Я вважаю ДД дуже суспільно корисним сайтом, на якому гартується українська суспільна думка. Проте, коли думка йде по колу, гартуються лише мозолі на клавах.
 
Давно не заглядав на ДД саме тому, що колись виникло стійке відчуття безперервного дежавю. Але все ж знов стало цікаво: що люди зараз пишуть. Здається, часто поважні дуже освічені й розумні дописувачи тут натхненно й вперто катають свої “сизифові каміння” - пишуть суспільно-значущі і цікаві статті на теми, які ніяк не “зрушуються з місця”.
 
Звісно, я знімаю перед ними капелюха, бо не важко зрозуміти, якою ціною їм це дається. Чи, може, в когось з них доба містить не 24 години, а більше? Враження таке, що автори вже звикли до “аутизму” читачів та намагаються якимось дивом все ж колись комусь довести, що 2*2 аж ніяк не рівно 3,14. Бо це буде саме 5. Чи 7 — в кого як. І якщо хтось скаже, що це — саме 4, і доведення цього факту не варте втрати часу та уваги суспільства, я не назву ту людину тираном чи людиною без художнього смаку.
 
Якщо є думки, які вже встигли бути визнаними певним колом дописувачів, то може ці думки варто було б вважати відправними для подальших роздумів? Наприклад, скільки вже написано про мовні стосунки. Хіба не досить? - адже наче все з”ясоване. Ні, знову й знову люди доводять, що... Я В той самий час статті, які відійшли навіть до другої сторінки стрічки, наче впали в Лєту. Чи вони були, чи ні...? Мало хто надійно пам”ятає все те, що того вартує з викладеного тут, на ДД. Та й важко потім знайти цікаві статті, окремі думки, якщо не робити особисті архіви.
 
Проте, у поверненнях до певних надзначущих тем, таких як мовне питання, є, принаймні, одна раціональна складова: чим частіше статті на дану тему виникатимуть, тим більше невизначившихся читачів їх побачить. Тобто, природне бажання збільшити коло однодумців штовхає авторів на оцей рух по колу. Всі все розуміють, але знов і знов змушені писати одне і те само. В той самий час, шедеври коріфеїв - пані Лісовської, та панів Mac Tire, Sampo, Аргума... не зібрані на відстані одного - трьох кліків від попередньої сторінці з інтуїтивно зрозумілим для кожного шляхом.
 
Змінити цей стан можна тільки якщо загально, комплексно змінити алгоритмізовану ідеологію обміну думками. Треба забезпечити не гірший вплив авторів на читачів БЕЗ постійного відступу на колись вже завойовані позиції. Це означає, що "завойоване" має право бути у швидкому доступі пересічних читачів, за світогляд яких і йде тут бій.
 
Як налагодити колективне узгодження та “реєстрацію”-архівацію загально прийнятних думок та фактів — не знаю. Сподіваюсь на обговорення  товариством, бо без такої архівації праця авторів значно втрачає в продуктивності.
 
Може, попрохати адміністрацію доповнити сайт архівом певних, значущих, статей по тематичних розділах? А всередині тих розділів впровадити — як підрозділи — головні тези, яким відповідають ті статті. Статті додавати в архів у хронологічному порядку. НМД, добре було б зробити також архів окремих цікавих думок по певних номінаціях - за ініціативою певної (нормативної) кількості прибічників. Кількість супротивників не має мати при цьому значення.
 
Майже кожній популярній тезі буде протистояти антитеза зі своїм колом прибічників. Формалізація цього протистояння надасть також багато цікавих даних для аналізу.  
 
Ще один мотив для необхідних (НМД) змін - нейтралізація тролів. Звертаюся до товариства і адміністрації: чи не можна наділити авторів імхо правом бану коментаторів під своїм імхо. Я б це право поширив також на позбавлення забанених ставити оцінку імхо. Зробити дві оцінки - за участю всіх зареєстрованих ДД-вців і те ж само, крім забанених. Такий "апартеїд" надав би можливість не втрачати золотий час авторів на порожнє.