Наприкінці ери Кучми Другого (оновленого) усі його прес-конференції викликали жвавий інтерес усієї журналістської братії. Окремі фрази розходилися поміж люди як гарячі пиріжки-анекдоти. Коли телевізійники це відео розшифровували у текстову версію – у редакції стояв регіт. Але усі ці спогади блякнуть на тлі ораторського мистецтва та історично-географічного генія нинішнього Ґаранта. Силою його думки письменники стають поетами, поетки – олігархами, композитори – виробниками алкоголю. А цілі країни міняють своє розташування на глобусі.
Обмовки доктора, магістра права, професора та Каліфонійського академіка завжди заворожують. Чого вартує лише його пояснення ПАРЄ, що в Україні вже створена «демократична корупція», або зустріч з інтелігенцією Львова як з найкращим «геноцидом нації»?! Перлини усної творчості, як щорічний обряд «умикнути йолку» на Майдані, з’являються з регулярною впертістю у всіх точках за маршрутом руху кортежу № 1. Навіть усі приколи від Буша, так звані «бушизми», вже ніщо у порівнянні з творчим доробком найдорожчого письменника країни. На завершення каденції багатотомник гарантовано.
От і на цьогорічній ялтинській конференції Президент не розчарував свій фан-клуб. З папірців, де проставлені правильні наголоси у малозрозумілих українських словах, наш Ґарант конституції спромігся витворити чергові покручі. Європейські та американські гості вперше дізналися, що Україна є частиною і колискою середземноморської цивілізації. Можливо вони сутужно пригадували цей Бердичевсько-Венеційський бароковий міст дружби. Але часу зосередитися їм Віктор Федорович не давав. Згідно друкованої доповіді колись Україну відвідав сам Геракл, герой легенд та міфів древньої Греції – істота не менше реальна, ніж Карлсон, Гарі Поттер та Віні-Пух. Доповідач послався на беззастережного авторитета – «гОмера». І можливо саме того, який у науковому серіалі «Сімпсони», розжовує людям ази пост-модернізму.
За межами наукової доповіді Януковича залишилася історична довідка про те, чи Геракл здійснював робочий, чи офіційний візит від імені влади Еллади. Гості середземноморської Ялти вже того вечора потирали руки в очікуванні ще феєричнішого виступу прем’єра Азарова, чиї «кровососі» та інші страшні «папєрєднікі» лише спроможні конкурувати з різними гОмерами.
Громадськість має знати в лице і своїх справжніх героїв – автора тексту для президента (так званого спіч-райтера). Автора негайно на сцену. По-перше хочеться побачити цього яйцеголового інтелектуала, а по-друге – переконатися, що він ще живий-здоровий, не втік у кризову Елладу і не попросив ще там політичного притулку. До автора-героя лише одне запитання є: умисно підставляєте доктора Януковича, чи це академік самостійно імпровізує на публіці?!
А от саме дійство у Ялті загалом втратило своє первинне призначення. Задумане паном Пінчуком у часи раннього євро-словоблуддя як піар-майданчик для першого зятя держави і батька нації - в останні роки це швидше дорогий персональний захист. Публічна демонстрація живих політичних селебритіз, які приїжджають поручкатися з «не донецьким» модерним олігархом. «Ось які у мене друзі та знайомі!» - щороку ніби каже Віктор Пінчук біло-блакитним пацанам з бітами, які «неситим оком» позирають на його імперію. Мене розкуркулювати не можна – ґвалт по всьому світу здійметься!
Регіонал Кожара, якого дехто вже називає наступним міністром закордонних справ біло-блакитного Києва, договорився вже до того, що «господарем» ялтинського форуму назвав самого Президента, а не якогось Пінчука. Тенденція…
Конференція у Ялті - це на словах форум європейської стратегії для України. Скорочено - «YES». Отже, стратегія таки європейська?! Яким чином спаринг-партнером для лідера Межигір’я став Ердоган, прем'єр-міністр сорок років недоінтегрованої в ЄС Туреччини, і як цей «інтегратор» має допомогти європейській переможній ході регіонального Києва? Приміром, Пакистан не менш крута держава регіону і її участь у «європейській» стратегії Києва не менше (і не більше) прикладна та корисна, ніж Туреччини.
Та що там спаринг-партнер. Самі гості, які прибули з «європ та америк» - це все-таки список запрошених Віктора, але Пінчука. Цікаво хто б з них приїхав, якщо запрошення було б від імені іншого Віктора?
На жодне з «європейських» питань про репресії жодної відповіді гості не почули – вкотре вислухали мантру про «стабільність» гривні та різні «покращення» кодексів. Колисанка-цяцянка - аж Кучма задрімав. І на цьому напевне й усе з тої нової «європейської стратегії» нинішньої України. У спогадах гостей про ІХ конференцію «YES» залишиться тепле «середземноморське» Чорне море і український Геракл. І це нас, попри усе, об’єднує з цивілізованим світом, бо «ін Геракл ві траст!»
