Всі ми колись (і не одноразово) замислювалися щодо відмінності аматорів від професіоналів. Де пролягає межа між ними. Хто є професіоналом а хто - аматором: Тіхон Хрєнніков, або Джордж Харрісон? Спартак (не той, який десь там "чемпіон" та таке інше), або Марк Красс?
Чи здатний був би писати власну чарівну музику Джордж, аби не вчився в кращих професіоналів вже у дорослому вікові?
Чи назвали б ми Спартака аматором у випадку його перемоги над Крассом? Навряд чи. Бо перемога легіонів Красса була забезпечена, очевидно, неперевершеною військовою теорією та вишкілом як командувачів, так і легіонерів. Спартак, як міг, намагався скопіювати римські методики навчання бійців та римську тактику бою. Можна узагальнити, що все вирішила краща методологічна підготовка римського війська.
 
Прикладів безліч. Спонтанність, стихія ніколи не перемагають, окрім випадків кричущої нерівнозначності сил супротивників.
_________________________________________________________________________
 
Станіслав Овчаренко у власних статтях на svetiteni.com.ua розробив власну методологію - склад правил, які захистять нас від логічних помилок в оцінках сучасних подій та в плануванні власної діяльності. Ось ці правила у моєму вільному викладенні:
 
1) Розрізняти доречне від недоречного у поточний момент;
 
2) Репутація діяча/автора. Дивіться на думку ворогів, кращих оцінювачів. Друзі можуть помилятися, але вороги - ніколи! Вони шкірою, дупою, волоссям безпомилково ВІДЧУВАЮТЬ власних справжніх ворогів. Тому, є дуже корисний критерій: ворог нашого ворога = наш друг. Репутація людини має мати значно більшу вагу, ніж це є зараз. Нам всім потрібна довгострокова пам'ять;
 
3) Дивитися треба не тільки на те, що буде, якщо зробити "...", а також на те, що буде, якщо цього НЕ зробити;
 
4) Дбати за єдність виключно у міцному осередку руху, незважаючи на хвилювання союзників. Переконувати союзників, привертаючи їх на свій бік, але не за рахунок єдності у власному осередку. Дисципліна та однодумство у власному осередку за принципом демократичного централізму - все, думка союзників - ніщо. Не поступатися власними переконаннями задля привертання союзників (ситуативних прибічників). Не втрачати дорогоцінні час та енергію на безплідні дискусії з союзниками, тим паче - ворогами. З ворогами взагалі доречно говорити лише щодо умов їхньої капітуляції;
 
5) Не вірите нікому? Подивіться у дзеркало, чи не бачите Ви там людину, якій можна вірити? Далі, огляніться, чи немає нікого, кому ЩЕ можна повірити? Продовжуйте поширювати коло друзів. Обговорюйте власні сумніви, шукайте, кому НАЙБІЛЬШЕ можна повірити серед звісних впливливих осіб? Недовіра до всіх - ознака неконструктивності. Життя будується не на тому, чого ми хочемо, а на тому, що Є.
___________________________________________________________________________
 
Мислення і тільки мислення надає нам перевагу понад нашими ворогами. Чим краще мислення, тим більшою є сила. Найкраще мислення має той, хто не шкодує зусиль для надання дисциплінованості, методологічності власним думкам.
 
У політиці вірному мисленню не вистачить математичної строгості, не суперечності та повноти, бо аксіоматика політичної моделі завше надскладна. Може, саме відсутність політичної методологічній школи так сильно заважає нашому суспільству адекватно та вчасно (а не постфактум!) реагувати на потік політичних подій? На мій погляд, саме так. Наприклад, мовчазність очільників ОО може сприйматися не обв'язково як ознака їх бездіяльності чи зрадництва, а як прояв недоречністі зайвої відкритості за умов тоталітарного режиму. Але це чомусь сприймається людьми майже завжди саме як безсумнівна неадекватність очільників.
 
Тому я бачу використання методології, яку пропонує пан Ст. Овчаренко, необхідною умовою наших перемог. Ця методологія є уроком, який нам всім, українцям, треба вивчити якнайкраще.  
Україна переможе!