Добре, що Україна мала УПА - в української громади є пристойна стилістика для спротиву окупантам.
Вчора свободівці її продемонстрували.
 
Попереду молодь несла величенький державний прапор, за ним йшли барабанщики, далі - провідники і навкруги українці у піднесеному проукраїнському настрої.
 
Неспинне тра-та-та тра-та-та тра-та-та-та-та-та та-та-та .. тримало настрій на висоті і натякало оточенню про безперечний намір громади дійти до воріт "Межигір'я".
 
Не впевнений, що упівці влаштовували такі марші, але для мене то був дух УПА. І я ним наповнився і був готовий до геройств.
 
Як би там не було, але з демократичним рухом в українців не складається. Життя шіпоче про первинність національного одержавлення, а там що вийде, то й буде, але то буде своє, притаманне природі українсько етносу.
 
Адже суспільство не буває ненаціональним .. Нація - це єдина мова і зрозуміла всім стилістика лаштування життя ..
 
Зразу ж виникає питання: а як же схід і південь?
 
І вони мають право на облаштування життя за їхньою етнічною технологією. Для чого вони потребують достатньої автономії. На території автономій регіональна мова має існувати в статусі мови автономії. Але не зараз, а років через 10, коли українці облаштують державний рівень і Україна приєднається до ЄС.
 
А поки що нагальною потребою є випровадження окупантів із зали управління державою. За тим - позбавлення в правах ПР і КПУ. Обидві ці партії виявили вороже ставлення до українців. Ті суспільні функції, які вони виконували, а саме - представництво інтересів південного сходу (ПР) і інтересів найманих працівників (КПУ), перейдуть до інших, дружніх до українства, партій.