Ох і з тяжким спадком ми підходимо до виборів нового складу депутатського корпусу у ВР України.
Давно канула в літу ейфорія швидких державотворчих планів та сподівань Майдану 2004, особливо після їх зради самозакоханою, месійною гнидою Ющем, та самоусуненням від цих процесів громади, що породило найтяжчий та стійкий наслідок … зневіру.
 
Зневіру до політиків та політичних сил, та у власні сили, яка власне й звучить в отій відомій фразі знаного театрального режисера Станіславського … «не вірю».
 
Але ж і вибір робити таки доведеться, та ще й бажано так, аби не схибити.
Бо як засвідчує практика, байка про два види лайна, чомусь залишає розумника в обіймах лайна канкретнага, позбавляючи шансів на будь яку еволюцію.
 
Не дивно, що чим ближчий день виборів тим частіше виникають суперечки та спроби розібратись … кому повірити?
 
Ну з партією «влади» більш менш зрозуміло, власне вона й сама не дуже таїть шлях яким збирається рухатись до власної реінкарнації у новому складі парламенту …

Виталик 12.10.2012 16:43:27

на явный мухлеж идти уже и не надо. Вся структура исполнительной власти проинструктирована - делать все потихоньку. Вы удивитесь - какой 28 октября будет спокойный день. Ну, а ночью, сами понимаете - все и решиться.

Бо «мухлеж» вночі, то вже наче й не «мухлеж», а так … «встановлення результатів виборів».
 
А що ж Об’єднана опозиція?
Звичайно вистачає питань й до неї, особливо до тих її членів, відносно який память нагадує, як вони в другому турі виборів президента 2010 року злегковажили не підтримавши єдиного опозиційного кандидата, чим власне й відкрили шлях до влади ОЗУ «проффесора». Але сам факт того, що їм вистачило здорового глузду таки об’єднатись, дає надію на те що розумнішати та вчитись на власних помилках вони таки здатні. А от дій по активному об’єднанню та залученню громади до виборчого процесу поки не багато.
 
ВО «Свобода», яка хоч і йде в парламент окремо, але повністю узгодила з ОО свої дії як щодо висування єдиних кандидатів по мажоритарці, так і по захисту результатів виборів серед партій. Крім того документально засвідчений, в разі проходження у парламент, спільний план дій та перелік першочергових законопроектів необхідних для його реалізації.
 
Натомість дещо дивними є кроки партії «Удар», яка замість того щоб на протязі майже року узгоджувати спільні позиції як це робили ОО з «Свободою», за декілька днів до припинення ЦВК будь яких дій з корегування висуванців по мажоритарним округам, запропонувала своє бачення «єдиного кандидата», чомусь зконцентрувавши свої інтереси на київському окрузі й запропонувавши «зняти» кандидатури Терехіна, Ляпіної, Бригінця, Чорноволенко, Ємця й Андрієвского на користь представників «Удару», посилаючись на соціологію.
 
Чесно кажучи соціологія в період коли все довкола купується взагалі штука сумнівна, а особливо щодо партії з членів якої крім її лідера широкому загалу добре відомі лише особи Валентина Наливайченко, Віктора Пинзеника та Ірини Геращенко, що запрошені в якості спікерів партії, оскільки сам Кличко з об’єктивних причин ці функції виконувати не може.
Цілком зрозуміло, чому ОО на таку пропозицію не пристала.
 
Не дуже втішає й аргумент, що

barbudas 17.10.2012

перші 100 номерів партійного списку УДАРу …
1) Фізичні особи - підприємці та середні підприємці, наймані менеджери – 54

Бо це повертає нас до старої й власне вже закритої дискусії, щодо недоцільності знаходження бізнесменів у політиці, виходячи з цілей для чого вони здебільшого туди йдуть.
 
Не виключаю зовсім в їх середовищі державницьких поглядів, але й спокуса залагодити свої шкурні бізнесові інтереси занадто велика. Особливо коли за декотрими тягнеться досить відвертий зв'язок з «кухнями» Коломойського та Фірташа.
Та ще й післявиборні плани партії не досить виразні.
 
То чи варта експериментувати втрачаючи дорогоцінні голоси, коли є ОО та ВО «Свобода»?
 
Але то таке, як кажуть … «на вкус и цвет …»
 
Більш важливою на мій погляд стала подія, що відбулась на свято Покрови 14 жовтня в Києві. А саме …

Карт 15.10.2012 11:57:00

впечатлило то обстоятельство, что к колонне свободовцев радостно присоединялись киевляне. На мое восприятие, там было не меньше 30 тысяч. И главное - настроение! Назревает таки ..
 
Впервые стало понятным, что только под национальным знаменем народ сможет консолидироваться.

До певної міри це дає відповідь відносно істотних розбіжностей в результатах «незаангажованих» соціологічних досліджень, щодо оцінки протестних настроїв в українській громаді та готовності до вуличного спротиву, які варіюють від 3% до 43%.
 
Оскільки події 14 жовтня підтвердили, що українська громада, не зважаючи на свою поміркованість, таки вже схильна підтримати тих … хто сам здатен на дії.