(грец. Πόντος Εὔξενος)
«Море Гостинне»
 
Фу-фу, «пацанам» не читати, бо так й «рамси сплутати» не довго, оскільки ІМХО зовсім не про рідні вам … «понти» які ви повсякчас «колотите», «мази» що зрідка «тягнете», та всіляку іншу «пацанячу» бздуру.
 
Це власне, про «Море Гостинне» та білокам’яну перлину на його березі – Керкінітиду.
І незчувся як промайнув місяць цілковитої інформаційної тиші з надважливою й вдячною ціллю, долучення представника вже третього покоління сім’ї до яскравого розмаїття української землі. Бо треба ж десь починати вчити онука твердо спинатись на ноги та ходити. І ходити не тільки по тверді земній, а й по мінливій поверхні моря, де тільки вітер та вітрило тобі в поміч.
 
А де ж це можна зробити краще, як не на березі отого – Понту, та в місті якому виповнилась цілковита дещиця … 2509 років.
 
Саме зважаючи на такий вік, зовсім непомітно на мотузок часу нанизуються намистини різних подій, культур та поглядів, які опинившись поряд одночасно, могли б навіть викликати збурення, але з плином часу складаються в цілком мирний, самобутній та вельми органічний гаптунок.
 
Так в старій частині міста, не більш як в ста метрах від мусульманської мечеті Джума Хан Джамі, заснованої Девлет Гірей Ханом у 1552 році …


 
розташувався християнський собор святого Миколи Чудотворця, освячений 16 лютого 1899 року …


 
Близько 300 метрів на північний-захід від нього, з 1912 року розмістилась синагога Егія-Капай …

 
А в 400 метрах на північ знаходиться церква Сурб Нікогайос, нині української єпархії вірменської Апостольської  церкви, будівництво якої було закладено у 1817 році …



 
Поблизу, безпосередньо на набережній розташувався ще один християнський храм Святого пророка Іллі,  будівництво якого було завершено в 1918 році …


 
В цій же, старій частині міста знаходяться мусульманський монастир Текіє де́рвішів (ханака), за висновками вчених датована кінцем XV початком XVI століття …

 
та Караїмські кенаси, будівництво яких скінчилось у 1815 році …


 
І все це розмаїття розташоване не більше як на 25 гектарах старого міста, що намагається зберегти своє колишнє, самобутнє обличчя ...







 
на фоні сучасного ...



 
Отакий собі симбіоз.
 
Можливо в когось виникне питання, а яка в цьому ІМХО політична складова? Та мабуть ніякої, хіба що … най в нашому житті чільне місце все ж таки займають, може й старі, й начеб то такі не модні зараз цінності … честь, совість, вміння радіти успіхам ближнього й пам'ятати, пам'ятати хто ми є, щоб не загубити своє обличчя.
 
А «поняття» відійдуть в небуття.      
 
Так має бути!
 
Й … щирі вітання з Понту …