Якось постало питання: яким таким чином змусити депутатів місцевих партійну дисципліну блюдувати? І питання було поставлено з далеким прицілом. Оскільки незабаром - через 9-10 місяців - місцеві вибори. От і замислилися партагейноси вузьким колом: як відібрати кандидатів в депутати, які будуть фактично депутатами, а не за статусом? І не просто фактичними депутатами, а фактичними від партії...
 
Вирішили - потрібно їх оцінювати. І не просто оцінювати, а систематично і об'єктивно. Але в об'єктивних інтересах партії. А знають, правильно знають, інтереси, правильні інтереси, тільки партагейноси. Кажуть мені: "В тебе бошка велика - вигадуй нам системи оцінки".
 
А шо робити? Я тоді в холопах ходив...
 
Відкрив Закон, в якому місцевим депутатам нарізані повноваження. Почитав, почухав потилицю і сформулював 40 критеріїв оцінювання, які групуються в три купки: робота в окрузі, робота з виборцями і робота в раді та її органах. А далі все пішло як по писаному дядечком Сааті, який вигадав метод оцінки сукупності об'єктів у заданому просторі ознак. Суть методу, якщо без деталей, дуже проста:
- формується система ознак,
- ознаки зважуються за відповідною процедурою,
- за кожною ознакою об'єкти оцінюються,
- по кожному об'єкту оцінки за ознакою помножуються на вагу ознаки і сумуються,
- отримані суми і є зваженими оцінками об'єктів, які при необхідності нормуються.
 
Все це було зашито в excell і передано партагейносам. Радості було, мля, аж підстрибували. Звісно через півроку все померло. І саме причини смерті в цій історії найцікавіші.
 
Справа в тому, що хотіли механізм контролю над депутатами, а отримали механізм управління. А це не зовсім одне й те саме. І треба уміти користуватися механізмом. Адже, задаючи перелік критеріїв (ознак), їх вагу, можна стимулювати депутатів діяти у відповідному полі. Задати так би мовити систему орієнтирів, вектор руху. А тут контролю не вийшло, а управляти не спромоглися. Клепки забракло. Хто всравсь? Правильно, невістка, себто система винна. Це раз.
 
Запроваджена система була "втихаря". Це два. Як зробили? Поставили на черговій нараді в розділі "різне" перед фактом, себто "фейсом аб тєйбл". Оголосили депутатам, "шо тепер їх будуть рахувать, і не просто так, а по системі". Народ звісно на дибки. А треба було? Провести кілька семінарів-ділових ігор та мозкових штурмів, щоб люди взяли участь у процесі розробки і сприймали систему як рідну. З іншого боку такий підхід має ще один плюсище - в ході таких семінарів чітко видно хто-як-куди-чим дихає. Важлива для керівника інформація? Дуже. Особливо враховуючи той факт, що людина проявляє себе в дії, а не на словах. Тут нічого не сховаєш. І громадськість можна було б залучити, ... похизувавшись над іншими партіями своєю відкритою прозорістю чи, навпаки, прозорою відкритістю.
 
Система оцінювання  потребувала внесення змін в систему функціонування партійного офісу, зміни відношень в системі "область -  район - первинка". Це три. Вона об'єктивувала процеси, які до цього часу були суб'єктивними. Така суб'єктивність значно впливала на систему відношень і відповідно рішень, що приймалися. І цей вплив сприймався як норма. А тут хопа - все об'єктивно (добре-добре - майже об'єктивно)! Таке обмеження на всіх! Адже тепер є Число, що обмежує як парагейносів, так і тих, хто їх носить. Відносини збоять, система перестає функціонувати звичним порядком. Треба або міняти систему, або позбутися нового елементу, який "фсьо паламал". Вгадайте з трьох раз вибраний варіант?
 
От і вмерла Система Оцінювання Депутатів... А вс жі були зацікавлені, навіть ті, хто на дибки вскочив визнавали, що такий механізм  потрібен. Більше того, Cистема пожвавила суттєво діяльність депутатів/ Навіть після своєї смерті, хоча й подохла не своєю смертю - партагейноси допомогли.
 
Якось так. До чого це я? Ага, до оцінок. Не таке вже це просте діло - оцінювання - якщо братися за нього по-справжньому. І якщо вже взялися, то необхідно враховувати декілька важливих речей:
- оцінювання само по собі - дурня; воно має право і може існувати лише в системі управління;
- успіх запровадження оцінювання залежить від сприйняття людей, потрібне гарне промо;  
- оцінка - не тавро, а технологія змін;
- оцінювання змінює якщо не все, то дуже багато.
 
Рух "Чесно" - чесно непогана спроба. Але тільки спроба. Створення національної системи оцінювання політиків - завдання надскладне і тому цікаве. Але його потрібно на правильні рейки поставити. Такі, по яких їздити можна. А поки що...
 
А поки що, може почати з місцевих депутатів?..
 
З.І. Спеціально не дуркую деталей системи: методики, критерії тощо. Думаю, що це досить нудно, але кому цікаво - згаданий файл надішлю на електронку.