Я відмовляюсь від права на таємницю голосування, і на запитання друзів відкрито повідомляю: буду голосувати ПРОТИ Партії регіонів і КПУ.
             Але наступне запитання досі залишається без відповіді: ЗА яку партію віддам голос? Не викликає довіри жодна: http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/7156/user_id/8587.phtml.
            ВСІ ухиляються від відповідальності: не лише перед суспільством, а навіть перед СВОЇМ електоратом. Жодна партія і жоден мажоритарний кандидат навіть не обіцяють (!) впровадити жорсткий зворотний зв’язок з виборцем. Його механізм давно оприлюднений і запропонований всім: Персональний мандат.
            Окрема публічна пропозиція адресована конкретно Опозиції «Дозвольте проголосувати ЗА вас!» (http://e-democracy.in.ua/politychna-systema/562-dozvolte-progolosuvaty-za-vas). Залишається без відповіді, а заклик «За відповідальний політикум» міг би додати ОО чимало голосів...
 
           Проте, після виборів треба жити далі, і проблема відповідальності політикуму нікуди не дінеться: незалежно від результатів і наслідків виборів. Разом з тим, після серії публікацій і попереднього обговорення в мережах (http://world.pravda.com.ua/columns/2010/12/13/5667262/ , http://politiko.ua/blogpost77765 ,
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/13465.phtml , http://www.pravda.com.ua/columns/2011/05/16/6179814/ , http://world.pravda.com.ua/columns/2011/06/29/6340672/ , http://e-democracy.in.ua/politychna-systema/401-cystema-elektronnogo-golosuvannja ,
http://e-democracy.in.ua/politychna-systema/562-dozvolte-progolosuvaty-za-vas)
 
з’ясувалося, що ряд аспектів проблеми був слабо артикульованим, а деякі – розпорошені по багатьох публікаціях та посиланнях.
         Ця публікація надає пояснення і коментарі, аби зменшити непорозуміння.
 
         Правова новація Персональний мандат пропонується, як засіб кардинального підвищення політичної відповідальністі виборних осіб.
 
ПМ передбачає забезпечити РЕАЛЬНИЙ зворотній зв’язок політичному процесу і містить впровадження в Україні ОДНОЧАСНО двох правових модернізацій.
 
                    [/B]
 
        Перша – це не новація, а вже відоме в світовій ПРАКТИЦІ Електронне голосування. Беремо естонську, наприклад, технологію і впроваджуймо в Україні.
 
        Щодо ЦІЄЇ новації заперечення наступні:
 
        1. В Україні лише частина виборців має доступ до інтернету, тому це  технічно неможливо.
- Заперечення викликано внаслідок звуження терміну до однієї з технологій. «Електронне голосування» включає перфокарти, системи оптичного сканування та спеціалізовані термінали. Також можна використовувати передачу бюлетенів та голосів по телефону чи інтернету.
        Базовим механізмом автор пропонує іменні картки виборця – за аналогією з банківськими картками: з кодом, відомим лише самому власнику. Картка вставляється до спеціального «голосувального» терміналу, людина робить вибір – і голос потрапляє безпосередньо на сервер ЦВК:
без дільничих та окружних комісій (!)
Паралельно з використанням терміналів треба забезпечити всім бажаючим ДИСТАНЦІЙНЕ голосування з персональних комп’ютерів та мобільних телефонів:
як це ВЖЕ практикується в Естонії та деяких інших країнах.        
 
        Соціально-політичний ефект впровадження такого зручного і надійного (захищеного від фальсифікацій) голосування очевидний: суттєве зменшення фальсифікацій і збільшення учасників голосування, зокрема (що особливо важливо) – молоді.
 
        2. Голосування картками занадто складне для тих виборців, які не користуються платіжними картками – зокрема, на селі.

- Давайте порівняємо паперову систему і карткову. Термінали для голосування відображають на дисплеях списки кандидатів більш якісно, ніж в паперових бюлетенях. Натиснути пальцем на потрібне прізвище чи назву партію набагато простіше, ніж ставити хрестики кульковими авторучками.  
 

        3. Картковий голос простіше купити, бо картку за «гречку» можна віддати іншій людині разом із кодом. Тим більше – за дистанційного голосування: кодами будуть торгувати.
 
        - Як відомо, технологію купівлі голосів в Україні досить вправно використовують і з паперовими бюлетенями: особливо в поточній кампанії Вибори-12.
        А тепер давайте розглянемо, чому ПМ не збільшить, а навпаки, зменшить  торгівлю голосами. Сьогодні свій голос виборець сприймає, як знецінений товар. Адже, ні для кого не секрет, що голоси крадуть на виборчих дільницях і на шляху до ЦВК. А там також знайдеться свій Підрахуй…  
 
        Думка пересічного прагматичного виборця цілком логічна:
Якщо мій бюлетень ВСЕ ОДНО вкрадуть чи зіпсують, то нащо за нього триматися? Так кульок харчів отримаю: з поганої вівці – хоч вовни жмут.  
 
        Якщо ж виборець БУДЕ впевнений, що його голос ДІЙСНО вплине на результат виборів, ставлення до цієї власності зміниться.  
 
    
 
            Друга новація, яку передбачає ПМ, ще не застосовується в інших країнах (принаймні, автору невідомі аналогічні механізми).
Це можливість не лише надійно, зручно віддати свій голос, а й – забрати його назад, якщо обрана особа/партія обманули очікування виборця.
 
            Таке право є логічним наступним кроком на розвиток електронного голосування, і одночасно – кроком в напрямку світового тренду: поступу до  мережаної демократії.
 
            ПМ зніме гостроту суперечності між задекларованим ПРАВОМ формування владних органів, і реальною НЕМОЖЛИВІСТЮ впливати на політичний курс обраних осіб. Певною мірою стосується всіх чинних демократій.
 
           В Україні немає того, що маємо в європейських країнах: громадянського суспільства з незалежною пресою, незалежними профспілками, потужною мережею дійсно громадських організацій.
           У нас виборець програє за будь-якого варіанту навіть в тому випадку, коли його голос врахований ПРАВИЛЬНО (припустимо, що електронне голосування по естонськи буде впроваджено).
 
           Вже багато років від зміни влади «маленький» українець нічого не виграЄ. До 2008 кризового року середній рівень життя дещо підвищувався не тому, що президентом був Ющенко, а прем’єром Тимошенко: економіку штучно підігрівали  фінансові пухирі. Коли вони луснули, мільйони українців потерпіли – ще за біло-сердечно-помаранчевих. Проголосували за ПР – ситуація погіршилася.
          Бо брешуть перед виборами і ті, і ті.
 
         І відповідальності не несуть ні ті, ні ті.  

Персональний мандат стане першим інструментом очищення політикуму, якого в Україні уникають і влада, і опозиція. Внаслідок запровадження ПМ частка куплених голосів зменшиться до мінімуму: тому, що голос в очах його власника підніметься в ціні – він стане РЕАЛЬНО впливати на політикум. І «за вовни жмут» віддати голос погодяться лише вкрай несвідомі виборці.
 
       Українські політологи замовчують ключову обставину гальмування громадянського суспільства:
 
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ у пересічного громадянина з’явиться ЛИШЕ тоді і тому, коли він отримає реальне ПРАВО впливати на політику.
Немає права – немає відповідальності. Виборцю нема за що відповідати! Хіба це не ясно навіть школяру?    
 
        Українська верхівка забрала права собі, а відповідальність залишила посполитим.
        Впровадження Персонального мандати розпочне процес повернення довіри до політиків, який був в Україні на переломі 80/90 р.р. Відновлення довіри в політичній сфері поступово пошириться на економічні та інші відносини, що посприяє збільшенню соціального капіталу України.
 
       4. Заперечення: Виборець може відкликати свій голос внаслідок помилки: буде вважати, що його партія голосує ПРОТИ його інтересів. Тоді, як насправді обрані депутати, внаслідок невідомих виборцю порад експертів будуть ухвалювати рішення/закони, які приведуть до БЛАГА народу.
        Така небезпека дійсно в наявності. Але заперечення явно нелогічне: якщо партія/мажоритарник має засоби переконати виборця віддати свій голос ЗА них, то нехай потурбуються пояснити СВОЄМУ виборцю, що вони діють в його інтересах, аби він не забрав поданого голосу. Оце і буде ПОТОЧНА політична просвіта, яка допоможе сформувати масу СВІДОМИХ і ВІДПОВІДАЛЬНИХ виборців: громадянське суспільство.
    
……………………………………..
* В наших публікаціях визначення новації еволюціонувало протягом двох років: від Інтернет-мандат через Персональний імперативний мандат до сьогоднішнього Персональний мандат. Пояснення цієї еволюції – окрема тема.