Часто- густо переймаючися питанням про любов, а любов - це тіки про жінок, дітей і собак.
 
Ну, ще про кошаків, інколи.
Думаю про те, що моє місто – Київ, завжди було жіночим, або, майже жіночим. Сам- по- собі, люблю чоловічі міста. Лондон мені до вподоби. Тим не менш, це було місто найкраших жінок і дівчат. Що трапилося???
Зара маємо чоловіків: ДСЛ, Професора, Сампо, Аргума, Ланецького, Резерва, Дуплета, Пашу, Тузіка… Різних. А де жіноцтво? Де, падла, гендерна рівність!?
 
Вони, киянки, що, повтікали всі? Кого ми знаємо?
Майже нечутних Лісовську з Кетенай?
Я, суто це до чого… Я певен у тому, що найкращі жінки у світі – в Україні. Це вони формують думку родини. А, значить, у кінцевому випадку, виборця.
То, чи маємо ми сподіватися на щось? Адже їхня київська змістовність сьогодні майже не спроможна.
 
У кінцевому випадку, підараси, у хорошому сенсі слова, не вирішують, як країна чи людство будуть рухатися. Це справа двох статей. Тих, хто любить робити собі подібних. Сподіваюсь, що не подібних нинішнім володарям.