Так, споконвіку українці були землеробами, бо так вже сталося, пощастило нашому народу з землею, … чорноземами. Але й затурканими «гречкосіями» реальність залишатись ніколи не дозволяла, бо тільки й пильнуй, щоб збіжжя, близьких, чи й самого, не підхопило світ заочі у неволю, черговою навалою ласих до поживи пройд. Тому й шабля була завжди напохваті.
 
Земля-мати, її дорогоцінна рілля, то одвічна любов та джерело глибокого патріотизму нашого народу. Бо саме з нею пов’язане велике таїнство Господнє, коли під теплими променями сонця та животворними краплинами дощу, завдяки наполегливій праці, зароджується з малого зерня життя, яке дає сили та наснагу цілому народу, сповнює його впевненості, мудрості та віри.
 
Віри в своє омріяне майбутнє.
 
Але й шлях у те майбутнє не простий, багато на ньому харцизяк пережила ця земля, разом зі своїм народом. Але пильнуй народе, не завжди небезпека приходить ззовні, іноді зрада чатує зсередини,  особливо коли «верховна зрада» не спить!
 
Десь близько 22.00  06.09.2012 під скляним куполом похапцем було «освячено» Закон «Про земельний банк». За яким банк отримує від уряду монопольне право на передачу сільськогосподарських земель в акціонерне користування та операції з купівлі-продажу.
 
Звичайно ні те що Закон було прийнято в результаті «кнопкодавної» метушні по залу ВР не більше як півсотні провладних депутатів, ні те що формування уставного капіталу не грошима, а землею протирічить Закону «Про банки та банківську діяльність», та й діяльність в сфері матеріального виробництва банкам забороняється, «владу» абсолютно не знітило.
 
Якщо до цього згадати, що в червні цього року у Земельний Кодекс вже були внесені поправки, якими сільські, селищні та міські ради, районні та обласні держадміністрації, а також АР Крим позбавляються права розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення, що знаходяться на їх території, бо ці повноваження отримує Держагентство земельних ресурсів, крім випадків коли Кабмін сам розпоряджається держземлями, в тому числі й передаючи їх до статутного капіталу Земельного банку, то «влада» отримує необмежені можливості щодо останнього, поки ще вкрай не виснаженого грабунком капіталу України – сільськогосподарських земель.
 
Доречно зазначити що ще в квітні цього року на створення Земельного банку в держбюджеті вже було закладено 120 млн. гривень.
 
То власне куди «влада» так поспішає?
Цілком можливо відповідь лежить на поверхні.
Після масованої відкачки бюджетних коштів по кишеням «пацанів», казна більш нагадує повітряну кульку без повітря. А от кредитів на «розпил» вже ніхто не дає. І тут варто звернути увагу на підписаний в Пекіні в кінці червня меморандум, за яким планується виділення китайською стороною 3 мільярдів доларів на … розвиток аграрного сектора України. За офіційною легендою це начеб то пов'язано з постачанням сільгоспродукції в Піднебесну.
 
Однак за деякими даними на скупку сільгоспугідь Китай збирається виділити 15 мільярдів доларів. Таким чином зважаючи на кримінальну сутність нинішньої «влади», не виключена можливість, що декілька сімей вельми швидко збагатяться, а українська громада втратить десь так третину сільськогосподарських земель. Але ж дурне діло не хитре і головне почати, а там можна й незчутись як опинимось наймитами на вже … колишній своїй землі.
 
І тоді дурнуваті харківські угоди, щодо земель Севастополя, можуть здатися дитячою забавкою.
 
За можливості такого розвитку подій, питання стоїть вже навіть не у виборах, а у необхідності звільнити країну від державних злочинців, що зазіхають на основи її національної безпеки.