Кажуть, що мало не з VIII сторіччя відома така логічна задача: чоловік має перевезти через річку вовка, козу та капусту, причому в човен можна взяти тільки одну тварину або городину.
Зрозуміло, що вовк може з*їсти козу, коза – капусту, і тільки в присутності чоловіка ніхто нікого не їсть.
 
Один із шляхів рішення задачі такий: чоловік перевозить через річку козу, залишаючи на іншому берегу вовка із неїстівною для нього капустою; пливе назад, бере в човен вовка і перевозить його через річку; висаджує вовка, але забирає козу і везе її до капусти; потім забирає і перевозить капусту до вовка; повертається, забирає козу і перевозить її остаточно.                          
Все чудово, всі знову разом, ніхто нікого не їсть!
 
Вам це ніщо не нагадує?
А мені – вибори, що невпинно наближаються.
 
Спочатку така аналогія: вовк – ПР. Тут, сподіваюся, заперечень не буде. Коза (скоріше – козел) - КПУ.  
Чоловік в такому розкладі ні до чого, а капуста…
 
Бачите, здавна більшовики та люмпени тяжіли одне до одного з почуття єдності, не тільки класової, але й меркантильної.
Тобто в присутності капусти вони друг друга не те що не їдять - товаришують, хай навіть час від часу козел мекає, що Україна, мовляв, не для людей, а для народу.
Цю трійцю залишити б не тільки на цьому березі, але й взагалі у темному минувшому.
 
А тепер інша паралель - демократична опозиція: «Батьківщина», «Свобода», УДАР.
Кожен з читачів цього опусу вільний сам вибирати аналогії кожної із цих політсил з вовком, козою і капустою, бо вони якраз, на жаль, ладні якщо й не з*їсти, то хоч вкусити одне одного.
 
Але знаю точно: чоловік – це ми з Вами, громадяни. Ми маємо переправитись на інший берег ріки, стоячи поки що на цьому і чухаючи потилицю в роздумах – як це б його зробити? І зробити так, щоб ніхто нікого не з*їв – ні зараз, ні потім.
 
А вибори наближаються. Будьмо ж не населенням, не електоратом, а громадянами своєї країни!