Це відредагована і українська версія мого ІМХО на російській, яке загадковим чином зникло як з головної сторінки ДД, так і з http://durdom.in.ua/uk/main/articles.phtml, та http://durdom.in.ua/uk/main/articles/user_id/7948.phtml. Мовчання Адміністрації та Техюпідтримки у відповідь на мого листа штовхнули мене на дослідження цієї загадки у вигляді нинішнього посту - що буде з ним? - побачимо...
 
Отже, глобалізація, череда криз початку 21 сторіччя (єврозона, "арабська весна", Болотна площа, "окьюпай Уолстріт" та ін.) змушують замислитися про адекватність існуючих механізмів управління навіть в, здавалося б, налагоджених і сталих державах.
 
Тим більше ця проблема актуальна в Україні, де "еліта", економлячи на розкручуванні нових ставлеників, все намагається втюхати народу чергових "пташенят гнізда кучмова" - замість створення системи соціальних ліфтів та відкритих реєстрів власності, тільки і здатних забезпечити і економічне зростання, і добрий соціальний клімат в країні . Очевидно, що таке створення можливо тільки якщо замість заміни 40-50% (та хай би навіть і 75%) депутатів (усіх рівнів!) змінити саму систему виборів, включивши до неї жорсткий зворотній зв"язок народу з владою та задіявши реальний і дієвий механізм відкликання брехунів, "тушок" та ін.

Поки ми "обираємо" (лапки - як через систему висування, що не дає реального вибору в засмальцьованій колоді, так і через шахрайства з виборчкомами, "диванними" партіями, "каруселями"- відкріпними і т. ін.) раз на чотири- п'ять років, вони і ворушаться (для нас) з тією ж частотою. Решту часу - "відбивають" гроші, вкладені в "вибори" (скупку голосів, виборчкомів, партій, місць у списках...). Вирішити цю проблему (і масу інших заодно) можна, дозволивши виборцям розпоряджатися своїм голосом не періодично, а в будь-який час - як грошима, наприклад. Тобто, мова йде про те, що Інтернет дає змогу перманентного або нон-стоп голосування, суттєво не збільшуючи при цьому витрат у порівнянні зі звичним голосуванням.  Електронне голосування почали застосовувати в США з 1960х (перфокарти), в Європі - з 1980х (СТАНДАРТИ РАДИ ЄВРОПИ В ОБЛАСТІ ЕЛЕКТРОННОГО ГОЛОСУВАННЯ), до епохи Інтернету - і тому, звичайно, не у вигляді "перманентного". В Естонії в жовтні 2005 р. відбулося перше в світі офіційне голосування через Інтернет на виборах в органи місцевого самоврядування (не для всіх виборців і, головне для нас, не в "перманентному" режимі, а просто як заміну разового паперового варіанту). Тепер же і велосипед винаходити не треба - банківські мережеві системи вирішують й більш складні завдання, відстежуючи, проводячи, зберігаючи і архівуючи набагато більше різноманітних транзакцій, - при повному за ними контролі віддаленого користувача і з можливістю блокування зовнішніх несанкціонованих втручань. По суті необхідна система буде навіть простіше системи великого банку: число діючих голосувань (за Президента, Верховну Раду, місцеві Ради, в перспективі - суддів та шерифів) в межах десятка-двох, у кожного виборця в кожному голосуванні - рівно по одному голосу, який він у будь-який час може з будь-якої точки Інет "перекласти" від одного кандидата іншому, до "проти всіх" або відкликати взагалі -  це вже деталі. Таким чином реальний рівень довіри виборців в реальному часі можна зробити доступним усім бажаючим і зацікавленим. Обранець, який розгубив голоси в процесі роботи до "жовтого", скажімо, порогового рівня, сповіщається про це системою, а до "червоного" - автоматично позбавляється мандату та посади з оголошенням нових виборів на вакантне місце (або це місце займає його конкурент, до якого "перетекли" голоси невдахи, це також деталі, про які можна і треба дискутувати).
Ідентифікувати виборців можна по ІПН (податковому номеру), незначна меншість без оного отримує настільки ж унікальний двенадцатізначний "виборчий логін" (не бояться ж вони номерів у нинішніх паперових виборчих списках? А якщо бояться і не хочуть голосувати - мають на те повне право, але і за них ніхто голосувати не зможе . Всього один раз виборцю (при досягненні 18років, або зміні місця проживання) достатньо прийти до нотаріуса / у виконком / школу / сільраду - де є Інет і людина, ліцензована на звірку ІПН та паспорта виборця - для отримання останнім від системи пароля для входу і введення в неї свого Е-мейл та номера мобільника для можливого відновлення або заміни. Відпаде необхідність у складних процедурах імпічменту або відкликання депутатів, мільйонерам стане шкода грошей на короткострокове задоволення і вони перестануть лізти у Раду... Ви тільки уявіть, скільки б протрималися у своїх кріслах останні Президенти України в таких умовах, і скільки б країна на цьому заощадила - як грошей, так і, найголовніше, - ЧАСУ! Підкуп виборця з фотографуванням бюлетеня в кабінці (або його еквіваленту в новій системі - скріншота, припустимо, "ім'ярек - за ПР" і обміном його на гроші просто втрачає сенс, оскільки виборець на наступний день, а то й раніше (це також можна уточнювати) все може переграти.
 
Таємниця голосування та захист від зміни даних (обслуговуючим персоналом, наприклад) може бути забезпечена хешуванням логінів, паролів і самих даних голосувань тобто тим, що всередині системи у виборців - зовсім не логін служить ідентифікатором, а результати голосування фактично зашифровані. Коротше кажучи, технічні проблеми цілком (і недорого! - цілком можливо, що за той же мільярд гривень, який збираються викинути на нічого толком не контролюючі веб-камери на виборчих ділльницях) вирішувані. Натомість ми отримаємо систему, що дозволяє дешево і швидко проводити референдуми з будь-якого питання, з можливістю відстежування зміни громадської думки з часом, не кажучи вже про здійснення реального та жорсткого зворотного зв'язку з усіма виборними чиновниками. Крім того, система буде невичерпним джерелом достовірної соціологічної інформації, а замовні соцопитування нарешті перестануть годувати спритних "соціологів".
 
Легко уявити, що з'являться мисливці скупити паролі зареєстрованих виборців для подальшого маніпулювання скупленими голосами. Ці фокуси легко зможуть бути відстежені, задокументованими та приведеними до відповідних вироків (навіть за нинішніми законами і рівнем техніки - років на 5-7, напевно)  - досить простим аналізом спектрів статистики голосувань з різних IP або MAC-адрес, не кажучи вже про можливості відновлення "проданих" паролів у вигляді "забутих". Використання ж обов'язкового СМС-підтвердження ідентифікації (з роздачею дешевих мобілок місцевого виробництва безмобільним пенсіонерам у купі з відстеженням IMEI загублених і вкрадених) зробить подібного роду трюки практично нездійсненними і такими, що легко викорінюються.
 
Ще одне потенційне заперечення - мільйони літніх виборців бояться комп'ютерів / мобільників та не довіряють їм, вони не захочуть користуватися цією "складною" системою, будуть втрачати і забувати паролі / мобілки і т.д. На це можна заперечити наступне: якщо людина не хоче і / або не може оволодіти масовими інструментами 21го століття, чи можна їй довіряти вирішення проблем цього століття?! Автоматично відімре, виходить, і гасла на кшталт "врятуй країну - сховай бабусин паспорт": розумна "бабуся" розбереться з допомогою сусідів або родичів, а неучасть нерозумних можна тільки вітати.
 
Я не вважаю себе фахівцем в інтернет-технологіях, тому прошу фахівців не судити суворо, не прискіпуватися до деталей, а краще приєднатися до обговорення шляхів реалізації системи перманентного голосування, процедур її тестування та аудиту, обслуговування, захисту і пр., наприклад, на форумі
 
Так, головне заперечення проти ідеї нон-стоп голосування, мабуть, його повна неприйнятність для нинішньої української "еліти". Але "жодна армія не може протистояти силі ідеї, час якої настав" (Віктор Гюго) - так, може, пора? Мені здається, що принципове до неї ставлення : або "я - за, давайте оголошувати конкурс на розробку і тендер на впровадження", або навпаки - "рано / не годиться / з нашим народом не піде /" і подібне - добрий тест для нинішніх кандидатів у Раду. Залишається тільки домогтися від кожного вичерпної відповіді, зобов'язання підтримати відповідний законопроект як першочергового і, найголовніше, втілення його в життя.
Чи можна вигадати простішу та надійнішу систему зворотнього зв"язку та фільтрації "кнопкодавів" ? - хто знає, пропонуйте! Заперечення на кшталт : "вони цього ніколи не приймуть" не годяться. По-перше, тих, хто це не жоче приймати, не треба й обирати 28 жовтня. А по-друге, коли невдовзі запалають маєтки та "еліта" чкурне хто до Москви, хто до Монако - куди інші подінуться? Щось же треба буде прийняти?
 
І наостанок - пара цитат,ближчих у просторі та часі, ніж епіграф
 
Нема партій, а є купки шарлатанів, які в ім'я особистих вигод і гострих відчуттів знищують трудовий народ.
 

 

Законний уряд - той, у якого перевага в артилерії.
 
Карел Чапек[/I]