То був відомий кожному кіровоградцю славнозвісний Блядський сквєр.
Члєни партії УДАР прийшли туди на День Незавісімості в штатском. Це було здєлано для того, шоб ніяка падла не розгадала їх партійной прінадлєжності во врємя флєш-моба.
 
А флєш-моб був не простий. Вєдь партію УДАР, як і всіх житєлєй Кіровограда, беспокоїть чистота города, і особінно сквєра…
 
А в сквєрі мєжду тим був срач.
 
І от один із члєнов партії в штатском, как би нєвзначай, поставив посреді сквєра пусту пластмасову бутільку. Ця процедура була продєлана для того, шоб бутільку убрали.
Ну так от, поставив він її, значітся, і весь УДАР, включая єго, засел в засаду.
 
Пятнадцать мінут, долгіх пятнадцать мінут ніяка сволочь не поднімала той бутільки (каждий зна, шо в Блядскому сквєрі всі завсєгдатаї, окромя цвєточніц- сволочі).
Но вот!.. Якась дєвушка такі єйо увідала, і дрєбєзжа іздав: «Какой ужас- какой ужас!», брезгліво взяла бутільку в руку і вибросіла в мусорку.
 
І вдруг!.. Весь сквєр розразився овациямі УДАРа.
 
- Шо ето за х……я?!!- озадачєно восклікнула дєвушка.
 
І от до ней вишов він- гордий члєн партії. Він, положа єй руку на плєчо, сказав так:
 
- Спасібо вам, дєвушка, што ви так пєчотєсь о чістотє нашего родного города! Люба сволочь прошла б мімо, но ви- я віжу- сволочь необична, вєдь вам небезразлічна чістота нашего родного города і етого сквєра в часності.
Однако город єсчьо нє чіст!- добавив він.
 
Вдруг, із кустов, як зайчата, повибігали УДАРовци з бутільками в руках.
 
На всєх бутільках були написані плохі качєства нашого нинішнього общєства, а імєнно: «корупция», «безотвєтствєнность власті», «бєдность», «бєзправность».
 
- Етой срані нє мєсто в нашем городє!- громогласно проізньос гордий члєн.
 
І каждий УДАРовєц по очереді викинув свою бутільку в мусорку.
 
- Тєпєрь, благодаря нашим общім усіліям, город чіст!- восклікнул члєн.
 
По цих словах партєйци схватились і пошлі в офіс партії отмєчать.
 
А дєвушка ще довго стояла в засратом сквєрє і не могла прийти в сєбя…