По-перше пропоную шановному пансьтву домовитися щодо гігіенічної аксіоматики. Сподіваюсь, наступне буде загально прийнятним.
 
1. Немає поганих етносів;
2. Представник будь-якого етносу має право на повагу до його особистості, якщо він так само ставиться до представників інших етносів;
3. Етноси мають власний суспільний світогляд;
4. Деякі етноси мають несумісні світоглядні розбіжності;
5. Особистості будь-якого етносу не мають колективної відповідальності за провини власного етносу. Лише за власною ініціативою. Як обов’язкова, існує лише особиста відповідальність.
 
Як завше, з наближенням українських виборів гальванізуються (ким?) конфліктогенні теми утисків українцями русскоязичних громадян України. Адже мова, ВО Свобода, С.Бандера, Ю.Шухевич, гетьмани Мазепа, Сагайдачний, Дорошенко, Виговський, Орлик, пам'ять Голодомору, винищення української еліти за всі часи, русифікація – все це хитро вигадано українськими нацикамі задля дратування русскоязичних і розколу українського суспільства. Мовляв, дівіда ет емпера.
Тихо-тихо підповз новий президентський термін Путіна. А цей термін, як це вже багато разів було відверто сказано його ЗМІ-агітаторами, присвячений відбудові Росії у старих кордонах, які мала так звана Російская імперія. Тобто Золотая Орда. Це означає, що Україну чекає безкінечна черга різноманітних навал східних братів.
 
Подібних навал немає і не очікується на Естонію та Литву, чого не можна сказати про Латвію. Навіть належність до НАТО і ЕС не рятує Латвію. Мером Різі було обрано Ніла Ушакова – голову російській громади Латвії. Цього пана латвійські служби безпеки викрили як російського агента, який отримує гроші від неї безпосередньо в російській амбасаді, куди він ходив за інструкціями. Про це влучно написав пан К.Боровой, російський справжній ліберал, товариш пані В.Новодворської. Що ж поєднує Латвію та Україну? Відповідь загально звісна: це наявність великої 5 колони русскоязичних. Зрозуміло, чому так гальмується переселення саатєчєствєннікав із України в Росію. Вони нужніші Родінє саме тут. Бо 5 колону не можна послабляти.
 
Яка родюча тема – утиски українських громадян московського походження украінскімі нацикамі! Тут вам і «мовне питання» і «ВО Свобода як провокатор міжетнічного конфлікту» і ще скільки завгодно «питань». Кожна стаття, спрямована на ствердження української гідності всупереч історичній кривді, зустрічає шалену злобу одних русскоязичних і німе невдоволення решти. Проте, не всі російськомовні налаштовані вороже до українства і саме цей факт треба щільно враховувати, відрізняючи невиправних від хвилюючихся та українців, які просто не встигли опанувати українську внаслідок булого та триваючого змосковщення.
 
Чи є українцями ті, в кого батьки – етнічні українці, але мізки спрямовані на пошуки нагород від московських хазяїв? Чи не є українцями громадяни не українського етнічного походження, які щиро поділяють українські цінності та українську звичаєвість? Відповіді очевидні.
 
Не кожен російськомовний тяжіє до Росії. Декому просто потрібен деякий час, аби вільно пройти шлях етнічної та національної самоїдентифікації – без пришвидшення та примушення. Але більшість російськомовних ставиться до Росії як до Родіни, або як до улюбленої країни, або як до Большой Родіни на додаток до Малой Родіни – україни (так, з малої літери). Тому, русскоязичниє – це небезпечна для України частина її населення. Потрібна державна програма, яка вирішить всі об’єктивно існуючи проблеми, пов’язані з нею. Але таку програму буде розроблено тільки після зламу окупаційного режиму за умов українського панування в Україні, чого ніколи не було після 1654 року. То як бути зараз?
 
Насамперед, треба перелічити  головні ризики, пов’язані з існуванням русскоязичних в Україні. НМД, це:
 
1) Використовування русскоязичних Росією як 5 колони для відвертої військової, або для тихої повзучої, «холодної» окупації;
2) Використовування русскоязичних Росією задля гальмування евроатлантичній інтеграції України;
3) Розмивання української етнічної ідентичності впливом попиту (або його імітацією «для отмазкі») на російськомовність ЗМІ та друкованих виробів, а також шляхом етичного тиску на українську шляхетність. Під останнім я розумію, наприклад, постійну готовність українців перейти на московську мову, коли співбесідник скаже хоч єдине слово московською, а також постійні пошуки таких форм для прояв своєї українськості, котрі не травмуватимуть ніжні душі росіян. Бо звичайно все українське для них чомусь – як ладан для чорта.
Тут я хотів би доторкнутися тільки першого та другого пунктів.
 
При чому тут мова
 
Коли захищають самий факт необхідності української мови перед русскоязичними, звичайно говорять про те, що відмінності слів мови та язика зазначають також відмінності світогляду українського та російського. НМД, це надто тонкий аналіз. Схоже, тут є правда – мова впливає на свідомість, але не через відмінні вібрації чи відмінні семантичні відтінки. Якщо є значно потужніший чинник, насамперед треба казати про нього. Цей чинник – культурна спадщина, яка стоїть за мовою та за язиком, а також вибір ЗМІ, які вибирає людина – українські, або російські. Гадаю, ЗМІ – доволі окрема тема. Зазначу лише, що практично всі ЗМІ, які є в Україні, прямо належать, або абсолютно підконтрольні московській владі.
Досвід свідчить про те, що змосковщення українців змінює навіть їхню звичаєвість на московську. Аби переконатися, придивіться до західних, центральних, та східних українців: чим більше ступінь змосковщення, тим менше в колишніх українцях українського і більше московського. Значно зростають агресивність, пияцтво та побутова … дуже своєрідна культура.
Змосковщені не тільки легко підпадають під вплив московській політичній пропаганди.Зміна звичаєвості непомітно веде їх до асиміляції в москвинах. Це знаходить прояви у політичних уподобаннях.
 
Любителі Росії в Україні ніколи не бувають прихільниками західного способу  життя. Це – речі взаємовиключаючі. І справа зовсім не у тому, що в Росії зараз путінський режим, а до того був відверто комуністичний і між ними - гібридний єльцинський. Справа значно глибше - у московському (= «російському») світоглядові, який складався і гартувався протягом принаймні останніх 500-700 років.
 
Деякі відмінності московського світогляду
 
Саме походження московської влади та її історичні підвалини містять геном цієї країни. Перший московський цар («великий князь») Іван 3 отримав від Орди ярлик на «велике князівство», тобто, на головування понад сусідніми князівствами, після того як запропонував татаро-монголам покарати повсталих тверяків (місто Тверь) за допомогою татарської кінноти та зібрати з них для Орди данину, яку вони відмовилися були сплачувати. Так цей підлий зрадник свого народу опінився напряму на вертухайській службі в Орди: збирав данину з сусідів. Московський історик 19-20 ст. Гєоргій Фєдотов доволі детально описав його тоталітарне(!) правління («Россія і свобода»). Він фізично страчував всіх шляхетних людей і тих, хто міг мислити незалежно, та  призначав на будь-які посади виключно покидьків.
 
Так Московія отримала свій шлях, свої підвалини. Цей шлях, ці підвалини тільки набували міцності та незмінності з кожним наступним царом. Ще з часів Івана 3 ординські чиновники масово посідали ключові посади  Московії. Европа стала з тих пір не просто далекою. Вже тоді московіти зазнали залізної завіси. Ніхто не мав права туди їздити та мати стосунки з европейцями без дозволу цара. Антизахідна пропаганда теж почалася вже у ті часи.
 
Внаслідок такої багатостолітній дресури московити втратили здатність до критичного мислення. «Мировоззрение русского человека упростилось до крайности; даже по сравнению со средневековьем — москвич примитивен. Он не рассуждает, он принимает на веру несколько догматов, на которых держится его нравственная и общественная жизнь. …Разбойник — это идеал московской воли, как Грозный — идеал царя. Так как воля, подобно анархии, невозможна в культурном общежитии, то русский идеал воли находит себе выражение в культуре пустыни, дикой природы, кочевого быта, цыганщины, вина, разгула, самозабвенной страсти, — разбойничества, бунта и тирании.», писав Г. Фєдотов ( http://vehi.net/fedotov/svoboda.html).
Наслідки виявилися такими шкідливими, а Г.Фєдотов настільки безжалісно їх викрив удвох із Н.Бєрдяєвим («Истоки и смысл русского коммунизма» http://vehi.net/berdyaev/istoki/index.html  ), що не погано було б вимовити й щось протилежне. Не буває такого, щоб етнос цілком складався з примітивних суб’єктів. Видатний московський письменник Борис Можаєв (Історія сєла Брьохова, Мужикі і баби, розповіді) писав, що його рідне село за часів НЕПу розквіло. Кожна сім’я мала добру ізбу, тримали худобу і не зазнавали голоду – жили добре. Ледарів та пияків у селі було аж 2 (двоє). У той самий час поруч, прямо за річкою, стояло село, в якому жили, як раз, ледарі, пияки та крадії. Оці останні постійно крали худобу в перших. Бачте, єдиний етнос, але між його окремими представниками – прірва. Неймовірна полярність частин етноса, тим не менш, так і є.
 
Пропорція, в якої московський (= «російський») етнос складається з цих двох частин, є таємницєю, бо надійних соціологічних компаній в Росії немає. Тому, ми вимушені задовольнятися оцінками. НМД, пропорція тут не надто почісна. Як за часів Н.Бєрдяєва (19-20 ст.) - «Истоки и смысл русского коммунизма» -  так і зараз, переважно москвини є природними комуністами. Комуністичні погляди органічно породжуються московським життям, московською звичаєвістю. Тобто побутовими вадами москвичів, помноженими на азійську ідеологію заперечення прав людини, насамперед  права приватної власності. Ця азійщина є наслідком золотоординщини Московії. Европейські гени, але азійська культура.
 
Навіть університетський виборчий округ Москви – округ Раменки - де мешкають викладачи та студенти МГУ, традиційно голосує за комуністів. Навіть вибираючи між Говорухіним та Шендеровичем там вибрали режисера Говорухіна, члена Єдиної Росії. І нехай би то були фальсифікації! Ні, пан Шендерович визнав правдивість результатів голосування. Про решту географії Московії зайво й казати. Якби не маніпуляції Єдіной Россіі, голоси за комуністів навряд чи становили б в цілому по Росії менше 70%. Якщо прийнять, що комуністів підтримують переважно ледарі та пияки (що особливо вірно після публікацій за часів перебудови – таємне стало наявним), то можливий оціночний висновок: частина ледарів та пияків значно переважає у Московії здорову частину народу.
 
На відміну від українців, завше критичних до керівництва, навіть часто надто критичних, москвини схильні до конформізму, м’яко кажучи. Тобто, якщо українці скоріше не проголосують за існуючу владу, бо критичні, то москвини  скоріш підтримують владу, бо конформні. Зараз перед ними встала дилема: кого вважати владою - Януковича чи Путіна. Втрата довіри декотрих донбасян до Януковича може пояснюватися тим, що на поверхні він ніби не підпорядковується Путінові. Бо в уявленні типового москвина-виборця Янукович – це боярін, який пішов проти цара (Путіна). Тому, має бути покараним. На тему москвин-виборець чудово написав пан А.Стріляний: http://www.svobodanews.ru/content/article/24506147.html
 

Московська культура, яка просякнута культурною опрічніной - московським православ’ям, суто антизахідна. Прояви цього – заперечення безумовної первинності прав людини, войовничий етатизм (доминування держави понад людиною), самовідданість підданих (які вже там громадяни!) інтересам держави, велич якої є сенсом їх життя, шовінізм до інших народів.
 
Україна є європейською країною, бо всі складові європейськості присутні в українській свідомості: первинність і безумовна цінність прав людини, насамперед права приватної власності, жага до правової державності, толерантність, досвід европейського життя (Австрія, ВКЛ, Реч Посполита), магдебурзьке право міст з 1255 року (Володимир Волинський), перша в Европі конституція Пилипа Орлика.
 
Є очевидне антагоністичне протиріччя світоглядів українства та московства. Це протиріччя має бути подолано за рахунок доброї волі громадян.
 
Мій заклик до українських громадян
 
Шановне пансьтво, я розумію, що зачіпаю делікатну тему міжетнічних відносин, що накладає додаткову відповідальність. Як зміг, я пом’якшив зміст статті, аби не дуже зачіпати гідність читачів московського походження. Втім, той самий факт, що я ПРЯМО називаю речі їх ім’ям, має довести мою повагу до кожного. Бо я не намагаюсь кім-ось маніпулювати. Хитрощі залишимо ординцям. Давайте говорити як дорослі люди, які визнають розумність та гідність одне одного – без зайвих емоцій, виключно змістовно. Отже ось моя думка щодо подальших дій нашого з вами суспільства у розглядаємій площині.
 
1) Змосковщеним етнічним українцям, які щиро вважають себе українцями, краще було б якомога швидше зупинити користування московською мовою та московськими ЗМІ. Опановувати англійську, німецьку, польську, словацьку, чеську мови. Вести бізнес та працювати з громадянами європейських країн, читати їх газети та сайти, дивитися їх ТБ та слухати їх радіо, слухати українську та світову, а не лише російську музику. Тобто, друзі, долайте в собі звичку до московського, яка в багатьох застрягла як отруєна куля. Подумайте, чи не використовують вас східні сусіди проти ваших інтересів, та інтересів ваших дітей: http://ukr1.pravda.com.ua/columns/2011/01/24/5826765/
 
2) Українцям московського походження, які щиро поважають український світогляд та українську звичаєвість, моя щира братерська повага. А до решти питання: якщо ви хочете жити в европейській країні і не хочете, або не маєте можливості поїхати за кордон, чому б вам не поспріяти українізації України? Такий собі реконкісти України від золотоординства = російства? Життя в європейській Україні та вдячність ваших дітей за розумний вибір буде вам нагородою. Українці, якщо придивитися – це ж такі добрі співгромадяни: будьте щирими українськими громадянами і побачите з їхнього боку таку дружню підтримку, яку ніщо не може замінити. І навряд чи ви це знайдете десь у світі, крім, можливо, США, Канади та Австралії – суто емігрантських країн. Так, в вас є вибір. Немає тільки варіанта з відвертою, чи прихованою 5-колонною діяльністю, бо це шлях до надто великого ризику. І навіщо воно вам? Розумні люди дивляться не тільки у завтра, а навіть у післязавтра. Щиро бажаю вам щастя.
 
ПС
 
Щодо змісту, який транслює московський радіомодем. Остання новина на радіо Ехо Москви.
http://www.echo.msk.ru/news/929049-echo.html
Керівник Газпрому до Міллера - дехто Рем Вяхірєв накинувся на Україну: "В интервью журналу "Форбс" ... Вяхирев раскритиковал Украину. По его мнению, главная советская глупость - что все трубы повернули через украинскую территорию. "Хуже не было у нас соседа, они не платили, даже еще и газ воровали. И до сих пор воруют", - добавил Вяхирев. Це він про країну, яка найбільше сплачує Росії за газ. Більше, ніж навіть Німеччина. Тобто, світовий нафтогазовий паразит Росія найбільше паразитує на Україні і при цьому на Україну ж постійно вигадує наклепи. Цікаво не тільки те, що кажуть про Україну якісь Вяхірєви, а і те, що Ехо Москви саме це вибрало для вливання у вуха слухачів.