Про мертвих - або добре, або нічого. Я в курсі. Але тим не менш ризикну висловити те, що лежить на серці. Бо "не суди та несудимий будеш" - не про мене. Як і про багатьох з вас, будемо відверті, хто читає ці рядки. Адже ми, люди, маємо таку звичку. Це в нашій природі. І небіжчиків також, час від часу, згадуємо. Кого "незлим тихими словом", а кого якось інакше...
 
До того ж, Богдан Сильвестрович був публічною особою, значимою і знаковою для України. Він, як і будь-який справжній Митець, не міг обійтися без уваги до своєї творчості. Йшов до людей, сподіваючись на  відгук, і отримував його. От і я відгукнуся наостанок.
 
Я любив дивитися фільми за його участю. Він завжди грав серцем, душею. Самовіддано і з натхненням. Це було видно. Ступка грав і яскраво, і в той же час так, що не скажеш, що грає якусь роль. Мабуть це тому, що він її проживав. Кожну.
 
Завжди був органічним і напрочуд переконливим в різних образах: покидьків і добродіїв, героїв і слимаків, історичних постатей і простолюдинів. Навіть сіренькі і непримітні персонажі у виконанні Ступки привертали до себе глядацьку увагу. Його поява на екрані ніколи не залишалася непоміченою. Бо неодмінно привносив в картину щось своє, фірмове.
 
Причому персонажі Майстра зазвичай не виглядали залізобетонними й однозначними чи то у своєму паскудстві, чи то у чеснотах. Гра була насичена різними барвами, відтінками, напівтонами. Дуже колоритно, глибоко й тонко.
 
Для мене Ступка як Актор був і назавжди залишиться в одному ряду зі, скажімо, Аль Пачино, Мелом Гібсоном, Майклом Дугласом, Джеком Ніколсоном та багатьма іншими уславленими іменами Голівуду, що здобули світову популярність та славу. У Ступки і таланту, і харизми було аж ніяк не менше.
 
Подобався мені Ступка і в різних передачах, коли давав інтерв'ю. Його слово було виразним, змістовним... мудрим. Мовив красиво і розумно. Слухати - не переслухати...
 
Тим більше не міг я сприймати те, як така людина могла  погодитися на роль, яка принижуює українців як націю, викривляє й спотворює нашу історію. Як же можна було так легко ставати  на службу  "рускому міру"? Відомо, про яку пропагандистську стрічку російського кінематографу йдеться. Більше того, передав хибний ген нащадкам - сину та онукові. І в цьому плані Ступка-молодший вже перевершив батька.
 
В х/ф "Тарас Бульба" російського кінорежисера Володимира Бортка Актор у Ступці явно переміг Патріота і Громадянина. Переконаний, Ступка не міг це не відчувати, не розуміти хто, куди і навіщо його кличе. Та попри все був не в змозі утриматися від освячування собою відвертої антиукраїнської фальшивки в дусі кремлівського агітпропу.
 
Подумки проводжаючи митця в останню путь, я схиляю голову і аплодую його акторському таланту й глибоко сумую, що не завжди він був на користь Україні. Білому птаху з чорною ознакою - земля пухом...
 

 
Олексій Мазур,
Дніпропетровськ.