З великим здивуванням прочитав думки В.М. Пинзеника розміщеними на сайті «Лівий берег». Особливо за виконання бюджету в цьому році: «Бо вже у бюджеті 2012 року були заплановані нереальні доходи. І його виконання уже провалене. По плану загальний фонд треба було збільшити на 19,3%, а пройшло вже вісім місяців (дві третіх року) – збільшено лише на 11%. Маю оперативні дані за вересень – ситуація ще гірша. Приріст усього 9%. Тобто ресурсна дірка наростає».
 
Сказав би це, приміром, В. Кличко, До нього за таку думку запитань не було б. Але так сказати професору з економіки, та ще й з досвідом роботи у виконавчих органах влади, то виникає дуже багато запитань. Відразу напрошується питання:
1. Заплановані нереальні доходи відносно до чого?
 
Я повинен відразу відмітити, що особисто ще з почуттями поваги відношусь до професора Пинзеника. В мене більше претензій та сумнівів викликає Пинзеник як політик, як державний службовець. Тому повернемось до питань наукового аналізу реальності доходів бюджету 2012 р..
 
Перші думки у читача, який хоч трохи розуміє сутність економічного виробництва та фінансові відносини у створенні та використанні грошових ресурсів, що в умовах дійсно проваленого урядом іспиту по виконанні державного бюджету 2012 р., витягається із нафталіну д. е. н., професор з економіки і звучить пояснення про нереальні доходи.
 
Але давайте відправимось від цього розуміння «нереальні доходи».
- Вони є нереальні доходи для кваліфікації уряду у виконанні, а тому так провалюються?
- Вони є нереальні доходи до потреб соціального забезпечення населення?
- Вони є нереальні до податкоспроможності нашого економічного виробництва у власності олігархів, тобто економіки країни?
 
Реально оцінюючи цей стан із провальним виконанням бюджету, то роль уряду тут ніяк не можна затуманити. Як планування бюджету, так і його виконання відноситься до прямих функцій і завдання уряду. Тут не списати цей стан на «нереальні доходи». Вони призначені у Законі України «Про Державний бюджет України на 2012 р.» затвердженого у відповідності іншого Закону України «Про економічний і соціальний розвиток України на 2012 р.». А там були показники програми максимум і програми мінімум. Приймались показники програми мінімум.
 
Я із своєї дзвіниці розуміння економіки та фінансів, постійно говорю, що доходи державного бюджету у виконанні п. Азарова є завжди є ЗАНИЖЕНИМИ.
 
В чому полягає анатомія реальності доходів бюджету? Давайте відправимось із розуміння, що єдиним джерелом формування доходів бюджету є валовий внутрішній продукт (ВВП). В Україні частка ВВП яка перерозподіляється через доходи держбюджету становить від 14 до 25 % від величини ВВП. Практика більшості країн світу також свідчить, що і в них через бюджет центрального уряду перерозподіляється біля 25 % ВВП. Наша фіскальна система забезпечує законне виконання доходів бюджету в рамках 24-25 %.
 
Повторимось ще, що єдиним джерелом наповнення бюджету є виробництво ВВП. Чи впливає уряд на виробництво того ВВП?. Треба погодитись, що дуже мало. Економіка приватизована і багато власників, як не дивно, не зацікавлена у нарощуванні виробництва. Хоч саме тут повинен уряд сказати і своє слово. Для прикладу можна навести, що наша нафтопереробна галузь в 1990 р. переробила 59 млн т нафти. Тепер вона переробляє 12-14 млн т. У кращому разі, в окремі роки – до 19 млн т. Україна в 90-их роках виробляла до 7 млн т цукру, а тепер тільки 1,8-2.3 млн т. І так можна пройтись по всьому периметру товарного виробництва. Чи є у влади програми відновлення виробництва? Зрозуміло, що немає. Тому ми виробляємо тільки 62-65 % того, що виробляли в 1990 році. Найвищий показник до того 1990 р. був у 2008 р. і становив тільки 74 %.
 
Хоч кваліфікований уряд міг би сприяти нарощуванні виробництва через пошуки ринку збуту українських товарів. Хіба не можна замовити у селянина відповідну кількість свинини, яловичини, буряків, картоплі і т.д. Так само сприяти через міжурядові контракти на продаж наших товарів. не тільки видів озброєнь, але й бензину, машин, верстатів і т.п..
 
Так чи інакше, але уряд в даний час має конституційне і право і завдання розробляти плани економічного і соціального розвитку на планові роки та відповідно до цього плану розробляти і виконувати державний бюджет. Отже як у нас складалось виконання планів і призначень за бюджетом в останні роки.
 
Очевидно, що взяти з історії минулого якийсь показник без порівняння то він нам нічого не скаже. Але якщо порівняти ряд показників за певний проміжок часу, то проявляться певні тенденції та певні закономірності. Для аналізу ролі планування та прогнозування не можна обійти 1999 та 2000 рр. Той 1999 р. є і буде відправною точкою в характеристиці спаду виробництва та початку відродження економіки країни. Нагадаю, що за той рік в Україні було вироблено 135 млрд грн ВВП, доходи державного бюджету склали всього 19 млрд грн і видатки – 21 млрд грн.  
 
Із 2000 р. розпочинається економічне відродження України. Але я хотів би нагадати, що на цей рік були призначені у державному бюджеті доходи в сумі 36 млрд грн, а видатки 35 млрд грн. Це є той випадок, який потрібно вивчати і навчати всіх економістів як потрібно планувати, прогнозувати і виконувати економічні питання. Ми повинні пам’ятати ці моменти, коли неплатежі, борги накопичені роками буквально за один рік були вирішені. Але ці такі успішні наслідки стали результатом однієї причини – доходи бюджету зросли із 14 % від ВВП за 1999 р. до 22 % того ВВП за 2000 р.
 
Так чи інакше, але доходи державного бюджету зросли на 190 % до попереднього року. Вже за 2001 р. доходи того бюджету склали тільки 38 млрд грн, а за 2002 р. – 42,5 млрд грн, тобто зростання вповільнилось до 105-110 %.
 
Класично повчальним у бюджетному плануванні був 2004 р.. Вперше в Україні приймалось два бюджетні закони на той рік. Спочатку приймався Закон України «Про Державний бюджет України на 2004 р.» де призначались доходи в сумі 60 млрд грн. Це було явно занижено відносно стану економічного виробництва та прогнозу виробництва ВВП на цей рік. Показовою була в той рік ще десь в січні-лютому телевізійна дискусія Азарова і того ж Пинзеника за ті доходи бюджету. Коли Пинзеник прямо вказував на занижені показники і те, що їх крадуть у народу, а Азаров відповідав, що якщо будуть ті доходи, то він віддасть їх народу. І дійсно у червні приймався новий закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 р.» де ті доходи збільшували до 65 млрд грн. Фактичне виконання доходів бюджету за той 2004 р. становило 67 млрд грн.
 
Характерним є також, що проект держбюджету поданим до 15 вересня 2004 урядом Януковича-Азарова на 2005 р. передбачав доходи тільки 87,8 млрд грн. Призначення доходів бюджету у прийнятому в кінці грудня 2004 р. та підписаним Президентом України Кучмою становили вже 86,5 млрд грн. Але вже у квітні прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» передбачав доходи у сумі 106 млрд грн. Тут також можна повчитись у плануванні 87-86 млрд грн та призначати відразу 106 млрд грн. І треба відмітити, що виконання становило майже 100 %. І зростання проти попереднього року було 158 %.
 
Як можна оцінювати призначення доходів бюджету на 2006 р. у сумі – 124,9 млрд грн або зростання на 117 %. Так само призначення тих доходів у проекті держбюджету на 2007 р. у сумі – 140 млрд грн та вже у затвердженому бюджеті – 147 млрд грн. Фактичне виконання доходів бюджету за 2006 р. склало – 132 млрд грн, а за 2007 р. – 161 млрд грн.
 
Я хотів би тут підкреслити таку особливість бюджетних відносин, що перевиконання призначених доходів бюджету не є позитивним у бюджетній практиці. Тому, що перевиконані доходи, які непередбачені у видатках бюджету не можуть бути використані взагалі. А тим більше ефективно. Ефективність бюджетних доходів буде тільки при запланованих їх видатків. Ми пам’ятаємо мову деяких політиків у 2008 р., які заявляли, що вони залишила 27 млрд грн бюджетних коштів із того бюджетного 2007 р. Справа в тому, що бюджетний період в Україні триває із 01 січня до 31 грудня. А далі підводиться риска і розпочинається новий бюджетний період із своїми доходами та видатками.
 
Чи потрібно підкреслювати, що знову у проекті держбюджету на 2008 р. поданому у вересні 2007 р. були записані доходи в сумі 191 млрд грн, а у Законі України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» призначення доходів вже становило 215,4 млрд грн, фактичне виконання складало 232 млрд грн, що передбачали внесені зміни на протязі року.
 
Дуже повчальним у характеристиці ролі прогнозування та планування був 2010 р. Коли у квітні приймався Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» то призначались доходи бюджету в сумі 267 млрд грн. Вже у червні вносились зміни у зменшенні тих доходів до 252 млрд грн. Фактичне виконання доходів бюджету становило лише 240 млрд грн.
 
Знову ж розгляд проекту Державного бюджету та прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» було виведено за рамки правового поля. Це мається на увазі, що порушувались порядок розгляду і затвердження проекту держбюджету у першому, другому та третьому читанні. Це все повторюється і цього року. Тільки в тому 2010 р. причиною називалась відсутність прийнятого Податкового кодексу, торік при розгляді проекту держбюджету на 2012 р. – була причиною відсутність ціни на газ, а в цьому році причиною є невраховані пропозиції Президента України. Так чи інакше, але вже на протязі кількох років у нас немає законного розгляду та прийняття Закону України «Про Державний бюджет».
 
І з цього випливає сумнів реальності прийняття бюджету на 2013 р. Чи будуть реальними доходи бюджету на 2013 р.?
 
А тому у нас все зводиться до «НЕРЕАЛЬНИХ ДОХОДІВ». Так тоді хто ж винен, що у нас приймаються ті нереальні доходи?
 
А можливо, то і причиною є те, що фінансування виборів деякими олігархами, які приватизували всю економіку країни не поєднується із бюджетною та податковою дисципліною? Та й зрозуміло, що для нинішніх власників економіки країни розуміння фінансової дисципліни, порядку бухгалтерського обліку та фінансового контролю є відсутнє. Але для працівників бухгалтерського обліку ці правила є обов’язковими. І не виключено, що через років 10-15 власниками цієї економіки країни стануть ще більш правильні пацани, які скажуть перевірити правильність фінансових потоків за ці роки. І так як тепер через 15-20 років перевіряється економічна діяльність ЄЕСУ, так буде піддана перевірці фінансова діяльність і інших економічних утворень та об’єднань. І виникне питання на якій підставі проходили інвестиції на Кіпр, а податки не сплачувались.