Спочатку була задумка написати про Королевську. Але при більш уважному розгляді «об'єкта» зрозумів, що «тема» на сьогодні не має гідної уваги інтриги і вся вміщується всього в  кілька простеньких пунктиків:
а) «проект Королевської» як тактичний передвиборний хід Банкової;
б) невгамовна Наталіна жадоба влади;
в) величезна кількість  крадених грошей на   розкрутку «проекту Королевської».
 
Можна було б  окремо пройтися по дебільній,  багатомільйонній (тільки   обслуговування однієї сторінки в фейсбуці щомісяця обходиться в $15000) рекламній кампанії з тисячами бігбордів по країні і рекламними роликами з пустопорожніми, але полум'яними промовами, героїчніми позами та   виразами Наталіного  фейса, скопійованими з найгірших ранніх радянських фільмів про комуністичних вождів і героїв.
 
Але все це вже було, було... (остання рекламна кампанія Тігіпко, наприклад,  взагалі - один до одного)
 
І писати про це скучно і нецікаво.
 
...І все це зрештою приносить для кожного нового «героя» потрібний йому результат.
 
Нудота! Тухлятина!

А ось поява у Наталчиній обоймі Андрія Шевченка (другий номер у списку кандидатів)  - це вже виглядає трохи свіжіше. Хоча це в українській політтехнології і стандартний прийом обробки електорату, є кілька моментів, про які, думаю, варто сказати.
 
По-перше, цікаво, що другий Шевченко у Королевської - це набагато крутіше, ніж друга   Повалій у списку регіоналів. Упевнений, що кількість фанів старіючої тітки Таї і порівняно молодого Андрійка - це дві великі різниці. Не на користь тітки, з її невгамовною тягою до розкоші, зашкалюючим гламуром і слабкістю до молоденького (для її віку) російського співака.
 
По-друге. Упевнений, свисни хто-небудь з «регіональних» командирів, і Андрій відразу погодився б прикрасити собою список Партії регіонів. Такий вже у великого футболіста «маленький» характер: завжди тулитися до тих, хто сьогодні при владі. Кучма йшов на другий термін - до Кучми, Янукович став у четвертому році наступником Кучми - до Януковича. Не свиснули... А чому? Моя відповідь: для керівників партії влади проект Королевської настільки важливий і значний, настільки вони зацікавлені в його високому результаті, що не пошкодувала заради цього таку цінну і виграшну фігуру.
 
І, по-третє, трішки з області конспірології. Мабуть, не один я звернув увагу, що нібито у різних укладачів списків Королевської і Партії регіонів чомусь один «почерк». Який ну просто не дозволяє поставити «блискучих» кандидатів Повалій і Шевченка ні на яке інше місце, крім другого.
 
Чи у штабістів з Банкової всього один «писарчук», що вміє складати передвиборні списки?
 
Чи вони вже й не приховують, що передвиборні стратегія і тактика ПР і Королевської розробляються одним штабом?

Багато політоглядачів  досить скептично оцінюють майбутню роль Шевченка у підвищенні рейтингу Королевської. А я ось із ними не згоден. Вже зараз уявляю собі розмову  де-небудь «на районі»:
 
-Кишечник, ты голосовать пойдешь?
- Гонишь, да?
-Что, и за Шеву не подпишешься?
-А причем здесь Шева?
-Так он это, боло…, бла…, ну, в общем, хочет, чтобы его выбрали депутатом.
-Гонишь?!
-Падлой  буду!
-Ну, за Шеву, в натуре, стопудово подпишусь. За Шеву я всех порву!
 
Ім'я Шевченка здатне не тільки притягти голоси електорату,   що не визначився,  але і «розтяти» традиційно пасивний шар виборців, хоча б тих же пацанів «з району». Чого цілком може виявитися достатньо не тільки для подолання Королівською п'ятивідсоткового бар'єру, але й для отримання перемоги «місцевого значення» над найближчими сусідами за рейтингом.
 

Зазвичай, говорячи про спортсменів, які йдуть у політику і владу, прийнято спочатку виразити захоплення їх спортивними здобутками і заслугами в підвищенні престижу країни. А потім обережно висловити сумнів: чи буде він таким же успішним в політиці, як і в спорті. Спробую відійти від шаблону і відразу   відповісти на  питання: а чи потрібен  взагалі старий футболіст Шева в якості молодого політика Україні?
 
Для початку кілька питань-відповідей з ексклюзивного інтерв'ю Андрія Шевченка журналістові Георгію Кузьміну  під назвою  «Андрей Шевченко: иду в политику ради будущего Украины и… денег»:
 
Г.Кузьмин: Ваш любимый политик?
А. Шевченко: Владимир Путин.
Г.К.: За кого бы Вы проголосовали на президентских выборах?
А. Ш.: За Наталью Королевскую.
Г.К.: А если бы пришлось выбирать между Яценюком и Януковичем?
А. Ш.: Не знаю, сложный вопрос. Оба уважаемые мною и сильные политики. У меня еще есть чему у них учиться.
Г.К.: Две причины, по которым Вы идете в политику?
А. Ш.: Ради будущего Украины и… денег… для этого будущего.
 
Мабуть, на місці журналіста, я б не став особливо підкреслювати, що Андрій іде в політику заради грошей. Навіть, якщо це обмовка по Фрейду, і   мільйонер  Шевченко дійсно має за мету заробляти в політиці гроші, я б його за це сильно не засуджував. По-перше, це цілком природньо, міняючи сферу діяльності, думати про те, що ти з цього матимеш.   По-друге,  завжди з повагою відношусь до сімейного мужика,  який   серйозно  думає про достаток в родині. (Звичайно, бажано, шоб цей «достаток» мав якісь морально-цивілізаційні норми,  але це вже інша тема).
 
Набагато більше недовіри і скептицизму викликає  в мене високопатріотична заклопотаність Андрія майбутнім України.  Ще не один український політик не сказав, що він не віддасть усі свої сили заради цього майбутнього. І що? Мало того, є і такі, що ще позавчора обіцяли  усім «покращення вже сьогодні».  А сьогодні знову обіцяють. Тепер вже прекрасне майбутнє завтра. А ми все маємо і маємо те, що маємо. Та це таке…
 
Після читання інтерв'ю Шевченка мене більше цікавлять інші  питання.
 
А чи взагалі можна цього «гравця»  випускати на політичне «поле»? А чи здатен він хоча б розрізнити де свої, а де чужі «ворота»?
 
Чи тягне сьогодні   Андрій хоча б на звання «молодий політик»? Якщо він:
а) готовий вже сьогодні побачити президентом Королевську,  цю створену регіоналами мильну бульбашку, яка окрім стандартно-полум'яних речей і героїчних поз ще нічого не навчилась робити, ще навіть не довела, що  справилась з покладеною на неї роллю провокатора;  
б)  бачить у  Януковичі і Яценюку   двох однакових політичних «пап»,  в яких треба вчитись і яких треба слухатися;  
в) обрав собі політичним ідеалом діючого керівника іншої держави, що не поважає Україну з її народом і нав'язливо демонструє повне презирство до її президента, того ж Шевиного «папы» Януковича?
 
Що    такий політик     наробить   для «майбутнього України»?
 
Нє-є! З такою кашею в голові не можна тридцятип’ятирічного Шеву назвати молодим політиком. Політичним хлопчиком на побігеньках, хіба що... Як ті водії, масажисти та секретарки  з п’ятих-двадцятих десятків попереднього передвиборчого списку Партії регіонів.
 
Мало ми їх погодували за народні грошикі?
 
Погодуємо і Андрійка?
 
prokop14

P.S. Дякую колезі incaman за класний фотоколаж.