Вибори, вибори… Тьху, млять… Поки я з 5-00 до 22-00 переживав за долю країни, у приватному житті сталися просто непоправні події…
 
   Був в мене зоопарк. Риже котяро, та бобік жіночої статі з елітним поганялом Чапа. Прожила Чапа в мене десь десять років. Потім пішла на пенсію, а потім пішла… І котяк десь забіг… Ну з тієї рижої падлюки станеться…
 
   Так ото… Якось не того… То вийдеш у двір, собацюра лащиться, котяк сидить в клумбі, прораховує генеральний план розкулачення мене на пів-кіла чогось м’ясисто – ковбасного. У попередньому житті не інакше як у санстанції лікарем був. І морда така ж єхидна і падлюча.
 
   А Чапа була щирої душі дівчинка. Ніколи не гавкала. Хтось у двір зайде, мовчки ззаду підкрадеться, і хам за задню клешню! І похрену їй, чи то пожежник, чи ще якийсь інспектор. Я вже думав відзначати її перемоги маркером на її котеджі. (в народі – будка). Ну, наприклад – 22.06.2009 – фірмові штани пожежного інспектора Погорєлова. Звйоздочка…
 
   Ну так от. Залишився я сиротою. Ніхто не гавкне, рибу з ковбасою можна прямо у дворі розкладати для ревізії, нема кому і срану сосіську потирити…
 
    Ну а цуценят підкидують у двір систематично. Приїздиш вранці, а там пищить якась шерстяна живність. Місяць – другий годуєш, а воно стало юношою, та пішло жити у зграю. А зграя у нас живе за гаражним кооперативом. Декотрі мали нахабство приходити за пайкою. Як оте паскудне санітарне врачисько. Нє, я не член твоєї родини, а ковбаси мені дай…
 
   А ото наприкінці зими прибилося цуценя дівочої статі. Ну, зрозуміло, що дівчинки завжди розумніші за тупих кобеляторів. Освоїла котедж (системи будка), і непогано себе почуває. Повний соцпакет. Харчування, медичне обслуговування (ізгнаніє блох та власоєдів). Влітку басейн – за територією здоровенна калюжа, яка ніколи не висихає, відпочинок у клумбі, у прохолоді петуній та жоржин…
 
   І от так воно якось все налаштувалося. Приїздю  - хвостіком махає, лащиться, я їй чогось вкуснінького… І тут трапилася страшна річ!!!...  
 
    Сталося це вчора. Я і сам винен, бо неуважний. Ще з понеділка якась така незрозуміла активність собацюр із зграї. Незрозуміле кружляння, винюхування, спроби несанкціонованого проникнення на територію…
 
   Так я ото вчора туди – сюди поїздив, повертаюсь, заєхіваю у двір… І шо я бачу?!! Не знаю як і сказати… Ну, тіпа… Ну, якось так, шоби культурно, ну, короче, ну сталося те, що сталося… Моя дівчинка вже не дівчинка… І черга стоїть - штук двадцять паскудних, бомжачого вигляду, страшнючих собацюр… І ще і гризуться проміж собою – вас тут не стояло…
 
    Взяв держак від лопати, пояснив черзі що блядки скінчилися, будь ласка, гості дорогенькі, на вихід. Морди страшнючі, наглючі, огризаються, прям ригінали якісь… Ну, маючи досвід, зазвіздюхав самому здоровенному проміж рогів, щоб заскавчав, на тому дебати і скінчилися, повтікали зі скавком…  
 
   Я так переживав, так переживав… Давлєнія підскочило, аритмія серця, запаморочення та передінфарктна состоянія… Прийшлося прийняти 500 грамів лікарства…
 
   Ще дві рази ходив з адмінресурсом в вигляді держака, пояснювати блядунам  їхні права та обов’язки…
 
   Дівчинка, яка тепер не дівчинка, як і водиться в таких випадках, розтрощила в хлам два ящики з-під яблук, трохи поскавчала, тіпа їй теж прикро та соромно за такий непотребській вчинок, зашхерилася в будку, тільки носяка блядська стирчить…
 
   То дівчинка ще не знає про моральний облік отих блядунів. То такі джельтельмени, що і пайку віднімуть, і з котеджу виселять…
 
   Але блядуни не знають, що в мене була Чапа, і маю досвід. З п’ятнадцяти метрів, дрючком, льогко лікую сексуальну заклопотаність, та пояснюю правила поведінки на території…
 
   Ото така хня. На Новий Рік Дід Мороз кому чо, кому нічо, а мені пів мішка цуценят. Кому треба – звертайтесь. Родословну ще не малював, бо не знаю якої породи будуть…