Ну що ж, історія відомого бігборду про «бабцю, кота та об’єкт нерухомості" авторства Максима Голосного в Дніпродзержинську, вийшла на дещо новий рівень сміху. Господар цього борду, Олена Дзарасова жива здорова й завдяки тому що очільник  Дніпропетровської області та місцева «влада» на неї ніякого тиску не здійснювали, вирішила заклеїти топовий борд, оскільки на ньому було … нецензурне слово.
 
Невідомо яке саме слово мала на увазі Олена, але пригадуючи напис на борді … «Взнала, що внук голосував за «регіони», переписала хату на кота», не маю особливих сумнівів, яке саме з використаних в ньому слів, українська громада визнає за нецензурне!
 
Але й особливих ілюзій щодо нищівної сили сміху відносно "владного" ОЗУ плекати не варто. «Пацани» розуміють тальки одне … силу. Та й бояться тільки її.
 
Саме тому така кількість охорони у «тєла». Та якась маразматична кількість бугаїв у шоломах, залізних парканів та автозаків, що супроводжували не те що звичайні громадські заходи, а навіть державне свято День Незалежності у минулому році. В очевидь своїм страхом їм дуже кортить поділитись з нами. Оскільки тільки в суспільстві якому вживлено думку … «не тратьте куме сили …», їм є підстави сподіватися на … «пацани»  forever.
 
Але навіть залякуючи, вони намагаються зробити це за рахунок кількості та габаритів бугаїв, при відсутності в останніх зброї. Щоб спокуси її застосувати не було, бо чудово розуміють, що перша ж мирна демонстрація в якій постраждають маніфестанти може перетворитися на реквієм для «влади». А жити так хочеться ...  
 
То в чому ж сила української громади?
Як підказує історія, саме в тому, чого нам завжди чомусь так важко було досягти … у єдності.
 
В цьому сенсі звичайно пригадався Майдан.
Як кажуть «сміх сміхом», а от де дійсно було присутнє відчуття спокійної, впевненої сили, так це на Майдані. Нагадаю, адже не дарма в ті дні у російського журналіста народились рядки … «Я сижу в номере и боюсь, что какая-нибудь гнида в Москве отдаст приказ стрелять.
 
Но сейчас я допишу, выйду на Майдан и перестану бояться.»
 
Відповідно Майдан це як мінімум територія щеплення від страху громади перед «владою», та джерело страху для самої «влади».
 
От зараз в мережі часто висловлюються думки, що серед «регіональних» виборців зріє нелюбов до ПР, але вони не бачать для себе дієвого виходу, оскільки підтримати опозицію для них теж, якось не той. З іншого боку після невиконаних обіцянок 2004 року (не будемо згадувати падлюку Юща), а відтак не безпідставно, вся пропагандистська машина «влади» культивує недовіру до розмаїття опозиційних сил, а у громади зв'язок з опозицією фактично відсутній.
 
То варто розглянути Майдан як територію де представники з усіх регіонів можуть позбутись не тільки  остраху перед «владою», та відчути свою спільну силу, а власне найголовніше … врешті решт висловити саме своє бачення, саме свого майбутнього і саме у своїй країні, і як це майбутнє має виглядати, навіть не стільки отій остогидлій «владі», а саме отій опозиції, що прагне нею стати.
 
Бо розраховувати що наше майбутнє вірно визначить депутатський корпус, який за освітнім рівнем здебільшого поступається нам самим, нема ні сенсу, ні сил, та й свого часу гаяти шкода.
 
То нехай українська громада (щоб не було різночитань - всі громадяни України які поважають й люблять цю землю, її історію та мову й пов’язують з нею свою майбутнє) сама визначає як повинен виглядати отой проект  «успішна Україна» а політики, під контролем тієї ж громади, гурують для його втілення з ранку до ночі.
 
А щоб вони не дрімали та уважно слідкували за своїми рученятами, першочерговим має бути втілено практично здійсненний відклик т.з. народних обранців, та імпічмент президента. Та й люстрація для певних "сил" не завадить.
 
То як щодо самоорганізації Майдану та формулювання стислого переліку невідкладних вимог для проекту «успішна Україна»?
Звичайно ідея може здатись не надто реалістичною, але хіба тільки в Африці мережі на щось здатні?
І нехай все визначить МАЙДАН !