Вибори – розщеплення суспільства на шматочки. Законне та дозволене розщеплення. Можна з цим сперечатись, замінити слово «розщеплення» на інше – більше благозвучне. Але скільки не промовляй «халва», солодко в роті не стане. За фактичним результатом вибори розщеплюють суспільство.
 
Теорія
 
Суспільство можна представити як певний моноліт.

 
Його можна розщепити «правильно» (себто паралельно одній зі сторін) трьома способами і один раз неправильно. Тобто всього 4 способи. Почнемо з неправильного.
 
Використання маргінальності. Це спонтанне розщеплення суспільства. Таке розщеплення, як правило, є результатом реакції незадоволених вигнанців, незгодних з укладеним суспільним договором, тих, кого витіснили на узбіччя суспільного життя.

Як правило, саме з маргіналів починаються революції, перевороти та зрушення у суспільному житті. Саме маргінали сприяють відщепленню тих, хто сумнівається, перетворенню їх на тих, хто критикує, формуючи з них клас носіїв, а згодом й проповідників нових ідей.
 
Активізація ментальності. Це організоване розщеплення за національними, етнічними, расовими, територіальними, віковими, статевими, культурними, освітніми etc. ознаками.

За визначенням одного з моїх викладачів менталітет – генетично закріплений в мові культурно-історичний досвід етносу. Ментальність не можливо уніфікувати та стандартизувати в процесі освіти та виховання. Він неконтрольований, агресивний, живучий та стійкий. Він не потребує глибоких філософських дискурсів. Він проявляється моментально і різноманітно, використовуючи для цього щонайменшу можливість.
 
Поширення партійності. Організоване розщеплення за філософським, релігійними, концептуальними, етичними, правовими та іншими переконаннями.

Коли маргінальності та ментальності недостатньо, коли вони вичерпають себе, свою рушійну енергію, виникає потреба у більш складних конструкціях, що здатні описати проблему, запропонувати її розв’язок і пояснити чому проблема головна і не може бути вирішена в інший спосіб. Такими конструкціями є партія та партійна ідеологія.
 
Загострення конкуренції. Розщеплення зорганізується за рівнями ефективності, успішності, можливостей, здібностей, ефектності тощо.

Політика – це сфера міжособистісного. Тут дуже важливу роль мають особисті стосунки та відношення. Тут особиста конкуренція сягає найвищої напруги. В ході виборів, політичної кризи вона переноситься в суспільство. І вже не окремі політики на ток-шоу, а маси громадян на вулицях конкурують між собою.
Така собі теорія. Не я придумав (А.І.Юр’єв, Введение в политическую психологію, СПбГУ, 1992), але мені подобається.
 
Практика
 
Аналізуючи виборчі кампанії основних суб’єктів можна розподілити основних гравців за характером розщеплення суспільства таким чином.
 
За маргінальністю. Чистий маргінал – Ляшко. Я б навіть сказав класичний. В маргінала вила завжди напоготові, а де-кого-за що розберемося потім.
 
За ментальністю. Прикладом чистого розщеплення цього типу є Наша Україна. Вся їх кампанія була просякнута «українськістю». Принаймні, за гаслами та формами. І де вони тепер? Адже люди хочуть спочатку жити по-європейськи, а потім вже бути українцями .
 
За партійністю. Досить чистим прикладом партійного розщеплення є КПУ. Кожен свій меседж вони обґрунтовували з класових позицій та пояснювали, виходячи з логіки класової боротьби. Комуністам просто пощастило, бо дідусі Маркс-Енгельс-Ленін залишили їм таку потужну концептуальну спадщину, що вони нам ще довго...
 
За конкуренцією. А ось тут зібралися всі – Регіони, Об’єднана, Свобода, УДАР. І хоча Свобода має певний ментальний, а УДАР – маргінальний нахили основна їх риторика була в площині конкуренції. Навіть Королевська і та туточки. Вся їх риторика на критиці опонентів/попередників. Їх позиціонування від противного - ми не просто кращі за інших, а ми таки зовсім не такі як інші в принципі. Їх пропозиції зводяться до відмови від опонентів, від всього, що вони зробили чи не зробили.
 
Висновки
 
Коли політичні сили зосередилися на четвертому способі розщеплення, себто завоювання електорату, то це означає, що можливості інших  трьох вичерпані.
 
Перспектива  наша оптимістично-трагічна: регіонам ще недовго, але й коштувати це буде дуже дорого. Все вирішиться на виборах президента. І «щепити» «елехторать» будуть по самі нехочухи. Адже ми вступаємо в період підготовки до Президентських виборів. В парламенті зібралися претенденти, один іншого гарніші: Яценюк, Тягнибок, Кличко, Симоненко. Це тільки ті, що точно.
 
Маючи в руках парламентську фракцію, вони активно будуть демонструвати себе, як єдино придатного до президентства політика. Вся їх діяльність буде освітлена сяйвом президентської корони. А тепер зважте на те, що особистісна конкуренція часто-густо завершується бійкою страшною та кривавою. Янукович не схожий на того, хто віддасть "некту яблоко" просто так.
 
Уявляєте собі як сильно вони будуть нас «любить»!? Ото ж…