Один мій знайомий, добре обізнаний з внутрішньою кухнею регонерів, дуже добре, якось мені сказав: "Ти навіть не уявляєш скільки депутатів від ПР голосують зціпивши зуби". Тобто вони знають, що чинять погано (інакше навіщо зціплювати зуби?), і все одно роблять.
 
Так от ці депутати - найбільші падлюки. Пригадуєте оту от присказку про диспутантів? З двох спірників один - довбень, а другий - падлюка. Перший не знає, але сперечається, а другий знає і сперечається.
 
А ці гади знають і таки голосують. Одне слово - падлюки. Навіть більше, ніж Герман, Богословська, Чечетов, Колесніченко, Єфремов & Со. Це відкриті падлюки. А зубозцепітелі - падлюки приховані, повзучі.
 
За них ніколи не проголосую. Бо вони ніколи не голосують за мене. Вони голосують за них. І те, що роблять вони це зціпивши зуби, їх не виправдовує. Навіть навпаки.
 
А ще я ніколи не проголосую за того, кого підозрюю у тушковстві. Якщо є підозра, що партія/кандидат йдуть/підтримуються/є-технічним-проектом ПР, то я за них не проголосую. Ніколи.
 
А потім зі списку викреслю диванні партії, однієї особи. Такі партії служать одному - роздмухувати пиху обмеженої купки людей. Часто-густо такі купки складаються з однієї людини - лідера, прости Господи, через літеру "п". Пихатий мажоритарників теж туди... поза список.
 
Після такої селекції у списку залишить дуже мало позицій. Вибір буде невеликий, але дуже важкий. Бо, як відомо, найважчий вибір з двох однаково хороших альтернатив. Але що ж робити - вибирати треба.
 
Проголосую за тих/того, хто:
- має найкращу, наскільки це можливо, кредитну історію;
- не пропонує у програмі відвертих дурниць;
- не містить людей з сумнівною репутацією;
- має біографію, яка дає сподівання, що обіцяне буде втілюватися.
 
Якось так. Інакше кажучи, я ніколи не проголосую за іншосвітян та тих, хто їх підтримує. Проголосую тільки за нашосвітян, які здатні зробити наш, мій світ кращим... Хоча б трошки... А великий шлях складається з маленьких кроків.