що Україна мусить почати активне співробітництво з ізраїльськими спецслужбами з метою зменшення активності ісламістів і антисемітів на своїй території». Слабо?
 
Українцям часто дорікають, русофобією, юдофобією, полонофобією, тюркофобією, тощо й тощо. А як бути з українофобією, яку явно сповідують представники інших національностей щодо українців? Так зрозуміло – Україна мала украй непросту історію. Так, під час Хмельниччини поляків козаки вирізали під пень, а під гарячу руку потрапляло й чимало євреїв, які всього лише, тримали в оренді православні храми (і збирали платню за богослужіння) і керували панськими маєтками. Так, зрозуміло, гайдамаки також євреїв різали з натхненням. Але ж люди добрі, це ж було 200-300 років тому! У ті часи те саме відбувалося по всій Європі! Невже хтось всерйоз думає, що варто в Україні прийти до влади націоналістам – і українці миттю кинуться різати всіх хто не каже правильно «паляниця» та «біле телятко»?
 
Що? Погроми часів Петлюри? Тоді борців з антисемітизмом мають лякати аж ніяк не націоналісти. Провідники українського націоналізму Дмитро Донцов, Микола Міхновський, В’ячеслав Липинський та інші при владі були дуже короткий період – за гетьмана Скоропадського. Петлюра ж і Винниченко націоналістами аж ніяк не були – вони були правовірними соціал-демократами.
 
Результату, який до досягла Свобода приділено стільки уваги, наче вона взяла не 10,5%, а як мінімум 50%. Проте за кадром якось лишається факт, що більшість в опозиції наразі тримає коаліція «Батьківщини» з «Фронтом змін», а на другому місці за чисельністю – Удар. Політсила Олега Тягнибока просто не зможу реалізувати всіх своїх програмних положень – вона не має достатньо голосів. Я вже не кажу про те що невідомо що які трансформації стануться з ВО «Свобода» під куполом ВР. Вона аж бігом може розбігтися в тушки. Вона може продатися і розкластися. В Верховній Раді вже 20 років постійно присутня фракція комуністів – і що, чув хтось щось про реставрацію Гулагу? Варто дочекатися першого кроку – створення парламентської комісії по розслідуванню злочинів на виборах, вимоги відставки всіх вищих чинів МВС та Беркуту та порушення кримінальних справ прости геть усіх силовиків які вчинили злочини під час виборів. Якщо не буде зроблено цього – про подальше можна буде і не говорити.
 
Але чимало наших громадян про все це не думають. Вони – казяться. Сам факт присутності націоналістів в парламенті їх лякає так, що кидає на немотивовану агресію. Думка про присутність в українській владі українських націоналістів позбавляє їх сну і спокою. Дивлюся я на все це і думку гадаю. Що кидає їх у такий жах? Чому вони так бояться радикальних проявів українського патріотизму? Невже ми-українці, для них настільки страшні?

Дмитро Калинчук