Мене  як людину, пов’язану з мистецтвом, турбує той факт, що бидло втратило будь-яке почуття естетики.
Раніше у Верховній Раді прокручували абсолютно ті ж самі схеми, але ж робилось це якось витонченіше, професійніше… Раніше у депутатів було якесь дивне для них, легеньке почуття сорому, що не давало їм напоказ голосувати чужими картками, наприклад. Від народу ховались. Перед засіданням у курілках-туалетах проплачували тушок… Голосували втіхаря. Всі були по різних фракціях, але заодно. Де заре той романтізм? Де заре та витончена, хоч і брудна, політична гра? Нема.
Зараз ніхто вже не соромиться. Прийшло двадцятеро- проголосували двісті. Махнув Чєчєтов правицею- прийнято, лівою рукою махнув- не прийнято. Нікакой красоти іґри… Захотіли нового спікера- прийняли закон, Литвин виявився дешевше- висловили йому довіру. Всьо, як по нотам.
 
Найнеприємніше, що цими діями регіонали почали прямо-таки заманювати до ради відвертих бандюків. Звідкись виліз Лазаренко, котрий, я нагадаю, вийде з холодної за місяць після виборів. Звідкись вилізло Мавроді, що крутило міліонами людей і їх грошима, що по сумі своїй могли б потятатися з бюджетом країни…
У Вікторфьодрича минуле-то не світліше, але ж було вже давненько. А це що за справи? Мавроді наче й недавно вийшов, Лазаренко балотуєтся з тюрми. А якщо пройдуть? Що потім? Що буде після них? У Раді сидітимуть урки в наколках? Будуть опозиції мєсто у параши показувать?
 
Хоча, якщо так, то може хоч якась романтика знову з’явиться…