Ну, власне нема нічого дивного, що крик душі одного … про «жах того стану, в якому знаходиться потенційно чи не найщасливіша країна» може викликати в різних людей зовсім різні реакції та відчуття.
 
Нє, ну дійсно, на біса знову про отих осоружних «пацанів»,  з ними все зрозуміло, тим паче що й не для всіх  «оні такіє сякіє і растакіе ... обичниє люді», ну прийшли в результаті антиконституційного перевороту до влади, ну перетворили бюджет країни у власну їдальню, суди в ретранслятор власних «понять», а людей …
 
А отут вже все досить персонально. Та ні звичайно можна всі сили кинути «на очищення КОДу і Удару» і еволюційненько так, «тихцем, через систему періодичних виборів, власного визрівання та відповідного виховання тих кого ми обираємо, крок за кроком будемо чимчикувати вперед?» Аби тільки не оте збурення що відбулось у 2004. Ні-ні, хальт, цурюк!
 
Гут, натюрліх!
Тільки виникає декілька питань.
А чи дає теперішній плин справ у країні підстави вважати … що рухаємось саме вперед?
І чи виховувати необхідно тільки тих яких обираємо?
А що робити з тими що узурпували владу й пропонують всім грати в шахи в той час коли самі гамселять в «Чапая»?
Може їх теж має зачепити виховання і яким саме воно має бути?
 
Бо так і стоїть перед очима сюжет з відомого фільму, коли здоровань Федя звертається до Шуріка «Ну, давай, проводі среді мєня разяснітельную работу, бухті про то, как косміческиє кораблі бороздят простори Большого театра». При цьому чомусь вважаючи, що … «розгамі, ето не наш метод!»
 
А чому власне не наш?
 
Звичайно селекція опозиційних депутатів, що мають змінити на краще твоє життя, то класна, й головне безпечна штука, а як щодо того що їх ще треба привести до влади? Бо байка про те що ті хто захопив владу в результаті антиконституційного перевороту віддадуть її в результаті демократичних виборів виглядає … ну надто утопічною.
 
То може саме для цих випадків й існує не кривава революція, а передбачене Конституцією пряме народовладдя, коли мільйони виходять на вулицю та власне пояснюють владі саме свою точку зору, а не ту яку вона їм намалювала?!! І чим більше тої громади буде, тим менше у посіпак від «влади» буде генеруватись ота дурнувата думка про … «м’язи», а от думка, що «міліція з народом» стане близькою до сліз.  
 
І що ж для цього треба?
Звичайно можна сказати … «істотне зубожіння мас». От тільки ця принизлива теорія спростовується навіть подіями 2004 роком. На Майдан у більшості вийшли цілком успішні люди. Бо свою точку зору «владі» здатні вичерпно пояснити не ті кого поставили на коліна, довівши до цілковитого зубожіння, а саме ті хто не втратив людську гідність, самоповагу й вважає, що держава в особі клерків існує саме для своїх громадян, а не навпаки.
 
Саме тому «владою» витрачається стільки коштів для паплюження Майдану. Хоча на певному етапі, вони навіть почали сильно поділяти його … ідеали. Ну, поки до корита не дорвались.
 
Тож … плекаймо гідність!