Пам‘ятаю коли я останній раз був у районній лікарні. Коли Чучму вибрали у президенти перший раз. Не буду ритися в інеті про точнісіньку дату, 1994-й рік, десь так…
 
То зранку я розгородив смотрову яму у гаражі, полюбуватися на відірвану вихлопнячу трубу. Гарно відірвав, із корінням…Та і не закрив у поспіху... А ввечері якась блять вирубила світло у кооперативі, так я ото дверцята гаражні відчинив, та гульк у ту яму, мордякою вперед. Троху очуняв, та почав шукати мобілку, потім згадав, що яка в жопу мобіла у 94-му році... Додому дошкуляв, красава… Мармиза п’ятниста, кольору калюжі, весь прикид, у лахміття…  То ще звезло, що місцевих бомжів у дорозі не зустрів. Набили б ще морду, бо без ліцензії по їхній території швендяю...
 
Ну, так ото, зроду не ходив по лікарнях, а тута якось організму жалко стало. Організма ж своя, не кучмівська там якась, чи сімоненівська...
 
Не сподобалася мені тоді сервіс...  Година черги під рентгеном, дві години до костоправа, пива в чергах не наливають... Якби ото знати, що тільки ребра зламані, то якого хрена було і ходити...
 
Ото була моя остання зустріч із районними лікарями... Далі я свою організму довіряв тільки знайомим лікарям та сестричкам. Лікарняний мені і на фуй не потрібен...
 
А тута така хня... Дзвонить доця зранку. Каже – зламала, задню клешню... Вчора… Ото би взяти реміняку, та по отій, по попі… Нє, не ізвращенець…
 
Звечора її бой-хренд носив по травнпунктах, фотав там, у альбом паламаних ніг, до трахматолога, додому... Хе... Мабуть закинув нарешті у койку додому, та й подумав – оце, мля, гарно вечір пройшов...    
 
Та справа в тому, що треба лікарняний. А лікарняний можна здобути тільки у районній лікарні за місцем проживання паламатої ноги. А я і не готовій, нема в мене в отій шарашці нікого знайомого, ані вухо… ані – горлоноса, не кажучі вже про трахматолога…
 
А шо робити… Поїхали… Я,  і баба яга – крива нога. Здобувати лікарняний. Я ж думав то блітскріг буде. Шо там тих заморочок – ось нога, гарного синього коліру, ось фота ноги, і у анфас і у профіль…
 
Лікарняний здобували з 9-00 до 14-00…  
 
В лікарні чотири поверхи. Так от, на першому поверху всі канцелярські кабінети. Трахматолог обітаєть на третьому… Чуднінько… Про ліфт пам’ятають тільки старенькі ветерани - прибиральниці…
 
Порадувало, що біля кабінету аж три лавки, на три жопи кожна. Правда клієнтів паламатих штук двадцять…
 
Аби трахматолог визнав, що клєшня таки зламана, треба:
 
        Зробити фоту паламатої клешні ще раз у цій лікарні…
        Здати кров…
        Пройти флюрографію…
        Пройти гінеколога, якщо пощастило народитися жінкою…
 
Я вже не став заганяти у колір червоний дитину, розпитуючи, як вона на оте гінекологічне крісло із гіпсом… Чи не зазвієдьохала костяною ногою у вухо гінекологу. Чи гінеколог з неабияким стажем, та знає всі уловки дівчат з поламаними ногами…
 
Ну так ото… Подивився трахматолог аналіз крові та флюорографію, та таки визнав, клєшня зламана… Призначив укольчики, пів – відра таблеточок, прогрівання якісь, якийсь магніт, та ще якусь хню, я, звиняйте, і із з бодуна таку лікарству не вимовлю… Ну то якби наш, ке-хе, президент, вимовив би назву шведського міста – Карлскруна…
 
Причовгикали до автівки, закинув я доцю на задній диван, включив кондишина, та сидю балдєю… Сорочку знімати та викручувати ліньки…
 
Тільки всього – навсього якихось п’ять годин, і ось воно, щастя… Лікарняний здобутий!!! Тобто юридично доказано, та підтвердженно аналізами, флюорографією, та ще й дядічка гінеколог дав добро, що дівча може переставляти тільки одну клєшню, а друга - як оте пробите колесо, а запаски не передбачено конструкцією…
 
Ну так от… Можете називати мене хоч лохом, хоч дурнем… Згоден… Дякую за критику…
 
І на хрена оті експериментальні підходи до вирішення проблеми? На фіга оте новаторство та  такі заморочки? Пішов би, як нормальна людина, купив би отой лікарняний, та не морочив би людям голову…
        
 
Так шо ото так. Бережіть гражданє задні лапи. Пересувайтеся із швидкістю не більш як одна кілометра на годину, якщо десь вас спокусила пляшка холодного запітнілого пивка, то далі краще пересуватися навкарачки, якщо два пивка, то краще по – пластунські… Але будьте дуже уважні, аби бордюра не наїхала вам на щелепу…