Зміна закінчилась, Іван Каленикович вимкнув свій штампувальний станок, прибрав робоче місце. Він недолюблював третю зміну, особливо тяжко вона переносилась в шостому цеху заводу "Червона Зірка", ковальсько-пресувальний цех, це перш за все постійний шум від станків, біруші у вухах не врятовують, вдень це якось легше переноситься, а ось вночі... ну та що поробиш, працювати треба, Івану лише пятьдесят, а пенсія буде аж через 20 років, не так вже й багато, 30 років вже пропрацював.
Після зміни ранкова політінформація, парторг цеху дуже строгий і принциповий, справжній комуніст, треба йти...
Сьогодні 18 жовтня, 2012 рік, приміщення червоного кутка ще не опалюється, ну нічого, до опалювального сезону лише 12 днів, та й на вулиці ще не надто холодно, і фуфаєчку йому видали теплу, в кімнату зайшов парторг, почалась політінформація, майже одразу Іван Каленикович впав у напівдрімоту, голос парторга проривався ніби з туману, повз Івана повільно поповзли спогади...
Ох ці буремні роки, уявити тяжко, що б було з великою країною, якби переміг цей запроданець, ця маріонетки капіталістів, треба ж, проник в самі верхи Партії, ну то й отримав те, на що заслужив, Партія з такими ніколи не церемонилась, на те є вища міра покарання.
А було страшне, навіть Іван втрапив на цей гачок, одного разу навіть прийняв участь у мітингу Руху, але ж він не знав про їх справжні наміри, це лише потім він узнав про підступні задуми націоналістів, це ж додуматись - таврувати руських, зараз би Івану Калениковичу Галушкову носити тавро на лобі - "руський", жахливо навіть уявити...
Після руїни, яку влаштував Горбачов, було складно, підскочили ціни майже втричі, проте Партія змогла добитись стабільності, Іван Каленикович до руїни отримував 150 рублів, зараз получка всі 250, жити можна, до речі, не забути після політінформації відмітитись в черзі, стара пральна машина зіпсувалась, треба купувати нову, "Вятка-автомат" сама навіть вижимає білизну, треба лише заправити випрасовану білизну в окремий барабан, і вж-ж-ж-и-и, і все майже сухе, та й коштує машина недорого, лише 120 рублів.
Партія сказала, що комунізм відкладається на 100 років, адже після тих подій капіталісти опустили нам залізний занавєс, навіть країни соціалістичної співдружності купились на капіталістичні цяцянки, жалкують мабуть тепер, а що ж вони хотіли, проте у нас залишились справжні друзі, Північна Корея, Куба, нічого, комунізм ми й з ними побудуємо, от тоді всі робітники світу побачать що таке комуністи, і скинуть своїх експлуататорів.
Он поляки-колаборанти провели у себе футбольний чемпіонат, назвали його Євро2012, тьфу на них, ми провели свій чемпіонат, СССР-Корея-Куба, от де було цікаво дивитись, і наші стали чемпіонами!
З роздумів-дрімоти Івана Калениковича вивів голос парторга, голосно так сказав: "Політінформація окончєна!", мабуть не один Іван Каленикович заснув...
Зупинка, он і тролейбус, не пройшло й пятнадцяти хвилин, чудово! Залишилось втиснутись в салон тролейбусу, водітєль в мікрофон: "ей, мужчіна, отпустітє двєрі, траллєйбус нє рєзіновий, вихадітє, сзаді ідьот слєдующій, што, нєльзя подождать мінут двадцать!", "мужчіна-мужчіна" зашикали пасажири, прийшлось вийти, та й то добре, ледь не забув про чергу за пральними машинами, чотири зупинки можна й пішки...
Далі буде, можливо...
