Звернення пса Бобика до мешканців Сваляви та України,
Або декілька слів про партію «Паразитів»
 
Редакція газети отримує чимало листів. Але цей, що надійшов з м. Свалява, нас не тільки вразив своїм змістом, але й приємно здивував. Адже за питання покращення нашого людського життя хвилюється не тільки рідна влада, а й собаки цього міста… Цей собачий біль та побажання ми і надаємо вашій увазі.
 
Спогади Сірка
 
Добрий день, шановна редакція газети!
Пишуть вам безпритульні пси міста Сваляви. Спонукала до цього ваша публікація про святкування владною партією «Паразитів» Дня міста. Для нас це була знаменна подія, яку ми з надією чекали, пам’ятаючи подібні минулорічні святкування. Цього дня, як розповідав сивий Сірко, можна досхочу наїстися як кісток, так і багато чого іншого, що залишається на столах.
Я на подібних святах вже вдруге. Можу зазначити, що тенденції погані. Минулого року було кісток, як «кіт наплакав», а в цьому, хоча биків було два та кабанчик за баранчиком, за кожну кістку точилася боротьба не на життя, а на смерть. Нічого не змінилося і в стравах. Все та ж традиційна смердюча італійська «Ригалетта». Ще більше в ній стало горілки та поганого самогону.

Божевільний Шарик
 
Шарик, що мешкає під «Гратісом», проігнорував застереження діда Сірка, об’ївся цієї страви і майже збожеволів. Всю ніч співав пісні – завзято вив на прапор під ліхтарем, що на центральному офісі партії «Паразитів». Ми так і не зрозуміли, що він цим хотів сказати: щиру вдячність ватажкам партії за алкогольну вечерю під ліхтарем, або просив персональної добавки.
 
Почесний пес міста
 
Але в нас прохання до головного партійного паразита: Шарику більше на свята «Ригалетто» не давати. Наспівавшись, цей волоцюга  вдарився у політику. Вдершись на сцену в центрі міста, він майже до ранку скавчав про суттєве покращення його життя, тепле світло місяця, яке його гріє. Під завершення Шарик взагалі заявив, що за щоденну кісточку він готовий з ранку до вечора стерегти штаб-квартиру партії «Паразитів» та вихваляти її. Кістка дійсно впала йому з вікна. Грішним ділом подумали, що його таємно обрано почесним псом міста… Не колеться. Мовчить. Мабуть, так воно і є.
Потім Шарик розійшовся до того, що запропонував проводити «День міста» щотижня, а свято паразитів – щодня. Думка доречна. В цьому ми його цілком підтримуємо. Хоч якась користь від тієї дивної італійської страви.
Порадившись на загальних зборах, ми, вільні та приблудні пси міста Сваляви, постановили: святу бути щодня, але не під егідою партії «Паразитів». З ними навіть з кістками дефіцит. Все згрібають зі  столів та по кишенях, пакетах, валізах… А потім несуть до псячого панства, що живе з ними. Вони, панські пси, нам не друзі, а класові вороги, бо живуть та харчуються із одного столу з паразитами. Правильно у нас кажуть на смітниках: «Ситий пес голодного не розуміє».
 
Споживчий смітник пса
 
На зборах ми прийшли до висновку, що при владі партії «Паразитів» наше життя суттєво погіршилося, значно впав його собачий рівень. Це у вас, людей, все вимірюється мінімальним споживчим кошиком та рівнем біологічного існування, а в нас те, що від нього доходить від вашого столу, нашому… прямо на місце споживання – смітник. Тому радимо рівень життя вимірювати не кошиками, а споживчим смітником пса. Чим краще на смітниках живуть собаки та інші його споживачі, тим вище рівень життя у вас, людей.
При минулій каденції партії «Пустодзвонів» було краще, та і з свободою «слова» не утискували. Гавкай до ранку хоч на Місяць, хоч на Сонце, а бажаєш - на зорі, або на всі чотири сторони, аби тільки сусідам не заважав спати, бо можна і по ребрах отримати. А тепер  тільки можна гавкати про здобутки партії «Паразитів». А які там здобутки? Кістки від биків, поросяти та баранів - і ті покрали.

Каструвати «Паразитів»?!
 
Кажуть, десь за високими горами є міста, де для псів створені гідні умови життя: спеціальні будинки з теплими вольєрами, своя кухня, навіть лікарі. Дивно про таке чути, але кажуть, що правда. Єдине, що погане в тих будинках для псів, - їх там, кажуть, каструють. Тому такого життя не хочеться. Кожен з нас відчуває себе справжнім псом. Тому такі закордонні ідеї в плані кастрації не підтримуємо. Є пропозиція каструвати «Паразитів», щоб не клепали собі подібних, тоді, може, і життя для нас, псів на смітниках, із вашим споживчим кошиком зміниться на краще.
В останні роки за влади партії «Паразитів» жити на смітниках стало важко – загострилась конкуренція. За кожну урну зі сміттям точиться жорстока боротьба. З одного боку до міста підтягнулися сільські пси, яких господарі повиганяли. Там теж скрутно. От вони і полюють за кожним відром або пакетом зі свіжим обідом. Око треба тримати і за бандою коцура Василя. Його ненажерлива зграя першою  чистить смітники, розтягуючи все по деревах, але і там нашим ворогам небезпечно. Атакують пернаті під головуванням ворони Стефанії. Бачив я одного кота з риб’ячим хребтом у зубах, якого вони скинули з гілляки. Так верещав бідолаха, наче йому щось прищемили. Але політ та падіння були вражаючими. Чомусь на згадку прийшла партія «Паразитів».
 
«Ні!» життю на смітниках!
 
Але більше проблем створюють свалявські бомжі та роми. Якщо вони біля нашого столу, то можна забути про хоч якусь вечерю. Наближається зима. Якщо переможе партія «Паразитів», то, мабуть,  доведеться кудись мігрувати, бо почалося полювання і на нашого брата. Трохи проґавив - і вже бомжі смажать свіжо обдертого песика  або коцура. Не нехтують вони і воронами, що дуже лютить двохсотрічну Стефанію.
На псячих зборах ми постановили звернутися до усіх нормальних людей із закликом голосувати на цих виборах за кого завгодно, тільки не за партію «Паразитів». Як стало нам відомо, на своїх зборах подібне рішення прийняли у коцура Василя та пташина зграя Стефанії.
За дорученням загальних зборів псів центрального смітника м. Сваляви
 
Бобик Підклубний,
м. Свалява. Україна.
 
Читати: http://www.proza.ru/2012/10/14/1188